Чем­піо­нат сві­ту з фут­бо­лу, що про­хо­дить у Бра­зи­лії, став справж­нім про­ва­лом єв­ро­пей­ських збір­них. Тен­ден­ція, яка роз­по­ча­ла­ся у стар­то­вих мат­чах, про­дов­жи­ла­ся і у дру­го­му ту­рі.

Збірна Англії встановила особистий антирекорд чемпіонатів світу, погравши два стартових матчі на турнірі. Після поразки від Уругваю у другому турі англійці бронюють квитки в Європу слідом за Іспанією. У двобої Англії та Уругваю глядачі видовищного футболу не побачили, але це була битва двох тактик, двох футбольних культур.
Після сенсаційної поразки від Коста-Ріки уругвайці розуміли, що гра з Англією — це шанс не лише реабілітуватися, але й стати однією ногою на сходинки потяга, що їде до плей-оф турніру. Це була гра двох рівних команд. Проте у складі Уругваю з’явився Луїс Суарес. Виходу цього форварда, який ще в травні був прооперований, чекав увесь Уругвай і боялася Англія.

Василь Ломаченко завоював титул чемпіона світу за версією WBO в напівлегкій вазі. Українець за рішенням більшості суддів переміг американського боксера Гері Расселла. Ломаченко відмінно провів бій, особливих клопотів для Расселла завдали важкі удари по корпусу у виконанні нашого земляка.
Незважаючи на дуже високу швидкість, удари Расселла не відзначалися влучністю. Найкращими раундами для Ломаченка у цьому бою стали восьмий та дванадцятий, в яких він добряче потріпав свого опонента. Василь у цьому поєдинку провів майже у два рази більше ударів, ніж його опонент. Ломаченко влучив у суперника 183 рази з 597 спроб (влучність — 31%), Рассел — 83 з 806 (10%).
По закінченні двобою один із суддів не віддав переваги жодному із суперників (хоча перевага Ломаченка була очевидною), а двоє інших віддали перемогу українцеві з рахунком 116:112, що повністю відображало хід бою.

Лі­то звич­на по­ра від­пус­ток, за­хоп­лю­ючих ман­дрі­вок та не­спо­ді­ва­них зна­йо­мств. Остан­нє сто­сує­ть­ся не тіль­ки оди­на­ків та оди­на­чок, а й по­важ­них ша­но­ва­них чле­нів су­спіль­ства, об­тя­же­них по­друж­ні­ми обо­вяз­ка­ми та чи­ма­лою кіль­кіс­тю ді­тей та ону­ків.

Так-так, не дивуйтеся: незалежно від віку та фаху ми, відправляючись на відпочинок до теплого моря чи на далекі зарубіжні оглядини, сповнені очікувань чогось хвилюючого й приємного. І не так уже важливо, чи йдеться про відвідини турецької Анталії, чи ви просто узяли путівку до найближчого санаторію рідного регіону.
Однак у кожному разі піднесений настрій визначає наш емоційний стан передчуття радості. Отже, романтика! А яка ж романтика без романтичних захоплень? І ось тут виникають приховані загрози повернутися до рідної домівки з проблемами інтимного, так би мовити, характеру. Ви вже здогадалися: мова піде про захворювання, що передаються статевим шляхом, скорочено — ЗПСШ.

Ме­зин­ський на­ціо­наль­ний при­род­ний парк це справж­ня пер­ли­на по­лі­сько-сі­вер­ської при­ро­ди, уні­каль­ний осе­ре­док біо­різ­но­ма­ніт­но­сті та скарб­ни­ця іс­то­рії, де по­єд­нує­ть­ся ми­ну­ле, су­час­не та май­бут­нє. Дес­нян­ські кру­то­схи­ли, без­край­ні лу­ки та чис­ті озе­ра, ма­льов­ни­чі крає­ви­ди, пер­віс­на при­ро­да та щи­рі доб­рі лю­ди цьо­го краю за­про­шу­ють по­манд­ру­ва­ти за­гад­ко­ви­ми стеж­ка­ми і мар­шру­та­ми Ме­зин­ської Швей­ца­рії. І ман­дрів­ни­ки, що по­бу­ва­ли тут хо­ча б од­но­го ра­зу, по­вер­таю­ть­ся сю­ди, у ло­но ча­рів­ної при­ро­ди та ба­га­тої іс­то­рії, зно­ву і зно­ву.

Візитівкою парку є одна з найчистіших річок Європи — Десна (53 км відрізку з крутими берегами, меандрами та заплавами), з її притоками, численними озерами, струмками та цілющими джерелами. То є справжнє царство річки Десна та її правобережних приток — Студинка, Криста, Головесня, Хвостинка, поліських лісів, боліт і славних українських поліщуків.

СЕРГІЙ БОРЩЕВСЬКИЙ:

Наш спів­роз­мов­ник пись­мен­ник Сер­гій Бор­щев­ський має ре­пу­та­цію най­ліп­шо­го пе­ре­кла­да­ча з іс­пан­ської мо­ви. Чи­ма­ло ро­ків пе­ре­бу­вав на дип­ло­ма­тич­ній служ­бі. Має ранг Над­зви­чай­но­го і Пов­но­важ­но­го По­слан­ни­ка.

Зроблене ним вражає: С. Борщевський переклав десятки томів прози і поезії вершинних творів класиків іспаномовних культур. Переклав для театрів України понад 30 п’єс, серед них світова класика — «Дівчина з глечиком» і «Переваги від зневаги» Лопе де Веги, «Стійкий принц» і «Дама-примара» П. Кальдерона де ла Барки, «Світанкова фея» та «Дерева помирають стоячи» А. Касони, «В палаючій пітьмі» та «Нічні судді» А. Буеро Вальєхо, «Річард II» Вільяма Шекспіра.
Іспанською переклав близько двох десятків українських пісень, чимало віршів Тараса Шевченка, поеми — Бориса Грінченка «Матільда Аграманте» та Бориса Олійника «Ода музиці».
Сергій Борщевський є автором глибокої поезії, в тому числі блискучих сміливих епіграм. Його публіцистика вирізняється знанням справи і геополітичним мисленням.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає невичерпні скарби народної культури, серед них особливе місце посідає велика колекція доробку митців села Петриківка.
Петриківський розпис, або «петриківка», — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка. Звідси й походить назва. Розпис сформувався як стінопис. Ним прикрашали побілені вапном стіни над вікнами й дверями та піч: малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік під велике свято всі настінні розписи змивали і наносили нові.
На початку XIX століття розпис поширився на предмети домашнього вжитку — посуд, скрині, брички. Потреба у подібному декорі спонукала до заняття малюванням цілі родини, які продавали свої роботи на базарі. А оскільки в той час Петриківка була великим торговим центром, роботи сільських художників здобули популярності в інших регіонах України.

Не­що­дав­но у мис­тець­ко­му жит­ті сто­ли­ці Ук­раї­ни ста­ла­ся зна­мен­на по­дія ша­ну­валь­ни­ки опе­ре­ти та мю­зик­лу ма­ли на­го­ду по­ба­чи­ти і оці­ни­ти прем­єру ори­гі­наль­но­го му­зич­но­го тво­ру мю­зик­лу «Труф­фаль­ді­но із Бер­га­мо», му­зи­ку до яко­го на­пи­сав ро­сій­ський ком­по­зи­тор Олек­сандр Кол­кер ще по­над 35 ро­ків то­му. 
Цей мю­зикл був ство­ре­ний за мо­ти­ва­ми ві­до­мої і по­пу­ляр­ної ко­ме­дії іта­лій­сько­го дра­ма­тур­га Кар­ла Голь­до­ні «Слу­га двох па­нів», на­пи­са­ної ще 1749 ро­ку у жан­рі ко­ме­дії дель ар­те.

Ця п’єса і дотепер не сходить зі світових сцен, а особливої популярності вона набула у колишньому Радянському Союзі після появи однойменного телефільму за участю чудових акторів, який був, по суті, телеверсією мюзиклу «Труффальдіно із Бергамо» О. Колкера.
Чудова музика надала друге дихання цій захоплюючій за динамікою розвитку п’єсі К. Гольдоні про винахідливого юнака, який, прислуговуючи одночасно двом панам, влаштував мимоволі особисте щастя своїх господарів та власне.

У цен­трі ін­фор­ма­цій­них звяз­ків дер­жав­но­го під­при­єм­ства «Конс­трук­тор­ське бю­ро «Пів­ден­не» іме­ні М. К. Ян­ге­ля», що у Дніп­ро­пет­ров­ську, на про­хан­ня ко­рес­пон­ден­та «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» про­ко­мен­ту­ва­ли успіш­ний пуск ра­ке­ти-но­сія «Зе­ніт-3SL», який від­був­ся в ек­ва­то­рі­аль­ній зо­ні єв­ро­пей­сько­го кос­міч­но­го апа­ра­та те­ле­ко­му­ні­ка­цій­но­го при­зна­чен­ня Еutel­Sat-3B.

— Цей пуск «Зеніта-3SL» став першим у нинішньому 2014 році стартом за міжнародною програмою Sea Launch, в якій беруть участь корпорації, підприємства і компанії чотирьох країн — України, США, Росії та Норвегії, — розповів керівник центру інформаційних зв’язків КБ «Південне» Юрій Мошненко.
Із базового порту Лонг-Біч, що на Західному узбережжі США у штаті Каліфорнія, до району острова Різдва на екваторі у Тихому океані — традиційної точки пусків ракет-носіїв за програмою Sea Launch (у перекладі з англійської означає «Морський старт») — прибули самохідна платформа «Одіссей», яка відіграє роль плавучого космодрому, і складально-командне судно «Сі Лонч Коммандер».

30 черв­ня 2014 ро­ку на­уко­ва спіль­но­та від­зна­ча­ти­ме 100-річ­чя від дня на­ро­джен­ня лю­ди­ни, чиє імя на­зав­жди увій­шло в скри­жа­лі іс­то­рії під­ко­рен­ня люд­ством Все­сві­ту та роз­вит­ку ра­кет­ної тех­ні­ки. Ни­ні юві­ля­ра, якій ві­дій­шов у віч­ність 1984 ро­ку, на­зи­ва­ють си­ном кіль­кох дер­жав.

І це не перебільшення, адже Володимир Миколайович Челомей — академік Академії наук СРСР, керівник радянських космічних програм, генеральний конструктор авіаційної та космічної техніки, в КБ якого було розроблено та виготовлено крилаті ракети 10ХН, ракету-носій «Протон», за допомогою якої відправили у космос апарати серії «Зонд», «Луна», «Венера», «Марс», «Вега», а також орбітальні станції «Мир», «Салют», штучні супутники Землі серій «Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5» тощо.
В. Челомей народився 30 червня 1914 року в Польщі, дитинство і юність провів в Україні, де 1937 року закінчив Київський авіаційний інститут та почав торувати дорогу до наукових вершин, які підкорив, працюючи вже на секретних заводах СРСР маститим розробником ракетної техніки, котрому належить ідея й практична реалізація транспортного орбітального корабля багаторазового використання...

Се­ред­ній вік нар­ко­ма­нів, які пе­ред­час­но йдуть із жит­тя, ся­гає 3035 ро­ків.
Ни­ні, за ін­фор­ма­цією екс­пер­тів Все­світ­ньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ровя, у сві­ті про­жи­ва­ють по­над 250 міль­йо­нів лю­дей, хво­рих на нар­ко­ма­нію. Що­дня 300350 осіб ві­ком 2040 ро­ків по­ми­ра­ють. Прав­да, фа­хів­ці Між­на­род­но­го ан­ти­нар­ко­тич­но­го цен­тру, що в США, схи- ляю­ть­ся до ін­шої циф­ри 1міль­яр­да і 1 ти­ся­чі від­по­від­но.
Си­ту­ація, що скла­ла­ся в Ук­раї­ні зі зло­вжи­ван­ня­м нар­ко­ти­ка­ми та їх не­за­кон­ним по­ши­рен­ням, не мо­же не ви­кли­ка­ти три­во­ги. Адже за офі­цій­ни­ми да­ни­ми на об­лі­ку в ор­га­нах МВС пе­ре­бу­ва­ють май­же 200 ти­сяч гро­ма­дян.

Сумнівна першість

Наша країна лідирує за багатьма сумнівними показниками. Кількість громадян, що споживають наркотики, один із них. Скільки їх? Відповіді на це запитання різняться. Інколи навіть дуже. Перед написанням цих рядків я цікавився у представників відомств, причетних до розв’язання цієї проблеми, їхньою кількістю. І всі називали мені різні цифри. Взагалі за офіційними даними, на відповідному обліку перебуває приблизно 170 тисяч. Але...