Нападнику дніпропетровського «Дніпра» і збірної України Романові Зозулі повернули медаль Ліги Європи, яку він пожертвував задля армії. Інформацію про це підтвердив сам спортсмен.
За словами футболіста, переможець оголошеного самим Зозулею розіграшу медалі Олександр Кисельов під час особистої зустрічі наполіг, щоб срібна медаль фіналіста Ліги Європи залишалася «у того, хто її по праву заслужив».
Роман Зозуля зазначив, що не очікував такого вчинку й дуже зворушений. «Це дуже несподівано й приємно. Доки в нашій країні є такі люди, буде майбутнє у нашої України!» — зазначив футболіст.
Торги за медаль задля допомоги українській армії, як і планував гравець «Дніпра», тривали до кінця доби 31 грудня 2015 року. Початкова ставка становила 10 тисяч гривень, фінальна стала вдвадцятеро більшою — 210 тисяч.

У За­по­ріж­жі на 78-му ро­ці жит­тя по­мер зна­ме­ни­тий ук­ра­їн­ський важ­ко­ат­лет Лео­нід Жа­бо­тин­ський, по­ві­до­мив 14 січ­ня сайт За­по­різь­кої міськ­ра­ди. На ра­хун­ку Жа­бо­тин­сько­го п’ять ти­ту­лів чем­піо­на СРСР, дві зо­ло­ті на­го­ро­ди Олім­пі­ади, чо­ти­ри зван­ня чем­піо­на сві­ту і два ти­ту­ли чем­піо­на Єв­ро­пи. Жа­бо­тин­ський є ав­то­ром 19 сві­то­вих ре­кор­дів, 20 ре­кор­дів СРСР і 58 ре­кор­дів Ук­раї­ни.

Леонід Іванович Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Краснопольського району на Сумщині. У 1941 році родина переїхала до Харкова, там почалася кар’єра майбутнього чемпіона.
Любов до спорту прищепив батько — він сам був спортсменом-аматором. «Замість того, щоб бовтатися без діла та по двору бігати, займався б краще спортом, ходив би на стадіон», — казав Іван Жаботинський. Льоня послухав і пішов на легку атлетику — метання диска і штовхання ядра. Після восьмого класу він почав працювати на Харківському тракторному заводі й навчатися токарній справі. Майстер, у якого вчився Жаботинський, був громадським тренером з боксу, і Льоня, не кидаючи легкої атлетики, почав займатися і боксом.

Ша­ну­валь­ни­ки бі­ат­ло­ну, які жи­вуть у не­ве­ли­кій ні­мець­кій ко­му­ні Ру­поль­динг (на­се­лен­ня якої — менш як 7 ти­сяч лю­дей), от­ри­ма­ли у січ­ні под­вій­не свя­то. Ін­ший ні­мець­кий бі­ат­лон­ний центр Обер­гоф че­рез брак сні­гу не зміг прий­ня­ти п’я­тий етап Куб­ка сві­ту, і Між­на­род­ний со­юз бі­ат­ло­ніс­тів ви­рі­шив, що Ру­поль­динг гід­ний ба­чи­ти про­від­них лиж­ни­ків-стріль­ців упро­довж двох тиж­нів.

На п’ятому етапі Кубка світу відзначилися й українські спортсмени. І вперше в сезоні більше підстав говорити про себе дали українські чоловіки, а якщо конкретизувати — Дмитро Підручний, який на тлі очевидних проблем Сергія Семенова гідно перебрав лідерські функції. На високому рівні Дмитро провів весь етап, але особливо відзначився в гонці елітарної тридцятки — мас-старті, який завершував програму п’ятого етапу в неділю, 10 січня.
Те, що на прихильників біатлону чекає щось особливе, стало очевидно вже після першої половини гонки: більшість лідерів, включно з Мартеном Фуркадом, на двох стрільбах лежачи вирушала на штрафні кола, і в перші рядки проміжного протоколу піднялися менш рейтингові біатлоністи.

Компанія Кайзер Перманенті надає медичні послуги мешканцям 8 штатів США і федерального округу Колумбія. Їй належать майже 40 клінік і понад 600 центрів, а кількість американців, які користуються послугами лікарів цієї компанії, перевищує 9 мільйонів людей.
Наявність такої великої кількості лікувальних установ вимагає найсуворішого дотримання правил асептики і антисептики, щоб уникнути спалахів так званих внутрішньолікарняних інфекцій, котрі можуть бути викликані хвороботворними мікробами, що набули стійкості до антибіотиків.
Тим дивнішим є рішення адміністрації Кайзер Перманенті про те, що вона більше не закуповуватиме для своїх клінік меблів, підлогового покриття, предметів побуту й обладнання, в які у процесі виробництва було додано спеціальний склад із бактерицидними властивостями.

У китайській лікарні успішно провели операцію з видалення ракової пухлини підшлункової залози за участю робота. Крім того, пацієнту була проведена реконструкція судин. Інформація надійшла від інформаційного агентства Xinhua (Сіньхуа).
Медики стверджують, що така операція унікальна і є першою у світі процедурою, повноцінно проведеною за участі медичного робота.
Під час операції робот, керований хірургом, виявив портальну вену, що сполучається з підшлунковою залозою, а також видалив злоякісне новоутворення. Черевна порожнина 57-річного пацієнта була відкрита для проведення медичних маніпуляцій, і медичний робот успішно впорався з усіма хірургічними процедурами, залишивши лише кілька голкових отворів, які заживуть дуже швидко, повідомили лікарі.

Ми­ну­ли но­во­річ­ні та різд­вя­ні свят­ку­ван­ня. Доб­ре, як­що на згад­ку про се­бе во­ни за­ли­ши­ли тіль­ки по­да­рун­ки, гар­ний на­стрій і при­єм­ні спо­га­ди. Але час­то-гус­то піс­ля свят­ко­во­го ма­ра­фо­ну за­ли­шаю­ть­ся ще й на­бря­ки, міш­ки під очи­ма, склад­ки на бо­ках, бо­лі в шлун­ку, з’яв­ля­єть­ся апа­тія та ін­ші ма­ло­при­єм­ні від­чут­тя. А все че­рез гас­тро­но­міч­ні над­мір­но­сті та вжи­ван­ня ал­ко­го­лю.
Од­нак за­сму­чу­ва­ти­ся не вар­то, адже від­но­ви­ти си­ли і здо­ров’я мож­на до­сить швид­ко й без за­йвих зу­силь. А що са­ме для цьо­го по­тріб­но зро­би­ти, роз­по­вість лі­кар-гас­тро­ен­те­ро­лог, кан­ди­дат ме­дич­них на­ук Мар’­яна Ро­ма­нен­ко.

— З чого варто починати відновлення організму?
— Щоб швидко відновитися після святкового застілля, необхідно особливу увагу приділити харчуванню. «Олів’є», «шуба», смажена курка, холодець — усе це має бути негайно забуте. Для відновлення свого здоров’я не слід вживати ті продукти, які дають нам тяжкість і млявість. Тобто це такі, що пройшли глибоку промислову переробку, — ковбаси, копченості, майонези, різні соуси й алкоголь.

Сфе­ра по­во­джен­ня з від­хо­да­ми та елек­трон­но­го вря­ду­ван­ня в Ук­раї­ні пе­ре­бу­ває у кри­зо­во­му ста­ні. В Ук­раї­ні що­ро­ку ут­во­рює­ть­ся близь­ко 14 млн тонн твер­дих по­бу­то­вих від­хо­дів, 95% з яких за­хо­ро­нює­ть­ся на сміт­тє­зва­ли­щах. Вод­но­час у Шве­ції на сміт­тє­зва­ли­щах за­хо­ро­нює­ть­ся 0,7% від­хо­дів, а в Поль­щі їх за­хо­ро­нен­ня впро­довж остан­ніх трьох ро­ків змен­ши­ло­ся більш як уд­ві­чі.
Про по­во­джен­ня з по­бу­то­ви­ми від­хо­да­ми та про ін­ші еко­ло­гіч­ні не­без­пе­ки роз­по­ві­ла ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» еко­лог Між­на­род­ної бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції «Еко­ло­гія-Пра­во-Лю­ди­на» Ал­ла Вой­ці­хов­ська.

— Пані Алло, на Львівщині існує проблема Грибовицького сміттєзвалища. Чи можна використати це сміття як вторинну сировину?
— Згідно з нормативами та чинними стандартами, на львівському сміттєзвалищі потрібно періодично проводити перешарування. Відповідне перешарування не відбувається як слід, тому через перегнивання сміття утворюється біогаз, а в його складі міститься приблизно 40–60% метану. Метан — це той самий природній газ, який ми маємо в газопостачанні. Можна використати метан із львівського сміттєзвалища шляхом встановлення свердловин, але для цього потрібно мати господарника.

Наш спів­роз­мов­ник — зна­ний пись­мен­ник Олек­сандр Ги­жа, ав­тор ба­га­тьох опо­від­ань, по­езій, по­віс­тей та ро­ма­нів, зде­біль­шо­го іс­то­рич­но­го прав­до­бор­чо­го спря­му­ван­ня. Тво­ри ж майс­тра ди­на­міч­них сю­же­тів і чу­до­во­го знав­ця мо­ви про су­час­ність ви­різ­няю­ть­ся проб­лем­ніс­тю і прин­ци­по­вою по­зи­цією.
Ха­рак­тер­ни­ми є на­зви кни­жок: «Двіс­ті мет­рів до сон­ця», «Щер­ба­ті дні до се­ре­ди», «Кру­тий по­во­рот», «Зна­йо­мі з ве­рес­ня», «До­ро­га», «Ніч літ­ньої по­ве­ні», «Чо­вен для лю­дей», «Ти­тан», «Гли­бо­ка ме­жа», «Гір­ська ро­са», «Жит­ні пла­чі», «Об­ло­га Кар­ма­лю­ка», «По­клич­те ме­не, до­ро­ги».
Як дійс­ний слу­жи­тель церк­ви п’я­ти­де­сят­ни­ків, Олек­сандр Ги­жа здійс­нив пе­ре­клад Свя­то­го Пись­ма: п’ять ро­ків по­клав на від­тво­рен­ня тек­сту Біб­лії су­час­ною ук­ра­їн­ською лі­те­ра­тур­ною мо­вою, стіль­ки ж — на по­рів­нян­ня та усу­нен­ня різ­но­ма­ніт­них різ­но­чи­тань. А ще п’ять літ — на шлі­фу­ван­ня. Йо­го пе­ре­клад Біб­лії фа­хів­ці вва­жа­ють од­ним із най­до­вер­ше­ні­ших, і він, сла­ва Бо­го­ві, пі­шов у світ.
Тож на­ша роз­мо­ва скла­да­ти­меть­ся з двох час­тин: про іс­то­рич­ну ро­ма­ніс­ти­ку і про пра­цю над Свя­тим Пись­мом.

Зимові свята — це завжди очікування дива і, звісно, цікавих зустрічей. Таке мистецьке диво чекає на нас у Будинку митрополита (Софія Київська), де розгорнуто виставку «Різдвяні зустрічі» (емалі Тетяни та Сергія Колечків, акварельний живопис Любові Колечко).
Україна має давні емальєрні традиції. Емаль присутня у прикрасах часів Київської Русі, у виробах культового призначення славетної доби українського бароко. Розвиток емальєрного мистецтва припадає на кінець ХІХ ст., але воно було дещо призабутим у радянські часи. В останні десятиліття до емальєрної творчості в Україні звернулися на новому рівні, про що свідчать художні твори фундаторів української школи мистецтва гарячої емалі О. Бородая, В. Хоменка, а також їх обдарованих послідовників.
Київські художники Тетяна і Сергій Колечки належать до видатних українських майстрів, які плідно продовжують і розвивають давнє мистецтво. Вони постійно працюють над розширенням тематично-сюжетних і пластичних можливостей емалі.

Лю­ди­ні влас­ти­во зав­жди спо­ді­ва­ти­ся на кра­ще. Без на­дії жит­тя не­мож­ли­ве як для окре­мої осо­бис­то­сті, так і для су­спіль­ства в ці­ло­му. Зна­ко­вим пе­ріо­дом для на­шо­го су­спіль­ства бу­ло на­стан­ня «хру­щов­ської від­ли­ги», ко­ли май­же всі від­чу­ли лег­кий по­дих сво­бо­ди як під­твер­джен­ня спо­ді­вань на кра­ще май­бут­нє. Цьо­му пе­ріо­ду й при­свя­че­на ху­дож­ня ви­став­ка «Ве­ли­кі спо­ді­ван­ня. Мис­тец­тво Ук­раї­ни кін­ця 50—60-х ро­ків», пред­став­ле­на у ви­став­ко­вих за­лах «Хліб­ні» На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська».

Прикметою тих часів у масштабах країни і міста стало масове будівництво нових житлових мікрорайонів. Багато сімей очікували покращення житлових умов. Тема великого будівництва, наочно проілюстрована проектами експериментального житлового масиву Дарниця, знайшла відображення в мистецтві таких майстрів живопису, як В. Беляк, В. Гайдук, Г. Сокиринський. У Києві, територія якого в післявоєнні роки значно розширилася, відбулося відкриття першої лінії метрополітену, що покращило сполучення між районами. Ця знакова подія відображена у графічних проектах станцій «Дніпро», «Університет», «Вокзальна» з фондів Національного заповідника «Софія Киіївська».