На Андріївському узвозі в Києві з’явилося величезне 15-метрове графіті, яке намалював французький стріт-арт-художник Жульєн Маллан, відомий під ім’ям Seth, у співавторстві з колегою із Севастополя Олексієм Кисловим, повідомляє i-pro.kiev.ua. 

Задля створення малюнка художники-муралісти використовували спецтехніку. Адже у ролі полотна був п’ятиповерховий будинок на розі Андріївського узвозу й Боричевого току. Для відтворення малюнка знадобилося 11 днів. На стіні зображено українку у вінку, елементи пейзажу стародавнього Києва і козаків. На думку художників, картина символізує відродження України.

Через два дні на третій доводиться зараз грати командам української футбольної Прем’єр-ліги. І якщо тиждень тому перевагу в боротьбі за чемпіонство мав «Дніпро», то зараз ситуація змінилася на користь «Шахтаря». Підніжку дніпропетровцям підставив «Чорноморець». Підопічні Романа Григорчука спромоглися перемогти команду Хуанде Рамоса на власному полі. Хоча в цьому матчі, як це часто буває за участю команд, які претендують на нагороди, не обійшлося без скандалу. Однак про все по черзі. 

У заключному матчі перенесеного 19-го туру «Металіст» на своєму полі грав з луганською «Зорею». Додатковий стимул харківському клубу надавала поразка «Динамо» у матчі з «Шахтарем». Це означало, що харків’яни за втраченими очками були вище команди вже екс-тренера Блохіна. З перших хвилин зустрічі обидві команди тримали м’яч переважно в центрі поля. До першого небезпечного моменту справа дійшла на десятій хвилині, коли небезпечно поруч зі стійкою пробив Бланко. Ще через три прямо в руки голкіперу влучив м’ячем Гомес.

Пережити весну і не застудитися — хіба ми не в змозі? Фахівці стверджують: цілком реально, якщо знати фактори ризику і намагатися їх уникнути. Адже хворіти навесні, коли нарешті пішли зимові холоди і радість буття всім наповнює жили, особливо неприємно.
Проте у цю пору року наш організм часто-густо ослаблений, тож частіше звичайного чіпляються застуди. Давайте з’ясуємо, які ж причини сприяють їх появі і яку стратегію поведінки слід обирати, щоб навесні не підхопити хворобу? Про це ми поговоримо з лікарем-отоларингологом В’ячеславом Котом. 

— У чому вони — простудні весняні ризики?
— Із приходом кожної пори року змінюється і набір ризиків, що можуть сприяти розвитку тих чи інших захворювань. Наприклад, узимку ми ризикуємо переохолодитися, а влітку — отримати сонячний удар, узимку в овочах менше вітамінів, а влітку вище ймовірність того, що в їжі можуть бути збудники кишкових захворювань.

УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКО ПЕРЕЖИВАЄ ТЯЖКІ ЧАСИ, АЛЕ ПРИ ЕФЕКТИВНИХ РЕФОРМАХ СИТУАЦІЯ КАРДИНАЛЬНО ЗМІНИТЬСЯ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ

«Армія останнім часом планомірно нищилась»
Коли ознайомлюєшся з кількісними показниками, які відображають наявність в Українській армії озброєнь і техніки, то складається враження, що нам є чим боронити свою країну. Так, станом на 1 січня 2014 року у Збройних Силах України налічувалося понад 600 танків, більш як дві тисячі бойових броньованих машин, майже 70 вертольотів і понад 700 артилерійських систем. Вражає? Так. Але...
Як нещодавно зізнався Голова Верховної Ради України — виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов, «армія не лише не розвивалась останнім часом, а й планомірно нищилась». Олександр Валентинович має рацію: офіцери, які служать і з якими мені доводилося спілкуватися на цю тему, дотримуються такої ж думки.

Наш співрозмовник — артист, письменник і радіожурналіст Василь Довжик знайомий читачам як автор книжок для дітей та юнацтва і слухачам як неповторно-чарівливий розповідач, котрий віщає на трьох каналах Національного українського радіо. 

А ще Василь Довжик переклав для театру близько 20 п’єс. Автор лібрето опер композиторів В. Зубицького «Палата № 6» за А. Чеховим, «До третіх півнів» за В. Шукшиним та «Чумацький шлях» за українськими народними піснями, О. Лиса «Естер»; В. Степурка «Музична крамничка».
Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премій ім. Лесі Українки, ім. Остапа Вишні, ім. М. Старицького, ім. С. Олійника, ім. О. Копиленка, ім. В. Юхимовича.
— Пане Василю, розкажіть про ваші життєві і творчі уроки.
— Я замолоду працював у Будинку літераторів, хай шнурком, хай старшим методистом, хай актором у спілчанському театрі «Слово», звик служити всій Спілці, всім письменникам, мені всі були однакові, а це не завжди подобається. Павло Загребельний колись сказав мені про одного слизького жевжика: «А що ти зробиш? Той Віктор у Збанацького в кишені сидить». Людці кишеньковими бувають. Я до кишенькових не належав. Можу якісь інтриги пригадати, але сам їх не влаштовував.

Нарешті маленькі українці дочекалися від Національного цирку справжньої дитячої програми, орієнтованої саме на них. Щоправда, як розповідає генеральний директор — художній керівник цирку, народна артистка України, СРСР Людмила Шевченко, підготували її через форс-мажорні обставини. 

Знамениті дресирувальники з Німеччини — брати Алекс і Крістіан Гартнери, які виступали в нашому цирку з приголомшливим атракціоном зі слонами й демонстрували віртуозну майстерність у найскладнішому цирковому жанрі «Колесо смерті», де технічно неможлива страховка, достроково розірвали контракт і виїхали з України. Сміливих артистів налякала неспокійна обстановка в нашій країні.
Ситуацію довелося рятувати молодим режисерам-постановникам Марії Ремньовій та Олександру Білогубу. І вони успішно впорались із надскладним завданням — подарували в наш непростий час, сповнений негативу, веселу, щиру, радісну циркову виставу, яка буде цікавою для дітей і дорослих. У ній багато різноманітних розумних екзотичних звірів і веселих, непосидючих клоунів, які заряджають глядачів своєю позитивною енергією.

ПОЛКОВНИК МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАПАСУ АНАТОЛІЙ ДЕНИСЮК ПІД ЧАС ПОДІЙ НА МАЙДАНІ РАЗОМ З ІНШИМИ ВОЛОНТЕРАМИ ОПЕРУВАВ ПОРАНЕНИХ, ВРЯТУВАВШИ НЕ ОДНЕ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ
Трагічні лютневі події, що відбувалися на головній площі країни, привернули увагу мільйонів людей як в Україні, так і за її межами. Одні спостерігали за їх перебігом з телеекранів, інші були безпосередніми учасниками. Маю кількох знайомих, які не планували виходити на Майдан, але, дізнавшись, що там пролилася перша кров, не могли всидіти вдома.
Начальник Центральної патолого-анатомічної лабораторії Міністерства оборони України полковник запасу медичної служби Анатолій Денисюк — один із них. 
— Я, звичайно, не Нострадамус, але коли «Беркут» жорстоко розігнав студентів на Європейській площі, мені стало зрозуміло, що добром уся ця історія не закінчиться, — говорить Анатолій Іванович. — Проте і в страшному сні не могли наснитися ті події, учасником яких довелося стати. Так ось, 18 лютого, перебуваючи на своєму робочому місці, я почув «завивання» сирен «швидкої». Визирнувши у вікно, побачив кілька машин, що промчали неподалік, направляючись до сусідньої лікарні.

Першими, хто вступив після вибуху на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС у смертельний двобій із радіацією, були люди в погонах. Зокрема, солдати й офіцери Радянської Армії, Цивільної оборони та МВС. Полковник у відставці Дмитро Бондаренко — один із них. У квітні 1986 року він обіймав посаду старшого офіцера управління начальника хімічних військ Київського військового округу.
Напередодні 28-ї річниці з дня Чорнобильської катастрофи я попросив його розповісти про перебіг тих трагічних подій, учасником яких він був, особисту участь у ліквідації наслідків аварії військовослужбовців Радянської Армії. 

— Те, що сталося в одну з квітневих ночей на Чорнобильській станції, навіть у страшному сні не могло наснитися, — говорить Дмитро Костянтинович. — Я, наприклад, вважав, що наші атомні станції найкращі у світі і мирний атом століття служитиме людям. А виявилося, що не такий він уже й мирний...
— Коли і за яких обставин Ви особисто дізналися про вибух на ній?

Минулої п’ятниці, 18 квітня, в Києві, на території державного підприємства «Антонов», відбулися велелюдні загальні збори. Трудівники — конструктори, технологи, інженери, техніки, льотчики-випробувачі, робітники та інші працівники цього широковідомого у світі флагмана вітчизняної авіабудівної галузі — прийшли до просторого ангара найбільшого складального цеху на мітинг протесту проти спроби якихось сил безпідставно усунути керівника та визнаного лідера колективу — президента і генерального конструктора ДП «Антонов» Дмитра Ківу з посади очільника цього підприємства. Серед присутніх на тому зібранні численних представників друкованої преси та електронних ЗМІ був і кореспондент «Демократичної України». 

Мітинг протесту
На стендах у цеху і в руках учасників мітингу ми побачили гнівні гасла: «Руки геть від ДП «Антонов», «Трудовий колектив — за Д. С. Ківу», «ДП «Антонов» — гордість України», «Не заважайте нам працювати», «Припиніть терор проти ДП «Антонов» та його керівництва», «Дмитро Ківа — наш президент», «Не дамо розвалити ДП «Антонов», «Загине ДП «Антонов» — загине авіапром України» тощо.

Проблема витоку капіталів надзвичайно актуальна для України. І виникла вона не сьогодні й не вчора. Від неї наша країна потерпає впродовж багатьох років. Процеси виведення капіталів значно активізувалися під час кризи. Це призвело до збільшення частки цих потоків у вартості експорту з 12,5% (середнє значення перед кризою) до 16% у 2009 році. 
Експерти зазначають, що тема виведення капіталів з економік, в яких вони формуються в процесі виробництва, до «податкових гаваней» не є унікальною для України. За даними міжнародної організації Global financial integrity (GFI), країни, що розвиваються, втратили у 2010 р. 859 млрд дол. Причому цей показник демонструє тенденції зростання впродовж останніх років, збільшившись лише у 2010 р. на 11% порівняно з 2009-м.
Основними факторами, які обумовили динаміку цього зростання, експерти називають злочинну діяльність, корупцію, ухилення від оподаткування. Найгостріша проблема з відтоком капіталу у Китаї, який втратив майже 2,7 трлн дол. з 2001 по 2010 рік. При цьому тоді капітал активно тікав з країн, що розвиваються. Зокрема, на Близькому Сході його відтоки зросли на 26,3%, Африці — на 23,8, Азії — на 7,8, в європейських країнах — на 3,6%.