Три ук­ра­їн­ських фут­боль­них клу­би ми­ну­ло­го тиж­ня діз­на­ли­ся про сво­їх опо­не­нтів на єв­ро­куб­ко­вій тур­нір­ній дис­тан­ції дов­жи­ною у шість мат­чів. Ди­на­мів­ці Ки­єва зі­гра­ють у гру­по­вій ста­дії Лі­ги чем­піо­нів, коман­ди-бі­жен­ці з Дон­ба­су за­хи­ща­ти­муть честь Ук­раї­ни в Лі­зі Єв­ро­пи.

Жеребкуванню групової стадії другого за престижністю клубного турніру Старого світу для футболістів донецького «Шахтаря» передувало подолання турецького бар’єра — команди «Істанбул Башакшехір». Попри наявність у складі стамбульців легендарного ветерана Емре Белезоглу жодних ускладнень у донеччан не виникло. «Шахтар» переміг турецьких суперників і на виїзді — 2:1, і в домашньому нині Львові — 2:0.

Шостий тур чемпіонату України з футболу позначився першою гучною сенсацією: «Динамо» вдома поступилося «Ворсклі». З цього миттєво скористався «Шахтар»: віцечемпіони задовольнилися мінімальною перемогою над «Сталлю», яка дозволила їм на три очки відірватися від головного суперника на внутрішній арені. Динамівцям тепер варто думати й про тили — лише на два очки менше у «Зорі» — попри поразку луганчан у Дніпрі.
У центральному матчі туру наставник киян Сергій Ребров випустив склад, який переміг у попередній зустрічі. У воротах стояв Олександр Шовковський, у полі діяли Даніло Сілва, Антунес, Микола Морозюк, Андрій Ярмоленко, Мораєс, Микита Корзун, Денис Гармаш, Домагой Віда, Віталій Буяльський та Артем Громов.

Збір­на Ук­раї­ни го­тує­ть­ся до пер­шо­го офі­цій­но­го по­єдин­ку під ору­дою но­во­го го­лов­но­го тре­не­ра — ле­ген­дар­но­го в ми­ну­ло­му грав­ця Ан­дрія Шев­чен­ка. На збір, який пе­ре­дує за­пла­но­ва­но­му на 5 ве­рес­ня в Ки­єві мат­чу з чверть­фі­на­ліс­том остан­ньо­го чем­піо­на­ту Єв­ро­пи — збір­ною Іс­лан­дії, Ан­дрій Ми­ко­ла­йо­вич (те­пер так!) ви­кли­кав не­звич­но ба­га­то ви­ко­нав­ців — аж 31.

Початковий список Шевченка виглядав так.
Во­ро­та­рі: Андрій П’ятов, Микита Шевченко (обидва — «Шахтар», Донецьк), Денис Бойко («Бешикташ», Стамбул, Туреччина).
Захисники: Артем Федецький («Дармштадт», Німеччина), Олександр Кучер, Ярослав Ракицький, Богдан Бутко, Іван Ордець, Сергій Кривцов (усі — «Шахтар», Донецьк), Євген Хачеріді («Динамо», Київ), Павло Ксьонз («Карпати», Львів»), Едуард Соболь («Зоря», Луганськ).

Ось і ми­ну­ло лі­то. На змі­ну теп­лим дням при­хо­дить по­мір­на ран­ко­ва про­хо­ло­да. Від­чу­ває­ть­ся лег­ке ди­хан­ня осе­ні. Ре­жим дня для шко­ля­ра стає вель­ми важ­ли­вим. За час ка­ні­кул ди­ти­на ду­же від­ви­кає від шкіль­но­го ре­жи­му. Адже у ці мі­ся­ці ді­ти за­зви­чай на­со­ло­джую­ть­ся пов­ною сво­бо­дою: во­ни мо­жуть піз­но вста­ва­ти і піз­но ля­га­ти, дов­го гу­ля­ти, про­во­ди­ти час за улюб­ле­ни­ми за­нят­тя­ми і роз­ва­га­ми. У них не­має не­об­хід­но­сті су­во­ро ор­га­ні­зо­ву­ва­ти свій день.
То­му не див­но, що пе­ре­хід до но­во­го ре­жи­му мо­же ви­яви­ти­ся склад­ним для шко­ля­рів. Як зро­би­ти йо­го без­бо­ліс­ним? Про це ми роз­пи­та­ли фа­хів­ця — лі­ка­ря-гі­гі­єніс­та, кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук На­та­лію Мос­квяк.

На­шим спів­роз­мов­ни­ком цьо­го ра­зу є ві­до­мий пись­мен­ник Олек­сандр Еса­улов, кот­рий до то­го ж є тех­ніч­ним ди­рек­то­ром Ін­сти­ту­ту під­трим­ки та екс­плу­ата­ції АЕС. По­при сер­йоз­ну та від­по­ві­даль­ну по­са­ду він не тіль­ки зна­хо­дить час на на­пи­сан­ня тво­рів для ді­тей та до­рос­лих, а й вва­жає це го­лов­ною спра­вою сво­го жит­тя. Ціл­ком за­ко­но­мір­но, що він став по­трій­ним (у різ­ні ро­ки) ла­уре­атом прес­тиж­но­го лі­те­ра­тур­но­го кон­кур­су «Ко­ро­на­ція сло­ва» як про­за­їк для ді­тей та до­рос­лих і як кі­но­сце­на­рист.

Особливе місце у творчості Олександра Есаулова займає тема Чорнобильської трагедії. В 1986 році він був заступником голови Прип’ятського міськвиконкому. В молодому місті Прип’яті жили люди, що обслуговували сумнозвісну Чорнобильську АЕС.

У Цен­траль­но­му бу­дин­ку ху­дож­ни­ка На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­дож­ни­ків Ук­раї­ни діє ви­став­ка до 25-ї річ­ни­ці Не­за­леж­но­сті Ук­раї­ни, що є на­оч­ним вті­лен­ням твор­чих до­сяг­нень ху­дож­ни­ків із різ­них ре­гіо­нів дер­жа­ви.

До ювілейної експозиції увійшло понад 400 творів живопису, графіки, скульптури та декоративноужиткового мистецтва. Як і на більшості попередніх художніх виставок, присвячених найбільшому державному святу країни, тут немає жодних обмежень у сенсі художньої стилістики, образнопластичних уподобань авторів. Це констатація творчої практики наших співвітчизників, які своїми роботами створюють художню мозаїку незалежної України.

Свою пер­шу пер­со­наль­ну ви­став­ку жи­во­пи­су мо­ло­дий ху­дож­ник-ама­тор Яро­слав Сте­цен­ко пред­ста­вив у га­ле­реї «Ми­тець» (вул. Ве­ли­ка Ва­силь­ків­ська, 12) Ки­їв­ської ор­га­ні­за­ції На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­дож­ни­ків Ук­раї­ни. 
На­звав її прос­то — «Арт-про­ект від Яро­сла­ва». Ме­це­на­том ви­сту­пає Олек­сій Сте­цен­ко, стар­ший брат ав­то­ра кар­тин.

За фахом Ярослав Стеценко — біотехнолог. Займався досить успішним бізнесом — мав кав’ярню в столиці. За те, що малював молочною пінкою цікаві малюночки у філіжанках із кавою, відвідувачі — матусі з малечею — із захопленням називали його кавовим чарівником.

Фо­то­ви­став­ка «МОЯ АР­МІЯ. Ба­чи­ти сер­цем», яка від­кри­ла­ся до 25-ї річ­ни­ці Не­за­леж­но­сті в Му­зеї іс­то­рії Ки­єва — це хви­лю­юча роз­по­відь в уні­каль­них фо­то­гра­фі­ях учас­ни­ків бо­йо­вих дій на Схо­ді Ук­раї­ни. 
До­ку­мен­таль­на фо­то­хро­ні­ка про дру­ге на­ро­джен­ня ук­ра­їн­ської ар­мії ви­кли­кає по­чут­тя гор­до­сті за на­ших во­їнів, вдяч­ність і по­ва­гу до доб­ро­воль­ців, во­лон­те­рів, ме­ди­ків, сі­мей вій­сь­ко­во­служ­бов­ців.

Під час підготовки виставки «МОЯ АРМІЯ. Бачити серцем» протягом півтора місяця було зібрано фотографії очевидців. У фотопроекті взяли участь понад 100 авторів з півсотні міст та районів України. Серед них — військові та цивільні фотографи, волонтери та бійці.

Укра­їн­ці, які під час Дру­гої сві­то­вої про­жи­ва­ли на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, вва­жа­ли­ся зрад­ни­ка­ми. Мо­бі­лі­зу­вав­ши їх до вій­ська, коман­ду­ван­ня ки­да­ло цих лю­дей на най­не­без­печ­ні­ші ді­лян­ки фрон­ту, вва­жа­ючи, що во­ни ма­ють спо­ку­ту­ва­ти свою ви­ну.

У пол­ках не ви­ста­ча­ло елемен­тар­но­го
Друга світова війна — наймасштабніша в історії людства, адже її учасниками стала 61 країна світу. На теренах цих держав проживало близько 80 відсотків населення планети Земля. Бойові дії відбувалися на теренах 40 країн, у них брали участь 110–115 мільйонів осіб, з яких понад 55 мільйонів загинули. Найбільше постраждали республіки колишнього СРСР — Україна, Білорусь і Росія.

До зо­ни від­по­ві­даль­но­сті по­віт­ря­но­го коман­ду­ван­ня «За­хід» вхо­дить 8 об­лас­тей; ад­мі­ніс­тра­тив­ний центр м. Львів, об’­єк­ти хі­міч­ної про­мис­ло­во­сті в Іва­но-Фран­ків­ській об­лас­ті, Рів­нен­ська та Хмель­ниць­ка атом­ні елек­тро­стан­ції.
Близь­ко пів­то­ри ти­ся­чі вій­сь­ко­во­служ­бов­ців вій­сь­ко­вих час­тин ПвК «За­хід» бра­ли участь у про­ве­ден­ні АТО, де за­ги­ну­ло три вій­сь­ко­во­служ­бов­ці та 16 бу­ло по­ра­не­но.
У Льво­ві під час уро­чис­то­го за­хо­ду на те­ри­то­рії ПвК «За­хід» за муж­ність та ге­ро­їзм, про­яв­ле­ний під час бо­йо­вих дій, вій­сь­ко­во­служ­бов­ці бу­ли від­зна­че­ні гра­мо­та­ми, по­дя­ка­ми та цін­ни­ми по­да­рун­ка­ми — на­руч­ни­ми го­дин­ни­ка­ми.