За оке­аном три­ває дво­тиж­не­ва се­сія сві­то­во­го бі­ат­ло­ну — слі­дом за ка­над­ським Кен­мо­ром етап Куб­ка сві­ту при­ймає аме­ри­кан­ське міс­теч­ко Преск-Айл. Са­ме в Кен­мо­рі до збір­ної Ук­раї­ни прий­шла до­те­пер у се­зо­ні най­біль­ша пе­ре­мо­га в осо­бис­тих зма­ган­нях — ка­пі­тан коман­ди Оле­на Під­груш­на ви­гра­ла сприн­тер­ську гон­ку.

Найкраща українська біатлоністка і сама доклала до тріумфу максимум зусиль, і витягла щасливий квиток — тренерський штаб вирішив поставити Олену до другої стартової групи замість першої, яка змушена була боротися з примхами канадської погоди.
У другій змагальний день сьомого етапу Кубка планети (перший день був відданий чоловікам) головна арена зимових Олімпійських ігор ще 1988 року показала свій біатлонний характер.

Про це на прес-конференції з нагоди Всесвітнього дня боротьби проти раку сказав заступник директора з наукової роботи Національного інституту раку Сергій Коровін.
«Якщо говорити про Україну, то це 160 тисяч нових щорічних діагнозів та 80 тисяч щорічних смертей (від онкозахворювань. — Ред.)», — зазначив Коровін.
Загалом зараз на обліку в Україні перебувають більше 1 млн людей із різними формами раку.
Щорічно приріст захворюваності на рак, за прогнозами фахівців, становить 1,5–2%, і до 2020 року кількість первинних випадків раку в Україні збільшиться.

Ре­гу­ляр­ні об­сте­жен­ня до­зво­лять зни­зи­ти ри­зи­ки за­хво­рю­ван­ня на он­ко­ло­гію та ви­яви­ти рак на ран­ній ста­дії.

Про це на прес-конференціі з нагоди Всесвітнього дня боротьби проти раку, що відбулася в Укрінформі, розповіла доктор медичних наук, завідувач відділення Національного інституту раку Ірина Крячок, повідомляє кореспондент агентства.
«Кожна жінка повинна раз на рік проходити профілактичний огляд у гінеколога, який повинен виконувати так званий ПАП-тест, спрямований на виявлення раку шийки матки. Після 50 років жінки, які не входять у групу ризику, повинні раз на два роки робити мамографію. Жінки, які перебувають у групі ризику, тобто мають фіброаденоми, мусять робити це раз на рік. Жінки та чоловіки старше 50 років повинні зробити колоноскопію, щоб на ранніх етапах виявити рак кишечника.

Хто не мріє не тіль­ки про­жи­ти десь ро­ків сто, але й збе­рі­га­ти при цьо­му ба­дьо­рість ду­ху і міц­ність ті­ла? Як же до­сяг­ти та­ко­го ре­зуль­та­ту? І що ще слід ро­би­ти для цьо­го, крім по­стій­но­го по­ту­ран­ня влас­ним слаб­кос­тям і за­хоп­лен­ням (не зав­жди здо­ро­вим)?
Роз’­яс­ни­ти не­склад­ні пра­ви­ла і при­йо­ми здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя ми по­про­си­ли фа­хів­ця — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук, лі­ка­ря-гі­гі­єніс­та ви­щої ка­те­го­рії Лю­бов Ки­цу­лу.

Американськими вченими було виявлено різницю між чоловічим і жіночим інфарктом. Симптоми, причини, а також наслідки у чоловічої і жіночої статі істотно відрізняються. Подібних висновків дійшли дослідники, які опублікували їх у журналі Американської кардіологічної асоціації «Тираж».
Експерти зазначили, що хвороби серця у жінок гірше діагностуються і лікуються, ніж серцеві захворювання у представників сильної статі.
Причини інфаркту у чоловіків і жінок значно відрізняються через різницю в розподілі навантажень між артеріями і коронарними судинами.

Чиновники Англії стверджують, що така проблема, як самотність серед людей літнього віку, може створювати підвищену напруженість у сфері державних послуг. Вони попереджають, що її слід розглядати як проблему суспільної охорони здоров’я.
Більш ніж половина всіх людей у віці 75 років і старших у Великобританії на сьогодні мешкають поодинці. Варто зазначити, що ця проблема актуальна не тільки для країн Європи, а й для всього світу.
Науковці довели, що самотність збільшує ризик високого кров’яного тиску, 64% самотніх людей стикаються з ризиком розвитку деменції.

Стрес, стрес і ще раз стрес! Як час­то ми чу­ємо це сло­во, але як ма­ло про ньо­го зна­ємо. Стрес є не­від’єм­ною час­ти­ною жит­тя лю­ди­ни і су­про­во­джує її з пе­лю­шок і до остан­ньо­го по­ди­ху. До то­го ж ми все час­ті­ше чу­ємо, на­скіль­ки не­без­печ­но жи­ти — то сви­ня­чий грип, то ві­рус Зі­ка, то ось-ось «во­ро­жі тан­ки ки­нуть­ся в глиб на­шої кра­їни».
Ось він — бла­го­дат­ний ґрунт для стре­су! Од­нак, став­ля­чи за­пи­тан­ня, звід­ки бе­реть­ся стрес, да­ле­ко не всі здат­ні від­по­віс­ти щось зро­зу­мі­ле. Хо­ча, по су­ті, тут усе прос­то, на дум­ку фа­хів­ця, в уся­ко­му ра­зі. Про стрес і як з ним бо­ро­ти­ся, ми ви­рі­ши­ли роз­пи­та­ти док­то­ра ме­дич­них на­ук, про­фе­со­ра Сте­па­на Пши­ка.

Наш спів­роз­мов­ник — пись­мен­ник Ана­то­лій Жи­кол є на­про­чуд гли­бо­ким і ці­ка­вим по­етом, кри­ти­ком і про­за­їком. Та­ке вже не так час­то й трап­ляє­ть­ся (або те, або се), адже тре­ба ма­ти чут­тє­во-ро­ман­тич­ну ду­шу і ана­лі­тич­но-ен­цик­ло­пе­дич­ний ро­зум.

Як точно анотована його книжка «Повернення землі»: «Трагічні сторінки нашої історії, яку за дефініцією Володимира Винниченка, не можна читати без брому, болючі проблеми сьогодення, філософське заглиблення у неповторну людську сутність, парадоксальне мислення, — все це своєрідно, метафорично й експресивно трансформується у творах Анатолія Жикола в отой священний «вогонь» в одежі слова», який називається поезією».

Ми­ну­лої не­ді­лі, 7 лю­то­го, ви­пов­ни­ло­ся 110 ро­ків від дня на­ро­джен­ня ви­дат­но­го авіа­конс­трук­то­ра і та­ла­но­ви­то­го вче­но­го, Ге­роя Со­ці­аліс­тич­ної Пра­ці, ла­уре­ата Ле­нін­ської і двох Дер­жав­них (СРСР і УРСР) пре­мій, за­слу­же­но­го ді­яча на­уки і тех­ні­ки Ук­ра­їн­ської РСР, ака­де­мі­ка Оле­га Кос­тян­ти­но­ви­ча Ан­то­но­ва.

Олег Антонов був не лише всесвітньо відомим творцем багатьох крилатих машин різноманітного призначення з фірмовою маркою «Ан» та чудовим організатором, котрий сформував і протягом 38 років (1946–1984) очолював колектив конструкторського бюро — державного підприємства, що й нині гідно несе славетне ім’я «Антонов», але й непересічною особистістю, державним і громадським діячем із високими життєвими принципами, який заклав фундамент вельми плідної школи в авіабудуванні, чиї традиції у наш час зберігають та примножують його учні й послідовники.

Ми­ну­лої су­бо­ти, 6 лю­то­го, ви­пов­ни­ло­ся 20 ро­ків із то­го іс­то­рич­но­го для ук­ра­їн­ських до­слід­ни­ків Ан­тарк­ти­ди мо­мен­ту, ко­ли на ос­тро­ві Га­лін­дез — міс­ці роз­та­шу­ван­ня бри­тан­ської ан­тарк­тич­ної ба­зи «Фа­ра­дей» — бу­ло спу­ще­но пра­пор Ве­ли­ко­бри­та­нії і на­то­мість під­ня­то пра­пор на­шої дер­жа­ви, а стан­ція от­ри­ма­ла но­ву на­зву — «Ака­де­мік Вер­над­ський».

Ювілейній даті, чималим науковим здобуткам у цій сфері за два десятки років, а також наявним проблемам і подальшим перспективам було присвячено зустріч, на яку на минулому тижні в одній зі студій «Укртелерадіо», що в Києві на Хрещатику, 26, зібралися ті, хто у різні роки працював на віддаленому на п’ятнадцять з лишком тисяч кілометрів від нашої столиці антарктичному острові Галіндез та в його околицях, і ті вчені й посадовці, котрі стояли біля витоків подій, завдяки яким незалежна Україна здобула гідне місце у колі держав, що мають свої наукові форпости в Антарктиці.