Пер­ші мат­чі 1/8 фі­на­лу Куб­ка Ук­раї­ни з фут­бо­лу не бу­ли ба­га­ти­ми на сен­са­ції — ті, хто за рей­тин­гом під час же­реб­ку­ван­ня цієї ста­дії по­тра­пив до чис­ла сі­яних, під­твер­див свій ста­тус.

Усі фаворити виступали на чужих полях і здобули шість перемог та дві нічиї. Не змогли виграти лише дніпродзержинська «Сталь» та «Олександрія». Втім, вони все одно досягли проміжної мети, адже забивали на полі супротивника.
Дніпродзержинці, не залишаючи межі Дніпропетровщини, надто розслаблено провели поєдинок у Кривому Розі. Перша його половина закономірно закінчилася на користь «Гірника». Андрій Григорик результативно завершив розіграш штрафного, змусивши гостей у перерві переглянути ставлення до суперника. Антон Кравченко в другому таймі вирівняв становище, коли здійснив прохід та вразив нижній кут воріт господарів — 1:1.

Чо­ти­ри мат­чі по­спіль «Дніп­ро» не міг пе­ре­мог­ти «Зо­рю». Не пе­ре­рва­ла­ся ця тра­ди­ція і піс­ля мат­чу в Дніп­ро­пет­ров­ську. Гос­по­да­рі по­ля не зу­мі­ли по­ра­ду­ва­ти сво­їх при­хиль­ни­ків, які зі­бра­ли­ся на ста­діо­ні. Біль­ше то­го, во­ни про­пус­ти­ли три м’ячі у влас­ні во­ро­та. Що сто­сує­ть­ся ін­ших лі­де­рів ук­ра­їн­ської пер­шо­сті — «Ди­на­мо» та «Шах­та­ря», то во­ни здо­бу­ли пе­ре­мо­ги.

Перший тайм матчу «Шахтар» — «Сталь» пройшов за повного домінування господарів поля. І вже на десятій хвилині вони повели в рахунку. Фред сильно пробив із дальньої дистанції, м’яч по дорозі влучив у Едуардо і влетів у сітку воріт Паньківа. Після цього «Шахтар» продовжував атакувати, і, якби не Паньків, вже до середини тайму рахунок міг бути 3:0 на користь гірників.
Спочатку голкіпер «Сталі» прийняв на себе потужний удар зі штрафного від Ракицького, а через три хвилини парирував удар від Тейшейри. На 23-й хвилині Едуардо міг робити дубль, однак хорвату не вистачило влучності. На 30-й хвилині знову у гру вступив Паньків і парирував удар Тейшейри.

Близько півтора мільярда людей у всьому світі повинні позбутися гельмінтів. Про це заявила Всесвітня організація охорони здоров’я, яка стурбована ситуацією, що склалася стосовно кишкових паразитів.
Команда дослідників Стенфордського університету повідомила, що величезна кількість глистів та інших паразитів, що живуть у людині, з часом може спричинити спалах лікарсько стійких інфекцій. У даний час боротьба з паразитами орієнтована переважно на дітей шкільного віку.
Однак фахівці повідомляють про термінову необхідність лікування від гельмінтів цілих міст та країн. На сьогодні гельмінтами, за оцінками експертів, заражена чверть населення Землі. Від усіх видів паразитів, що проживають у середині організму людини, можна позбутися за допомогою дешевих і доступних препаратів.

За да­ни­ми Все­світ­ньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров’я (ВО­ОЗ), се­ред ен­до­крин­них по­ру­шень за­хво­рю­ван­ня щи­то­вид­ної за­ло­зи по­сі­да­ють дру­ге міс­це піс­ля цук­ро­во­го діа­бе­ту. По­над 665 міль­йо­нів лю­дей у сві­ті ма­ють ен­де­міч­ний зоб або страж­да­ють на ін­ші ти­реоїд­ні па­то­ло­гії, а 1,5 міль­яр­да лю­дей сти­каю­ть­ся з ри­зи­ком роз­вит­ку йо­до­де­фі­цит­них за­хво­рю­вань. При цьо­му згід­но зі ста­тис­ти­кою при­ріст кіль­ко­сті за­хво­рю­вань щи­то­вид­ної за­ло­зи у сві­ті ста­но­вить 5% на рік.
Чо­му роз­ви­ваю­ть­ся па­то­ло­гії щи­то­вид­ки? Як їх лі­ку­ва­ти? У чо­му по­ля­гає про­фі­лак­ти­ка хво­роб щи­то­вид­ної за­ло­зи? Про ці проб­ле­ми ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти фа­хів­ця — док­то­ра ме­дич­них на­ук, лі­ка­ря-ен­до­кри­но­ло­га ви­щої ка­те­го­рії Ми­ко­лу Ха­лан­го­та.

— Щитовидна залоза — залоза внутрішньої секреції, яка входить до складу ендокринної системи, синтезує низку гормонів, необхідних для підтримки гомеостазу організму. Тобто гормони ці координують фізіологічні процеси, що підтримують більшість стійких станів організму. А стабільність, як відомо, надважлива для здоров’я людини.

4 ЖОВТНЯ — 85 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ (ОЛЬГИ ПЕТРІВНИ КОСАЧ-ДРАГОМАНОВОЇ) (1849–1930),

УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ, ПЕРЕКЛАДАЧКИ, ОСВІТНЬОЇ ДІЯЧКИ, ЕТНОГРАФА, ФОЛЬКЛОРИСТКИ

Іс­нує ус­та­ле­на дум­ка, що ді­ти ви­дат­них ді­ячів на­уки, куль­ту­ри, по­лі­ти­ки не здат­ні сяг­ну­ти тих ви­сот, що під­ко­ри­ли їх­ні бать­ки. Є на­віть тео­рія, що ді­тям ге­ні­аль­них лю­дей не ви­ста­чає твор­чо­го по­тен­ці­алу, який при­ро­да вже ви­тра­ти­ла на по­пе­ред­ни­ків. Мов­ляв, при­ро­да від­по­чи­ває на на­щад­ках.

А ось Ольга Петрівна Драгоманова (Олена Пчілка) звично сприймається суспільною свідомістю насамперед як мати геніальної Лесі Українки, ну ще «вірші для діточок писала». Таке позиціонування радянським літературознавством та історіографією її постаті було невипадковим.

Наш спів­роз­мов­ник — Ан­дрій Кос­тю­чен­ко, по­ет і про­за­їк, кі­но­сце­на­рист, гу­мо­рист, жур­на­ліст, своя лю­ди­на на те­ле­ба­чен­ні та ра­діо.
А ще він — ав­тор, учас­ник і про­дю­сер гу­мо­рис­тич­них та му­зич­них ве­чо­рів у Бу­дин­ку ак­то­ра та в ба­га­тьох ки­їв­ських клу­бах.
Ан­дрій Кос­тю­чен­ко, окрім то­го що є блис­ку­чим ав­то­ром у різ­них жан­рах, ще вва­жає­ть­ся знав­цем при­ро­ди ко­міч­но­го і до­теп­но­го.

— Па­не Ан­дрію, за­зир­не­мо у Ва­ше ми­ну­ле. Яким чи­ном дип­ло­мо­ва­ний ма­те­ма­тик став гу­мо­рис­том?
— Цікаве запитання. Іноді сам гадаю: чому? Мабуть, дипломованому математику значно зручніше спочатку вирахувати щось смішне, а потім обчислити, коли саме почнеться сміх у залі в протилежність сміху позакадровому, де математика безсила.

Образ українця протягом століть хвилює філософів, культурологів, діячів культури та мистецтва — поетів, композиторів, художників. Складність нашого сьогодення надає митцям надзвичайну можливість творчо переосмислити актуальні та історичні події. Адже саме художники, як ніхто інший, гостро і точно відчувають атмосферу часу, здатні у прямому і переносному сенсі зазирнути в очі сучасників, відтворити їхні образи засобами мистецтва.
У виставкових залах Національної спілки художників України відбувається Всеукраїнська художня виставка «СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ». Яким постає та яким залишиться для нащадків українець у творах сучасного мистецтва?

На­віть за по­рів­ня­но не­ве­ли­кий про­мі­жок ча­су мож­на зро­би­ти ба­га­то, як­що до ро­бо­ти бе­руть­ся про­фе­сіо­на­ли, які щи­ро за­ко­ха­ні у свою спра­ву. І хо­ча ми­ну­ло ли­ше п’ять ро­ків від ство­рен­ня Ка­мін­ної за­ли Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру «Ко­ле­со», але ко­лек­тив цьо­го за­кла­ду куль­ту­ри вже по пра­ву мо­же пи­ша­ти­ся зроб­ле­ним.

За ці роки тут відбулося п’ять прем’єр — «Фатальний флірт» Артура Шніцлера, «Приборкання норовливої» Францобеля, «Під тиском» та «Золотий дракон» — обидві Роланда Шіммльпфеніга, «Примадонни» Кена Людвіга. І кожен спектакль — це мов окремий світ, що живе за своїми власними законами.

ВВА­ЖА­ЮТЬ ПОЛ­ТАВ­СЬКІ АК­ТИ­ВІС­ТИ, КОТ­РІ ОГО­ЛО­СИ­ЛИ ВІЙ­НУ ПО­БО­РАМ У МІС­ЦЕ­ВИХ ЛІ­КАР­НЯХ

Про те, що віт­чиз­ня­на ме­ди­ци­на дав­но і важ­ко хво­ріє, ві­до­мо, на­пев­не, всім на­шим спів­віт­чиз­ни­кам. Діа­гно­зи кво­лій, але жит­тє­во не­об­хід­ній для кра­їни га­лу­зі гро­мад­ськість ста­вить різ­ні. Але зро­зу­мі­ло од­не: від­від­ува­ти ни­ні лі­кар­ня­ні за­кла­ди не ли­ше до­ро­го, але й по­де­ку­ди не­без­печ­но для... здо­ров’я.

Невдоволення рівнем медичного обслуговування в лікарняних закладах області назрівало поміж полтавців давно. Однак далі несміливої критики та розрізнених вимог щось таки нарешті змінити в медичному обслуговуванні не поширювалося. Проте випадки, які стали відомі широкому загалу останнім часом, сколихнули Полтавщину.

Сіль­гос­пви­роб­ни­ки по­стій­но від­чу­ва­ють гос­тру не­ста­чу обі­го­вих кош­тів та об­ме­же­ні мож­ли­во­сті для кре­ди­ту­ван­ня. Та­кі за­яви лу­на­ють і те­пер, ко­ли від­бу­ваю­ть­ся осін­ні по­льо­ві ро­бо­ти. За мас­шта­ба­ми во­ни ма­ло чим по­сту­па­ють­ся вес­ня­ним і то­му по­тре­бу­ють чи­ма­лих ка­пі­та­ло­вкла­день.
Най­біль­ше проб­ле­ма до­сту­пу до фі­нан­со­вих ре­сур­сів дош­ку­ляє ма­лим та се­ред­нім сіль­гос­пви­роб­ни­кам. На від­мі­ну від ве­ли­ких сіль­гос­ппідп­ри­ємств, во­ни не ма­ють змо­ги за­про­по­ну­ва­ти кре­ди­то­рам до­стат­ньо­го за­став­но­го май­на, та й вар­тість кре­дит­них кош­тів стає на за­ва­ді. З цієї при­чи­ни їх зде­біль­шо­го об­ді­ля­ють своєю ува­гою ко­мер­цій­ні бан­ки, яким, во­че­видь, ви­гід­ні­ше кре­ди­ту­ва­ти ве­ли­кі аг­ро­під­при­єм­ства.
Про­те ви­хід із та­кої не­прос­тої си­ту­ації знай­ти мож­на. Для цьо­го вар­то до­лу­чи­ти мож­ли­во­сті міс­це­вих бю­дже­тів і спря­му­ва­ти їх на від­шко­ду­ван­ня час­ти­ни від­сот­ко­вих ста­вок ко­мер­цій­них аг­ро­кре­ди­тів. І та­ка прак­ти­ка вже по­ча­ла за­сто­со­ву­ва­тись у кіль­кох об­лас­тях.