Усе мен­ше ча­су за­ли­шає­ть­ся до про­дов­жен­ня бо­роть­би за єв­ро­куб­ки. Дві ук­ра­їн­ські коман­ди — «Ди­на­мо» та «Шах­тар» про­дов­жать бо­роть­бу за най­прес­тиж­ні­ші тро­феї фут­боль­ної Єв­ро­пи. Сьо­го­дні ми спро­бу­ємо про­ана­лі­зу­ва­ти ви­сту­пи всіх віт­чиз­ня­них ко­манд у ни­ніш­ньо­му єв­ро­куб­ко­во­му се­зо­ні. У під­сум­ку п’ять на­ших ко­манд на­бра­ли 34 оч­ки. Цей до­ро­бок ви­зна­чає­ть­ся вось­мим міс­цем у таб­ли­ці ко­ефі­ці­єн­тів УЄФА.

«Ди­на­мо» (17 за­роб­ле­них очок, ви­хід до 1/8 фі­на­лу Лі­ги чем­піо­нів)
Що й казати — «біло-сині» своїх шанувальників порадували, як того не робили давно. Довгоочікуване повернення до групового раунду Ліги чемпіонів обернулося успіхом. Уперше за 17 років кияни повертаються до плей-оф найпрестижного європейського клубного турніру.

Ук­ра­їн­ські бі­ат­ло­ніс­ти взя­ли па­узу в успіш­них ви­сту­пах на ета­пах Куб­ка сві­ту — зма­ган­ня в іта­лій­сько­му Ан­тхоль­ці-Ан­тер­сель­ві ви­йшли не­пе­ре­кон­ли­ви­ми як в осо­бис­то­му за­лі­ку, так і в ко­манд­но­му. Гір­ку пі­гул­ку де­що під­со­ло­ди­ли ре­зер­віс­ти, які на шос­то­му ета­пі Куб­ка Між­на­род­но­го со­юзу бі­ат­ло­ніс­тів у ні­мець­ко­му Ар­бе­рі впро­довж од­но­го дня ви­гра­ли од­ра­зу дві ес­та­фе­ти. То­му са­ме про чес­то­люб­них дуб­ле­рів цьо­го ра­зу по­ві­до­ми­мо біль­ше.

Саме українська збірна виявилася єдиною з 15 команд-учасниць, яка за непростих погодних умов (сильний вітер і рясний снігопад) зуміла обійтися без штрафних кіл.

ДАЮТЬ СТОЛИЧНІ МЕДИКИ ПАЦІЄНТАМ У НЕЩОДАВНО СТВОРЕНОМУ ІНСТИТУТІ СЕРЦЯ, ЯКИЙ УЖЕ ВСТИГ ЗАЯВИТИ ПРО СЕБЕ У СВІТОВІЙ КАРДІОХІРУРГІЇ

У йо­го очах, на­віть ко­ли він ус­мі­хає­ть­ся, десь гли­бо­ко за­ча­їв­ся сум. Мож­ли­во, то­му, що кож­но­го дня, одяг­нув­ши ха­лат і ба­хи­ли, він ра­зом зі своєю коман­дою йде в опе­ра­цій­ну, щоб у чер­го­вий раз вря­ту­ва­ти чи­єсь жит­тя. І цей по­єди­нок три­ває вже ба­га­то ро­ків, по 5–6 го­дин що­дня.
Уче­ний, лі­кар із над­зви­чай­но по­туж­ним ба­га­то­гран­ним та­лан­том, ви­хо­ва­нець двох ге­ні­їв ук­ра­їн­ської кар­діо­хі­рур­гії — Ми­ко­ли Амо­со­ва та Ген­на­дія Кни­шо­ва, ім’я яких знає весь світ. Ни­ні Бо­рис То­ду­ров гід­но під­три­мує честь сво­їх учи­те­лів.

Не сек­рет, що укра­їн­ці ледь ус­ти­га­ють спос­те­рі­га­ти за ре­зуль­та­та­ми іно­ді за­над­то ак­тив­ної за­ко­но­твор­чої ро­бо­ти віт­чиз­ня­них пар­ла­мен­та­рів, кот­рі бук­валь­но «пе­чуть» де­сят­ка­ми, а то й сот­ня­ми, за­ко­ни кож­ної чер­го­вої се­сії Вер­хов­ної Ра­ди.
Мож­ли­во, та­ку за­тя­тість на­род­них об­ран­ців вар­то бу­ло б ві­та­ти, як­би не ду­же низь­кий ко­ефі­ці­єнт ко­рис­ної дії їх­ньої на­пру­же­ної ро­бо­ти в се­сій­ній за­лі. Адже біль­шість ухва­ле­них там, час­то по­спі­хом, без вдум­ли­во­го об­го­во­рен­ня і, як ка­жуть, «з го­ло­су» за­ко­нів не пра­цю­ють. Або їх прос­то не ви­ко­ну­ють, по­си­ла­ючись на не­дос­ко­на­лість, по­пу­лізм, су­пе­ре­чли­вість з уже іс­ну­ючи­ми за­ко­на­ми чи брак фі­нан­со­вих ре­зер­вів для їх­ньої ре­алі­за­ції то­що.

Наш спів­роз­мов­ник — Олек­сій Се­ме­ни­щев, один із най­по­пу­ляр­ні­ших оде­си­тів — му­зи­кант, бард, ак­тор, май­стер гу­мо­ру й де­кла­ма­ції, від­не­дав­на пись­мен­ник.

— Па­не Олек­сію, роз­поч­ні­мо з ви­то­ків. Чо­му Ви ста­ли ар­тис­том, ав­то­ром-ви­ко­нав­цем, а не, ска­жі­мо, ін­же­не­ром чи вчи­те­лем?
— Усе починається з дитинства. Мій батько влітку працював у піонерському таборі і брав мене дошкільням із собою. У вільний час він з іншими вожатими влаштовував посиденьки і співав. Якось я почув у пісні таку фразу: «Я двадцать лет протрубил по тем лагерям...» Я спитав тата: «А чому він двадцять років сурмив? Він трубачем працював у таборах?»

У Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбулося відкриття виставки живопису та скульптур великого українця Івана Гончара, приуроченої до 105-ї річниці від дня його народження, повідомляє i-pro.kiev.ua. На ній представлено творчий доробок майстра від 1950-х до 1980-х рр. Саме в цей час формувався хатній Музей українських старожитностей Івана Гончара і саме тоді він найбільш активно працював як художник, скульптор і вчений-етнограф, краєзнавець.
Краєвиди, створені в численних подорожах Україною, відображають еволюцію живописного стилю Гончара-художника: від реалістичних із легким вкрапленням імпресіоністичних тенденцій до виразно символічних.

Най­біль­шою ре­фор­мою у ме­дій­ній сфе­рі за ча­сів не­за­леж­ної Ук­раї­ни на­звав го­ло­ва Держ­ком­те­ле­ра­діо Олег На­ли­вай­ко ство­рен­ня Су­спіль­но­го те­ле­ба­чен­ня і ра­діо­мов­лен­ня. «Ця ре­фор­ма ста­ла мож­ли­вою за­вдя­ки зла­го­дже­но­сті дій вла­ди та гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, — на­го­ло­сив Олег На­ли­вай­ко на роз­ши­ре­но­му за­сі­дан­ні ко­ле­гії Держ­ком­те­ле­ра­діо 26 січ­ня. — Цей кон­сен­сус до­зво­лив ухва­ли­ти за­кон про су­спіль­не мов­лен­ня, який від­по­ві­дає усім між­на­род­ним стан­дар­там», по­ві­дом­ляє прес-служ­ба Держ­ком­те­ле­ра­діо.

Піс­ля ша­ле­но­го успі­ху ви­ста­ви «Прин­це­са цир­ку», у якій бра­ли участь лі­та­ючі мо­то­цик­ліс­ти з Фран­ції, екс­тре­маль­ні трю­ки яких за­яв­ле­ні до Кни­ги ре­кор­дів Гін­нес­са, й ук­ра­їн­ські над­зви­чай­но та­ла­но­ви­ті й ори­гі­наль­ні ар­тис­ти — На­ціо­наль­ний цирк Ук­раї­ни — під­го­ту­ва­ли но­ву про­гра­му «У сві­ті тва­рин». Во­на осо­бли­во спо­до­бає­ть­ся ді­тям, а до­рос­лі, за­та­му­вав­ши по­дих, спос­те­рі­га­ти­муть за ди­во­виж­ни­ми трю­ка­ми по­віт­ря­них гім­нас­тів та ак­ро­ба­тів.

Нарешті справдилася мрія генерального директора, художнього керівника Національного цирку, народної артистки України та СРСР Людмили Шевченко — вперше за багато років вона змогла зібрати для вистави величезну кількість екзотичних дресированих тварин.

У сто­лич­но­му тор­го­во-роз­ва­жаль­но­му ком­плек­сі «Гло­бус» уже дру­гий мі­сяць три­ває про­ект «Зи­ма доб­рих справ» зі збо­ру кош­тів на ку­пів­лю ме­дич­но­го об­лад­нан­ня для по­ря­тун­ку ма­лень­ких па­ці­єн­тів Ін­сти­ту­ту сер­це­во-су­дин­ної хі­рур­гії іме­ні Ми­ко­ли Амо­со­ва.
У рам­ках цьо­го про­ек­ту що­ве­чо­ра від­бу­ваю­ть­ся зу­стрі­чі з мит­ця­ми, на­уков­ця­ми, гро­мад­ськи­ми ді­яча­ми. А не­що­дав­но акт­ри­са Юлія Сак та ре­жи­сер Оль­га Ти­чи­на-Янов­ська пред­ста­ви­ли тут ви­ста­ву «В. Шек­спір, Й. Ге­те. Світ­ло і пі­тьма».

Ще з раннього дитинства Ю. Сак була впевнена, що стане артисткою. У п’ять років уже навчалася у музичній школі, у вісім — вперше спробувала себе як композитор, а в десять — відбувся її дебют на сцені.

Ни­ні, ко­ли про­ти Ук­раї­ни ве­деть­ся не­ого­ло­ше­на вій­на, зна­чен­ня вій­сь­ко­вої дис­цип­лі­ни, до­три­ман­ня ви­мог чин­но­го за­ко­но­дав­ства і вій­сь­ко­вих ста­ту­тів у ЗС, ін­ших си­ло­вих ві­дом­ствах має знач­но біль­ше зна­чен­ня, аніж у мир­ний час.
Про кри­мі­но­ген­ну си­ту­ацію, що скла­ла­ся на сьо­го­дні у Зброй­них Си­лах та ін­ших вій­сь­ко­вих фор­му­ван­нях, ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти за­ступ­ни­ка ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Ук­раї­ни — го­лов­но­го вій­сь­ко­во­го про­ку­ро­ра Ук­раї­ни, ге­не­рал-лей­те­нан­та юс­ти­ції, за­слу­же­но­го юрис­та Ук­раї­ни Ана­то­лія Ма­тіо­са.