Усі три пред­став­ни­ки Ук­раї­ни в єв­ро­куб­ко­вих тур­ні­рах у мат­чах на­ціо­наль­ної пер­шо­сті здо­бу­ли пе­ре­мо­ги. При­чо­му «Шах­тар» та «Ди­на­мо» влаш­ту­ва­ли між со­бою зма­ган­ня в ре­зуль­та­тив­но­сті — хто біль­ше за­б’є у во­ро­та су­пер­ни­ка. Пе­ре­мог­ли до­неч­ча­ни, які за­би­ли у во­ро­та зем­ля­ків з «Олім­пі­ка» шість су­хих м’ячів. На один м’яч мен­ше у во­ро­та «Іл­лі­чів­ця» за­би­ло «Ди­на­мо». На­ба­га­то скром­ні­шим ви­дає­ть­ся здо­бу­ток «Дніп­ра», який у мат­чі із за­по­різь­ким «Ме­та­лур­гом», хо­ча і мав ба­га­то мо­мен­тів, від­зна­чи­ти­ся зу­мів ли­ше од­но­го ра­зу.

Після ганебної поразки від «Баварії» у Лізі чемпіонів, «Шахтар» відігрався на «Oлімпіку». У поєдинку на «Арені Львів» підопічні Луческу вже в першій половині гри забили чотири м’ячі і зняли всі питання стосовно переможця, якщо такі у когось і були. «Гірники» дуже швидко повели в рахунку, і зробили це не без допомоги суперника. На 8-й хвилині Лебідь завалив у штрафному майданчику Ракицького і «привіз» у свої ворота пенальті. І навіть той факт, що Ігоря Литовку вважають фахівцем по одинадцятиметрових, він нічим не допоміг своїй команді — Срна виконав удар бездоганно. Після цього «Шахтар» трохи заспокоївся, але суперник таким подарунком не скористався.

Ук­ра­їн­ська бі­ат­ло­ніст­ка Ва­ля Се­ме­рен­ко на ви­со­кій но­ті за­вер­шує один із най­кра­щих у кар’­єрі се­зо­нів. Во­на ста­ла єди­ною се­ред пе­ре­мож­ної со­чин­ської чет­вір­ки, хто у пер­ший піс­ля Олім­пі­ади се­зон спро­міг­ся за­ли­ши­ти­ся у сві­то­вій бі­ат­лон­ній елі­ті.

Високі результати 29-річна спортсменка демонструвала вже з перших етапів Кубка світу. На першому етапі у шведському Остерсунді Валя стала третьою в індивідуальній гонці і другою в гонці переслідування. На третьому етапі в словенській Поклюці найдосвідченіша в нинішньому складі «синьо-жовтих» здобула дві «бронзи» — в спринті і гонці переслідування.
На екваторі сезону Валя трохи пригальмувала в особистих змаганнях, але допомогла команді в естафетах — на шостому етапі в італійському Антхольці українки стали третіми, згодом квартет виграв чемпіонат Європи в естонському Отепя, а в чеському Новому Месті на сьомому етапі Кубка світу «бронзу» здобула змішана естафета.
Та хай якими б успішними були виступи протягом сезону, головним мірилом успіху все одно залишаються результати на чемпіонаті планети. У змагальному циклі 2014—2015 років, який завершиться в неділю, це добре відчула білоруска Дарія Домрачева — попри впевнене лідерство в загальному заліку Кубка світу, її розчаруванню не було меж, коли безрезультатними виявилися надії на медаль в останній дисципліні першості планети.

Учені вивчили близько 380 випадків раку товстої кишки. Також фахівці звернули увагу на раціон харчування піддослідних. Виявилося, що у вегетаріанців ризик розвитку колоректального раку був на 22 відсотки нижчим, ніж у тих, хто не дотримувався цієї дієти. Відомо, що червоне м’ясо пов’язане із підвищеним ризиком раку. Про це пише timesofindia.
Вегетаріанська дієта — це система харчування без вживання м’яса і риби. Вегетаріанство має кілька різновидів. Харчування адептів-початківців передбачає виключення з раціону м’ясних і рибних продуктів. Другий рівень — веганізм, передбачає вживання лише продуктів рослинного походження, під забороною — м’ясо, риба, молочні продукти, яйця.
Результати дослідження засвідчили, що дієтичні фактори впливають не тільки на зниження ризику ожиріння, гіпертонії, діабету та смертності, а також знижують ризик розвитку колоректального раку. З цієї причини важливо ретельно підходити до вибору продуктів, щоб захистити своє здоров’я.

25-річна хімік-науковець із Вінниці Юлія Карпенко, відома у Франції як дослідниця гормону кохання, захистила дисертацію на здобуття ступеня доктора наук з хімії у Страсбурзі й отримала запрошення на роботу до лабораторії у Швейцарії.
«Упродовж трьох років я навчалася в аспірантурі у Страсбурзі. Під час навчання працювала в науковій лабораторії під керівництвом професора Марселя Ібера — він був моїм науковим керівником. Відзначу, що наукові інтереси професора Ібера неординарні — наша група займалася хімією кохання. За виникнення почуттів прив’язаності, турботи та кохання відповідають багато хімічних речовин та процесів в організмі, але дуже велике значення відіграє гормон окситоцин. Він присутній у великій кількості в материнському молоці. Саме цей гормон викликає довіру, симпатію та контролює її переростання в кохання», — розповіла Карпенко.

Американські вчені з дослідницького інституту Скріппса запевняють, що відкрили клас препаратів, здатних значно уповільнити процес старіння. Ці препарати отримали назву «сенолітики». Вони поліпшують роботу серця і збільшують тривалість життя, пише Meddaily.
Науковці повідомили, що новий клас препаратів дозволяє боротися з віковими захворюваннями. Прототип цих сполук добре себе зарекомендував у справі запобігання, гальмування і навіть повного лікування від різних хронічних захворювань. Відкриття сенолітиків стало можливим завдяки вивченню старіючих клітин, які вже перестали ділитися. Саме такі клітини стоять за процесом старіння.
Тести на гризунах показали, що можна збільшити тривалість «здорового періоду» за рахунок знищення старіючих клітин. Проте виникла проблема, як відокремити постарілі клітини від інших, здорових. Виявилося, як і ракові клітини, постарілі активно виділяють речовини, що допомагають їм протистояти запрограмованій клітинній смерті.

«Бо­лить сер­це» — та­ка скар­га є чи не най­роз­пов­сю­дже­ні­шою ни­ні се­ред укра­їн­ців. Мож­ли­во, при­чи­ною то­му є проб­ле­ми. І ці проб­ле­ми від­гу­кую­ть­ся бо­ля­ми в сер­ці, за гру­ди­ною, за­диш­кою, пе­ре­бо­ями у ро­бо­ті сер­ця, за­па­мо­ро­чен­ням то­що. Хво­рі час­то йдуть до лі­кар­ні не за­для то­го, щоб їм при­зна­чи­ли лі­ку­ван­ня, а прос­то щоб їх за­спо­ко­їли, що в них ні­чо­го сер­йоз­но­го із сер­цем не від­бу­ває­ть­ся.
Як об­ра­ти най­опти­маль­ні­ший ва­рі­ант для ви­зна­чен­ня ста­ну сер­це­во-су­дин­ної сис­те­ми? Про це роз­по­вість кар­діо­лог ви­щої ка­те­го­рії Га­ли­на Фе­сюк.

— Чомусь пацієнти «методом тику» обирають якийсь один вид обстеження, сподіваючись, що він допоможе відповісти на всі запитання. При всьому бажанні в цьому випадку діагностові не «схалтурити» неможливо, адже щоб діагностувати якісно, слід зробити цілий комплекс обстежень.
— Про що, власне, йдеться?

Склад­на еко­но­міч­на си­ту­ація в Ук­раї­ні, а від­так не­га­тив­ні про­це­си, по­в’яза­ні з па­дін­ням кур­су грив­ні, пов­ною мі­рою тор­кну­ли­ся й ви­дав­ни­чо-ре­дак­цій­ної га­лу­зі. Осо­бли­во важ­ко ни­ні міс­це­вим дру­ко­ва­ним ви­дан­ням, біль­шість з яких ні­ко­ли не ма­ли ані ве­ли­ких над­хо­джень від своєї ді­яль­но­сті, ані по­туж­них фі­нан­со­вих за­сно­вни­ків та спон­со­рів, які мог­ли б по­м’як­ши­ти фі­нан­со­вий удар.

З такими словами Чернівецька обласна організація НСЖУ звернулася до Національної спілки журналістів України — довести до уряду стурбованість станом справ у видавничо-редакційній галузі.
Так, передплата на газети, йдеться, зокрема, у зверненні, проводилася восени минулого року за цінами, які склалися на той час. Нині ж через різкі валютні коливання суттєво зросли ціни на папір, який в основному імпортується з-за кордону, інші комплектуючі, що спричинило подорожчання поліграфічних послуг. Падає ринок реклами — ще одне джерело підтримки редакційних бюджетів. Чимало газет і видавництв змушені скорочувати штати, зменшувати обсяги і періодичність виходу.

Під­мі­че­но, що на­род­ні му­зеї зав­жди ви­кли­ка­ють не­під­роб­ний ін­те­рес у тих, хто впер­ше пе­ре­сту­пає їх­ній по­ріг. І не ли­ше ори­гі­наль­ніс­тю екс­по­на­тів, а й див­ною внут­ріш­ньою ат­мо­сфе­рою, яка па­нує в їх­ніх за­тиш­них і ма­ло­люд­них за­лах. Сто­рон­ній лю­ди­ні діз­на­ти­ся ма­ло­ві­до­мі фак­ти з іс­то­рії, при­мі­ром, під­при­єм­ства, шко­ли, вій­сь­ко­вої час­ти­ни або ус­та­но­ви то­що, на­че пе­ре­гор­ну­ти сто­рін­ки сі­мей­но­го фо­то­аль­бо­му, в яко­му за­кар­бо­ва­ні ми­ті, пам’­ят­ні ро­ди­ні, але не ві­до­мі ши­ро­ко­му за­га­лу. Це на­че щось осо­бис­те, яке до пев­но­го ча­су при­хо­ву­ва­ли від сто­рон­ніх очей.

Підкупає й те, що «саморобні» музеї — плід творіння рук тих, хто сам має або мав безпосереднє відношення до творення історії підприємства чи закладу, про що розповідають експонати скромних експозицій. Це тільки здається, що в залах або навіть одній невеличкій кімнаті відомчого музею цікаво лише самим працівникам організації, де створили музей. Насправді там можна побачити багато невідомого та повчального, адже народні музеї — ніби окремі нитки в складному мереживі подій, склавши які до купи, можна дізнатися про історію великої країни...

СЕРГІЙ ПОНОМАРЕНКО:

На­віть у на­ших ук­ра­їн­ських ре­алі­ях є успіш­ні пись­мен­ни­ки не тіль­ки твор­чо, а й, так би мо­ви­ти, го­но­рар­но. До них на­ле­жить Сер­гій По­но­ма­рен­ко, що пи­ше пе­ре­важ­но гос­тро­сю­жет­ні іс­то­рич­ні ро­ма­ни, змі­шу­ючи кіль­ка жан­рів: де­тек­тив, три­лер, міс­ти­ку і фен­те­зі (або фан­тас­ти­ку).

Та найголовніше — письменник тримає цікаву глибоку думку (недарма ж закінчив філософський факультет Київського університету).
Його романи стають дипломантами на книжкових ярмарках, входять до топ-десятки кращих книг за рік, перевидаються в певних серіях, у форматі покетбук.
Сергій Пономаренко вирізняється різнобічністю уподобань та інтересів. Як він сам зауважує, його першою самостійно прочитаною книжкою був роман «П’ятнадцятирічний капітан» Жуля Верна, який зміцнив на майбутнє потяг до подорожей. Навчався музиці, малюванню в художній студії, але перевагу віддав спорту: ватерполо, боротьба, бокс, туризм. І, звичайно, читав. Перший фантастичний твір обсягом у шкільний зошит написав у 10 років.

У цен­трі Пол­та­ви є ча­рів­не міс­це, де що­дня на­ро­джую­ть­ся... каз­ки. При­чо­му, не ли­ше для ді­тей, а й до­рос­лих. І ма­лю­ків, і сер­йоз­них ті­то­ньок і дя­деч­ків, які ту­ди при­хо­дять, об’­єд­ну­ють щи­ра ві­ра в доб­ро та праг­нен­ня хоч на де­який час по­збу­ти­ся бу­ден­них тур­бот і ра­зом із ге­ро­ями каз­ко­во­го дій­ства ви­ру­ши­ти в за­хоп­лю­ючу ча­рів­ну по­до­рож...

Казкові герої оселилися в Полтавському академічному обласному театрі ляльок — одному з найстаріших в Україні. У цьому, спеціально зведеному «під казку» будинку, на відміну від звичних нам театрів, у ролі улюбленців глядачів грають не «живі» зірки сцени, а ляльки. Завдяки талановитій грі акторів-ляльководів казкові герої полонять серця своїх маленьких і дорослих глядачів, наповнюючи їхні душі добром і внутрішнім світлом. Правда, ті, хто сидить у залі, бачать тільки зовнішній бік лялькового дійства — добре підготовленого технічно і вміло поставленого на сцені завдяки копіткій роботі режисерів, акторів та технічного персоналу.
Серед останніх у театрі чільне місце відведено лялькарям, котрі створюють казкових героїв — ляльок. У театрі їх поважають, адже вони — представники специфічної праці, яка вимагає і бездоганних технічних навичок, і творчості та безмежного польоту фантазії.