ДО 160-РІЧ­ЧЯ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ ІВА­НА ФРАН­КА

Цьо­го ро­ку ми від­зна­ча­ємо 160-річ­чя від дня на­ро­джен­ня ве­ли­ко­го ук­ра­їн­сько­го по­ета, про­за­їка, гро­мад­сько­го та по­лі­тич­но­го ді­яча Іва­на Фран­ка. 25 лис­то­па­да на­реш­ті від­бу­ло­ся дов­го­очі­ку­ва­не від­крит­тя квар­ти­ри-му­зею ро­ди­ни І. Фран­ка у Ки­єві, у бу­дин­ку по вул. Во­ло­ди­мир­ській, 48-а.

Музей було створено за ініціативи онука Івана Франка — Роланда Тарасовича, голови правління Міжнародного фонду Івана Франка, у квартирі № 15, куди в 1949 році радянською владою було примусово переселено зі Львова родину Франків.

На Пол­тав­щи­ні зно­ву за­го­во­ри­ли про де­ко­му­ні­за­цію. Бо­лю­чу для гро­ма­ди те­му, до якої вже ні­би­то по­ча­ли пот­ро­ху втра­ча­ти ін­те­рес, зно­ву ре­а­ні­му­ва­ли. Але вже не в ідей­ній пло­щи­ні, в якій чу­би­ли­ся на шпаль­тах різ­них ви­дань і на­віть тя­га­ли за пе­тель­ки один од­но­го на май­да­нах при­хиль­ни­ки і про­тив­ни­ки пе­ре­йме­ну­вань.

Повернулися до теми декомунізації тоді, як і попереджували скептики, коли ідеологія матеріалізується у побутові незручності для полтавців. І коли активна частина громади відчула, що до їхньої думки про недоцільність поспішної декомунізації влада не хоче дослуховуватися...

6 ГРУД­НЯ — ДЕНЬ ЗБРОЙ­НИХ СИЛ УК­РАЇ­НИ

«Ук­раї­на мі­лі­та­ри­зує­ть­ся...»
Усі позитивні зміни, що відбуваються в Україні останнім часом, російські політики (за рідким винятком), підконтрольна Кремлю преса всіляко оббріхують, зміщуючи акценти і таким чином намагаючись маніпулювати суспільною думкою.
Наприклад, головний рупор російської армії газета «Красная звезда», зважаючи на переміни в нашій армії, стверджує, що «Україна надмірно мілітаризується, витрачаючи на військові потреби останні копійки».

5 ГРУД­НЯ — МІЖ­НА­РОД­НИЙ ДЕНЬ ВО­ЛОН­ТЕ­РІВ

З по­чат­ком ро­сій­ської аг­ре­сії ти­ся­чі ук­ра­їн­ських во­лон­те­рів по­ча­ли до­по­ма­га­ти ук­ра­їн­сько­му вій­ську у від­стою­ван­ні рід­ної зем­лі. Во­ло­ди­мир та Ін­на Тка­чо­ви, а та­кож їх­ні дві донь­ки теж не за­ли­ши­лись осто­ронь.

По­чи­на­лось усе так...
Цю вродливу тендітну жінку добре знають бійці — учасники антитерористичної операції, які лікуються у Національному військово-медичному клінічному центрі ГВКГ МО України. Адже починаючи з липня 2014 року вона разом із чоловіком Володимиром та двома доньками стала для багатьох із них — кажу це без перебільшення — рідними людьми. Втім, про все по порядку...