У сім­над­ця­то­му ту­рі чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу у Прем’­єр-лі­зі з трьох най­кра­щих ко­манд пер­шо­сті свій матч ви­грав ли­ше до­нець­кий «Шах­тар». У свою чер­гу, ки­їв­ське «Ди­на­мо» та лу­ган­ська «Зо­ря» оч­ки втра­ти­ли.

Таким чином команда португальського наставника Пауло Фонсеки зміцнила свої позиції й може похвалитися більш ніж солідним відривом від найближчого конкурента (а це десять очок гандикапу перед чинним чемпіоном). «Зоря» ж, ідучи на третій позиції, відстає від «Динамо» на шість очок.

Ки­їв­ське «Ди­на­мо» гід­но за­вер­ши­ло в ці­ло­му про­валь­ний між­на­род­ний се­зон. У шос­то­му ту­рі гру­по­во­го тур­ні­ру фут­боль­ної Лі­ги чем­піо­нів у мат­чі, пе­ред яким бу­ло втра­че­но все, крім чес­ті, під­опіч­ні Сер­гія Реб­ро­ва прос­то зни­щи­ли ту­рець­кий «Бе­шик­таш».

Перед грою стамбульці бачили себе дебютантами плейоф головного клубного турніру континенту, і, зважаючи на результат паралельного матчу, для цього вистачило б навіть нічиєї... Та немилосердне й негостинне «Динамо» переконливо довело: місце чинних чемпіонів Туреччини — в турнірі рангом нижче, в Лізі Європи.

Упродовж кількох попередніх сезонів українські біатлоністи привчили своїх прихильників до успішного старту — з перемогами в окремих гонках або хоча б призовими місцями чи потраплянням до квіткової церемонії.
Не таким цього разу виявився перший етап Кубка світу у шведському Остерсунді, але після непереконливих змішаних естафет та індивідуальних гонок до кінця змагального тижня результати стали кращими.
Ні, про подіуми поки що не йдеться, але є перші потрапляння до чільної десятки. У спринті не надто успішно виступили жінки — лідерам, Олені Підгрушній та Юлії Джимі, забракло влучності (по два промахи, 29-те і 21-ше місце відповідно), а Ірині Варвинець, яка зі стрільбою впоралася, ще не вдається швидко бігти (23-й результат).

Фі­то­те­ра­певт, лі­кар-на­ту­ро­пат, фа­хі­вець з на­род­ної чи не­тра­ди­цій­ної ме­ди­ци­ни, ці­ли­тель, зна­хар. Так на­зи­ва­ють тих, хто лі­кує най­різ­но­ма­ніт­ні­ші хво­ро­би не фар­ма­ко­ло­гіч­ни­ми пре­па­ра­та­ми, а да­ра­ми при­ро­ди.

За радянських часів їх шельмували і навіть переслідували, викорчовуючи з корінням тисячолітні знання, успадковані від предків. Пацієнтів таких нелегальних «клінік» вистежували і висміювали.
Однак самі можновладці не цуралися не лише знахарів, а й віщунів. Найвищі державні посадовці радянської доби (Сталін, Брежнєв) використовували знання провидців (Месінга, Ванги) й негласно дозволяли проводити певні дослідження.

На­ша спів­роз­мов­ни­ця Тео­до­зія ЗА­РІВ­НА три­єди­на: те­ат­раль­на ді­яч­ка, те­ле­ві­зій­ни­ця, пись­мен­ни­ця. Має дві ви­щі осві­ти — Львів­ський уні­вер­си­тет і Ки­їв­ський ін­сти­тут те­ат­раль­но­го мис­тец­тва. У під­сум­ку фі­ло­ло­гія плюс лі­те­ра­ту­ра пе­ре­мог­ли, а крізь них по­туж­но рос­те ці­ка­вість до ук­ра­їн­ської куль­ту­ри.
Пи­ше не­жі­но­чої си­ли по­езію, про­зу і дра­ма­тур­гію, за­мі­ша­ні на жі­ноч­но­сті і від­вер­то­сті. Спо­со­бом жит­тя є прав­да. Очо­лює жур­нал «Ки­їв».

Талановита київська художниця Марина Громенко представила широкій публіці нову серію авторського живопису під промовистою назвою «Квіткова Україна».
Презентація творів відбулася на так званому українському парнасі — у столичному музеї видатних діячів української культури, а саме — у Музеї Лесі Українки (вул. Саксаганського, 97), що є його частиною. Основна ідея самобутнього проекту — любов до Батьківщини.
Було представлено полотна, в яких мисткиня втілила свою любов до України через образи, без яких неможливо уявити етнографію, малярство, народну пісеннопоетичну творчість.

Ко­жен но­вий кон­церт Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го те­ат­ру опе­ре­ти уні­каль­ний і не­по­втор­ний. Не роз­ча­ру­ва­ли­ся ша­ну­валь­ни­ки те­ат­ру і цьо­го ра­зу, за­ві­тав­ши на «Сим­фо­ніч­ний кок­тейль у сти­лі блюз».

«Сьогоднішній концерт став можливим завдяки підтримці Австрійського культурного форуму в Києві. Одним із наших завдань є зміцнення культурних зв’язків між Україною і Австрією, яка є законодавцем моди. Ми багато чому вчимося у цієї країни. Сподіваюсь, що наш новий проект буде цікавим для театральної публіки. Як завжди, ми відкриваємо для глядача багато нового. Найкращою нагородою за нашу роботу будуть вдячні аплодисменти», — розповів напередодні концерту художній керівник Національної оперети України, народний артист України Богдан Струтинський.

10 ГРУД­НЯ — 75 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ ІГО­РЯ ПО­КЛА­ДА, УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО КОМ­ПО­ЗИ­ТО­РА

«Не­під­влад­на твоя му­зи­ка Ча­су. Він, мі­ня­ючись, змі­нює аран­жу­ван­ня тво­їх пі­сень, а ду­ша за­ли­шає­ть­ся та ж — тон­ка, враз­ли­ва, ду­же са­мот­ня у цьо­му без­душ­но­му сві­ті, який би дав­но за­дих­нув­ся, як­що б у ньо­му не бу­ло тво­їх пі­сень...»

Ці слова Юрія Рибчинського якнайкраще визначають роль і значення Ігоря Поклада в історії української культури.
Ігор Дмитрович Поклад народився 10 грудня 1941 року в місті Бішкек у Киргизії під час евакуації в сім’ї кадрового військового.

13 ГРУД­НЯ — 160 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ МИ­КО­ЛИ СА­ДОВ­СЬКО­ГО (1856-1933), УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО АК­ТО­РА І РЕ­ЖИ­СЕ­РА, ОД­НО­ГО ІЗ ЗА­СНО­ВНИ­КІВ УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО ТЕ­АТ­РУ

Ми­ко­ла То­бі­ле­вич (Са­дов­ський) на­ро­див­ся в с. Кам’­яно-Кос­ту­ва­те на Херсон­щи­ні (ни­ні Ми­ко­ла­їв­ська об­ласть). Бать­ко, Кар­по Ада­мо­вич, по­хо­див із зу­бо­жі­лих дво­рян, слу­жив при­каж­чи­ком у пан­ських має­тках. Ма­ти, Єв­до­кія Зі­нов’­їв­на, бу­ла крі­пач­кою, яку ви­ку­пив з не­во­лі Кар­по То­бі­ле­вич. Чет­ве­ро з шес­ти ді­тей сім’ї То­бі­ле­ви­чів ста­ли про­фе­сій­ни­ми ак­то­ра­ми.

В історії культури важко знайти сім’ю, яка б дала одночасно таке сузір’я талантів.

Не­за­ба­ром вий­де книж­ка спо­га­­дів дру­зів, ко­лег Ге­роя Ук­раї­ни, ви­знач­но­го кар­діо­хі­рур­га і прос­то чу­до­вої лю­ди­ни — Ген­на­дія Ва­си­льо­ви­ча Кни­шо­ва.

Яким він був для тих, хто його знав, довідаємося із книги, яку готує до друку його донька Наталя Книшова.
Цих двох чоловіків поєднувала справжня дружба. За своїми характерами та вдачею вони були схожі між собою. Ідеться про визначних вчених нашої держави — колишнього директора Інституту серцевосудинної хірургії, академіка Національної академії медичних наук України, кардіохірурга від Бога Геннадія Книшова, якого, на жаль, вже немає з нами, та президента Національної академії медичних наук України, відомого на весь світ ученогонейрохірурга Віталія Цимбалюка.