Чемпіон світу за версією WBC (Всесвітня боксерська рада) у напівважкій вазі (до 79,4 кг) Олександр Гвоздик під час свого перебування в Києві завітав до Виставки-музею досягнень братів Кличків, де в рамках проекту Klitschko Expo «Стіна чемпіонів» лишив відбитки своєї долоні.
Після цього інтерв’ю Укрінформу не без почуття гумору розповів про спаринги з Усиком, життя в США і специфіку професійного боксу як бізнесу.

Про життя в Каліфорнії

— Пане Олександре, в США Ви із сім’єю живете більше п’яти років. Американське життя скоригувало Ваш менталітет?

Команда Юргена Клоппа довела свій клас і сповна використала удачу.
У перший день літа в рамках фіналу Ліги чемпіонів «Ліверпуль» переграв «Тоттенхем» із рахунком 2:0.

Вражаючий початок
Звичайно, всі передматчеві розрахунки беззмістовні, коли відбувається щось, що вибивається зі звичної картини ходу матчу. Наприклад, пенальті на 1-й хвилині. Цей момент однозначно змінив хід гри. Рука у Сіссоко була, це факт. Можна довго сперечатися, що це правило застаріло, але порушення було очевидним. І «Ліверпуль» скористався своїм шансом.

Науковці з Дослідницького центру інфекційних хвороб Університету Аделаїди розробили єдиний підхід до вакцинації для одночасної боротьби з грипом та пневмококовими інфекціями — найбільш смертельними респіраторними захворюваннями у світі.
Дослідники стверджують, що одна вакцинація — комбінування вакцин нового класу, які вони розробляють, — подолає обмеження існуючих протигрипозних і пневмококових вакцин, які використовуються у всьому світі.
Нова вакцина проти вірусу грипу A (на основі інактивованого цільного вірусу грипу) індукує посилений перехресний захисний імунітет до різних штамів грипу при спільному застосуванні з новим класом пневмококової вакцини.

Мало хто чув про полінейропатію, та й не дивно, адже ця недуга не настільки поширена, як грип або карієс. А між тим полінейропатія — одне з найтяжчих неврологічних порушень, яке характеризується множинним ураженням периферичних нервів.
Як же проявляється ця хвороба, наскільки сприятливий прогноз, що робити, якщо полінейропатія наздогнала когось із ваших близьких, і чи можна вилікувати це захворювання?
Про це ми розпитали фахівця — невропатолога вищої категорії Григорія Васильовича ГУНЬКА.

Нещодавно цей славетний колектив відзначив ювілей — 100-річчя від дня створення. Тож ми попросили Євгена Савчука — художнього керівника, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, Героя України, професора розповісти про історію колективу, його сьогодення.

— Сто років тому, 11 березня 1919 року в залі Купецького зібрання міста Києва (нині Колонній залі Національної філармонії України) виступав хор працівників Дніпросоюзу (була тоді така організація), — говорить пан Євген. — Їхній виступ присвячувався черговим роковинам Тараса Шевченка.

13 ЧЕРВНЯ — 85 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЛІЯ СЕРГІЙОВИЧА ГУБАРЕНКА (1934–2000), УКРАЇНСЬКОГО КОМПОЗИТОРА

Віталій Губаренко народився у Харкові 13 червня 1934 року. Він прожив неповних шістдесят шість років, більше сорока з них були віддані композиторській творчості.
Тринадцять опер, сім балетів, два десятки великих оркестрових творів, камерна, хорова музика — це майже дві доби безперервного звучання, кожна миттєвість якого перетворена на частку правди про світ і про себе.
«Не уявляю, чим іншим хотів би я займатися. Мабуть, цей вибір здійснила за мене доля, бо не було нічого, що могло б вплинути на моє рішення ззовні», — саме так говорив про своє творче покликання Віталій Губаренко.

За свою 30-річну історію в Київському академічному театрі українського фольклору «Берегиня» поставили десятки музичних вистав.

Нещодавно тут відбулася чи не перша прем’єра драматичного спектаклю — містерії «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Про нову роботу «Берегині» розповіла режисер-постановник Тетяна Матасова.
— Нині я закінчую навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, а вистава «Тіні забутих предків» — моя перша режисерська робота на професійній сцені, — зізналася Тетяна.

31 травня десятитисячний колектив антоновців відзначив 73-ю річницю створення фірми «Антонов». Цього ж дня відсвяткував своє 30-річчя один із провідних підрозділів держпідприємства (ДП) «АНТОНОВ» — авіапідприємство «Авіалінії Антонова».

«Авіалінії Антонова» займають лідируючі позиції на світовому ринку авіаперевезень надважких та великогабаритних вантажів. Цей сегмент ринку був сформований із появою «Ан-124» «Руслан», який і досі залишається найбільшим у світі серійним транспортним літаком.
Ветеран ДП «АНТОНОВ» Костянтин Лушаков від самого початку роботи в авіакомпанії 25 років був її виконавчим директором. Його дружину — Ларису Федорівну, секретаря і помічника генерального конструктора Петра Балабуєва (він зайняв цю посаду після О. Антонова), на підприємстві знають не менше, ніж її чоловіка.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП, Регулятор), є колегіальним органом зі спеціальним статусом, який підпорядкований Президентові і підзвітний Верховній Раді.

Широкому загалу вона передусім відома завдяки активній діяльності на ниві комунальних тарифів, які стали непійомними, та горезвісній формулі «Роттердам+», якою і споживачі, й держава загнані у безвіхідь.
Однак загалом у НКРЕКП повноваження значно ширші, а діяльність така багатовекторна і непрогнозована, що суспільству про неї варто знати більше. Причому не за чутками, а з офіційних джерел, одним з яких є Рахункова палата.

Голодомори, політичні репресії, що пронеслись Україною чорним смерчем, викосили багато людей. І сьогодні ми не знаємо, скільки саме, але рахунок іде на мільйони. Могили тих, кого позбавили життя більшовицькі інквізитори, розкидані по всій Україні.

Роман Круцик — голова Київського «Меморіалу» — ось уже 30 років робить усе для того, щоб відновити історичну правду, аби сьогоднішні покоління українців знали як про страшні злочини компартійного режиму, так і про його жертви.
— Знаючи про Вашу подвижницьку діяльність, спрямовану на відновлення історичної правди, не можу не поставити такого запитання: скільки, Романе Миколайовичу, більшовицький режим залишив на українській землі могил, в яких покояться останки українців?