До­нець­кий «Шах­тар» у Хар­ко­ві здо­був важ­ку пе­ре­мо­гу в мат­чі про­ти львів­ських «Кар­пат». Гра про­ти аут­сай­де­ра для пер­шої коман­ди чем­піо­на­ту ви­да­ла­ся на­стіль­ки важ­кою, що во­на на­віть бу­ла близь­кою до втра­ти очок.

Донеччани потужно розпочали поєдинок і вже на дев’ятій хвилині відкрили рахунок. На фланзі Бернард обіграв захисника номінальних гостей, виконав простріл на кут штрафного майданчика, звідки Срна потужним ударом пробив голкіпера — 1:0.
Здавалося, що гірники легко дотиснуть свого суперника, але вони заспокоїлися, за що і поплатилися. На 14й хвилині «леви» забили, але суддя не зарахував взяття воріт через дуже сумнівний офсайд.

Ки­їв­ське «Ди­на­мо» за тур до за­вер­шен­ня гру­по­во­го тур­ні­ру фут­боль­ної Лі­ги чем­піо­нів за­ли­ши­ло­ся без шан­сів не ли­ше на плей-оф го­лов­но­го клуб­но­го зма­ган­ня кон­ти­нен­ту, а й на «втіш­ний приз» — пу­ті­вку до 1/16 фі­на­лу Лі­ги Єв­ро­пи.

Підопічні Сергія Реброва формально здобули непоганий результат — нічию в Італії проти «Наполі», але якщо брати до уваги турнірну ситуацію, то цю нічию можна прирівняти до поразки.
На момент стартового свистка на стадіоні «Сан-Паоло» в Неаполі вже був відомий підсумок зустрічі турецького «Бешикташа» і португальської «Бенфіки».

Зи­ма, якою нас так дов­го ля­ка­ли ме­тео­ро­ло­ги, вже на по­ро­зі. Упро­довж дня на яс­кра­во­му сон­ці сніг та­не, а вже на­две­чір на під­мерз­лих тро­ту­арах пе­ре­хо­жим не зав­жди вдає­ть­ся втри­ма­ти­ся на но­гах.
За сло­ва­ми ук­ра­їн­ських ме­ди­ків, го­лов­ни­ми при­чи­на­ми па­дін­ня на слизь­ких до­ріж­ках є по­спіх, не­уваж­ність та не­хту­ван­ня пра­ви­ла­ми без­пе­ки. Як же вбе­рег­ти­ся від не­при­єм­нос­тей?
Про це роз­по­вість фа­хі­вець — кан­ди­дат ме­дич­них на­ук, до­цент Вік­тор ЧАП­ЛИК.

Наш спів­роз­мов­ник — зна­ний ук­ра­їн­ський пись­мен­ник Вік­тор ПогрІб­ний, по­ет, про­за­їк, гу­мо­рист, пуб­лі­цист. За­слу­же­ний жур­на­ліст Ук­раї­ни. Ла­уре­ат пре­мій ім. І. Не­чуя-Ле­виць­ко­го, ім. Є. Ма­ла­ню­ка, ім. Оста­па Виш­ні. З 1969 р. — не­змін­ний ке­рів­ник об­лас­но­го лі­те­ра­тур­но­го об’­єд­нан­ня «Степ» (м. Кропивницький).
Ав­тор кни­жок з вель­ми ха­рак­тер­ни­ми на­зва­ми: «На­пис на шиб­ці», «Прос­ти мій гнів», «Жер­тов­не вог­ни­ще», «Се­ред укра­їн­ців», «Ца­ри­на», «Мар­ко­ве пек­ло», «Гріх і честь»...
Про стри­жень сво­го жит­тя Вік­тор Олек­сі­йо­вич ка­же так: «Шев­чен­ко на­си­тив сер­це моє з са­мо­го ди­тин­ства і вже — до ско­ну на­пов­нив гні­вом до не­спра­вед­ли­во­сті, до тих, хто гні­тив укра­їн­ців....
Тож сьо­го­дні ме­ні за­ли­ши­ло­ся лиш кли­ка­ти свій на­род до ни­щен­ня ни­щи­те­лів Ук­раї­ни і укра­їн­ців. На­ші сльо­зи їх не роз­чу­лять, на­ші пал­кі про­мо­ви не про­б’ють шка­ра­лу­щу їх­ніх осо­руж­них душ. Сво­бо­да при­хо­дить лиш то­ді, ко­ли кай­да­ни і пу­та роз­ру­бу­ють ме­чем».