Кож­на но­ва ви­ста­ва Кла­сич­но­го Ху­дож­ньо­го Аль­тер­на­тив­но­го Те­ат­ру — свід­чен­ня твор­чо­го зрос­тан­ня ко­лек­ти­ву, удо­ско­на­лен­ня про­фе­сій­ної май­стер­но­сті йо­го ак­то­рів. Чим да­лі, те­атр ста­вить пе­ред со­бою склад­ні­ші та ам­біт­ні­ші зав­дан­ня. Та, на­пев­не, най­склад­ні­ше бу­ло вті­ли­ти у жит­тя остан­ній на сьо­го­дні твор­чий за­дум те­ат­ру — по­ста­ви­ти п’єсу Віль­яма Шек­спі­ра «Гам­лет».

Якщо про свої ролі у виставах «Чайка», «Собака на сіні» чи «Безіменна зірка» художній керівник КХАТу Катаріна Сінчілло мріяла ще змалку, то про те, аби зіграти Гамлета, навіть не замислювалася. І коли головний режисер театру Віктор Кошель запропонував їй узяти для нової постановки цю виставу і зіграти і в ній головну роль, то вона дуже здивувалася.

На­чаль­ник Га­дяць­ко­го район­но­го сек­то­ра ГУ ДСНС Ук­раї­ни у Пол­тав­ській об­лас­ті 44-річ­ний під­пол­ков­ник Ва­силь Губ­ський, на яко­го дер­жа­вою по­кла­де­но від­по­ві­даль­ність за не­до­пу­щен­ня над­зви­чай­них си­ту­ацій, у то­му чис­лі по­жеж, від­не­дав­на по-справж­ньо­му по­дру­жи­вся з де­ре­вом. При­чо­му на­стіль­ки, що на­зав­жди змі­нив у влас­ній сві­до­мо­сті ус­та­ле­ну се­ред йо­го під­лег­лих дум­ку що­до не­без­пе­ки цьо­го уні­каль­но­го при­род­но­го ма­те­рі­алу.

У вільний від служби час підполковник бере до рук бензопилку і починає безсистемно, як здається необізнаним, обпилювати чергову безформну колоду. Через декілька днів наполегливої роботи бензопилою з чурбака поступово проступають обриси чергового казкового героя — ведмедя, риби, вовка, собаки, лані або гномика тощо, котрі згодом займуть своє місце на просторому подвір’ї будинку родини Губських.

На­ша спів­роз­мов­ни­ця — Ні­ла Ви­соць­ка, по­ете­са, про­за­їк, лі­те­ра­ту­роз­на­вець і крає­зна­вець. Во­на ре­ані­мує на­шу пам’­ять тим, що по­вер­тає ви­дат­ні іме­на, до­но­сить знан­ня про под­виж­ни­ків і сві­то­чів, збу­джує ці­ка­вість до них, сти­му­лює чи­та­ти їх­ні тво­ри. Ді­яль­ність Ні­ли Ва­си­лів­ни ми­мо­хіть спо­ну­кає при­га­да­ти сен­тен­цію по­ета Йо­си­па Брод­сько­го, ла­уре­ата Но­бе­лів­ської пре­мії, який був зму­ше­ний еміг­ру­ва­ти із СРСР. Він ко­лись ска­зав: «Є зло­чи­ни гір­ші, ніж спа­лю­ва­ти кни­ги. На­при­клад — не чи­та­ти їх».
В осо­бі Ні­ли Ви­соць­кої по­єд­на­ли­ся скру­пу­льоз­ність ін­же­не­ра-про­гра­міс­та і ро­ман­тич­ність ху­дож­ньої на­ту­ри, не­ймо­вір­на лю­бов до рід­но­го і пі­єтет до всьо­го пре­крас­но­го і та­ла­но­ви­то­го. У су­куп­но­сті це і є діє­вий пат­ріо­тизм. Хто пам’­ятає, той діє на бла­го спо­від­ни­ків «ро­зум­но­го, доб­ро­го, віч­но­го».

30 ЛИПНЯ — 10 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ВОЛОДИМИРА ДАХНА (1932–2006), УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА ТА РЕЖИСЕРА АНІМАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ

Во­ло­ди­мир Ав­ксен­ті­йо­вич на­ро­див­ся 7 бе­рез­ня 1932 ро­ку. За­кін­чив ар­хі­тек­тур­ний фа­куль­тет Ки­їв­сько­го ін­же­нер­но-бу­ді­вель­но­го ін­сти­ту­ту (1955). Пра­цю­вав ар­хі­тек­то­ром. Від 1960 ро­ку — у Твор­чо­му об’­єд­нан­ні ху­дож­ньої муль­ти­плі­ка­ції сту­дії «Ки­їв­на­укфільм». Був ху­дож­ни­ком пер­шої стріч­ки об’­єд­нан­ня — «При­го­ди пер­ця» (1961).

Як режисер, зокрема, створив фільми «Що на що схоже», «Лис і дрізд», «Пригоди Парасольки» та інші. Постановник серіалу «Як козаки...», а також єдиного українського повнометражного анімаційного фільму «Енеїда» (за однойменним твором Івана Котляревського).

26 ЛИПНЯ — 160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДЖОРДЖА БЕРНАРДА ШОУ (1856–1950),

АНГЛІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА І ПУБЛІЦИСТА

«Краще ніколи, ніж пізно» — цей афоризм Бернарда Шоу якнайкраще відображає сутність творчості самого автора. Його п’єси, публіцистика, ораторські виступи завжди були своєчасними, а їхня геніальність полягає в тому, що вони і сьогодні залишаються актуальними.
Народився Бернард Шоу 26 липня 1856 року в Дубліні, столиці Ірландії. Батько його належав до збіднілої частини відомого в Ірландії роду, який походив, за легендою, від Макдуфа з трагедії Шекспіра «Макбет», що давало митцю підстави жартувати, ніби він є нащадком великого Шекспіра. Насправді ж дитинство майбутнього драматурга було нещасливим, він ріс у неблагополучній родині, де батько, комерсантневдаха, частенько випивав, а мати, глибоко розчарована сімейним життям, зневажала безвольного чоловіка і дітьми не опікувалася.

ВЛІТКУ 988 РОКУ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ХРЕСТИВ КИЇВСЬКУ РУСЬ,

ВИВІВШИ ЇЇ В ЧИСЛО ПЕРЕДОВИХ ДЕРЖАВ СВІТУ

Як усе по­чи­на­ло­ся...
Усі ми знаємо, що Київську Русь охрестив князь Володимир. І сталося це влітку 988 року. Але цій вікопомній події передувало чимало інших подій. Наприклад, якщо вірити різним переказам і літописам, що збереглися до нашого часу, то християнство не прийшло до наших пращурів в одну мить. Воно утверджувалося протягом століть.
Приміром, першою відомою спробою офіційної християнізації вважається так зване Аскольдове хрещення: у 860 р. князь Аскольд, перший із київських князів, прийняв нову віру. В 955 р. відбулося хрещення київської княгині Ольги, яка намагалася зміцнити контакти з Візантією. Тоді ж з’явилися перші християнські храми в Києві.

Народні депутати ухвалили законопроект № 3339 «Про внесення змін до закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції», повідомляє Укрінформ.
У пояснювальній записці зазначається, що чинний закон щодо соціальної державної допомоги малозабезпеченим сім’ям передбачає, що розрахунок середньомісячного доходу такої сім’ї базується на сукупному доході всіх її членів з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
«У переважній більшості військовослужбовці, які беруть участь в антитерористичній операції, позбавлені можливості матеріально (фінансово) допомагати своїм сім’ям.

Та­ри­фи й суб­си­дії — од­ні з най­гос­трі­ших тем со­ці­аль­но­го діа­ло­гу вла­ди й су­спіль­ства, що ма­ють ши­ро­ке пуб­ліч­не об­го­во­рен­ня та пе­ре­бу­ва­ють у ре­жи­мі пер­ма­нент­но­го роз’­яс­нен­ня. По­се­ред ін­ших ці те­ми й бу­ли в ефі­рі ра­діо «Ера».

Міністр соціальної політики Андрій Рева, відповідаючи на запитання ведучої, спростував декотрі оманливі судження щодо того, що тим, хто потребує субсидій від держави, насправді підуть гроші громадян із трохи кращими статками.
«Джерелом виплати субсидій є не податок з фізичних осіб, не ПДВ та інші податки і збори, а рентна плата газовидобувних компаній, — роз’яснив міністр. — Законом ця плата встановлена на рівні 70%. До того ж основний споживач газу в Україні не населення, а промислові підприємства. І якщо ви уважно подивитеся на ціни, за якими приватні підприємства купували газ, то для них це абсолютно нічого не поміняло.

Роз­мо­ви про ви­ве­ден­ня віт­чиз­ня­но­го біз­не­су з «ті­ні», а за­од­но за­мі­ну роз­ра­хун­ків у «кон­вер­тах» із най­ма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми на офі­цій­ну зар­пла­ту то­чать­ся три­ва­лий час. Ме­то­дів і за­со­бів бо­роть­би про­по­нує­ть­ся чи­ма­ло, ось тіль­ки ре­зуль­тат — ну­льо­вий. Бю­джет не­до­от­ри­мує міль­йо­ни по­дат­ків, а мі­зер­ні пен­сії за­ли­шаю­ть­ся на то­му ж рів­ні че­рез не­спла­ту стра­хо­вих внес­ків.

Врештірешт, сталося так, що 6 мільйонів українців, які чесно працюють, утримують 12,5 млн пенсіонерів. Арифметика, якою поділився міністр соціальної політики Андрій Рева з агентством УНІАН, вражає. За статистикою, у нас 26 млн осіб працездатного віку, які запросто могли б утримувати згадану вище кількість пенсіонерів.
Однак реально працюючих налічується лише 16 млн, із них тільки 10 млн сплачують ЄСВ. Причому з цієї кількості 4 млн отримують мінімальну зарплату.

Впро­довж 2014–2015 ро­ків ук­ра­їн­ська еко­но­мі­ка та бан­ків­ська сис­те­ма прой­шли най­глиб­шу кри­зу ча­сів не­за­леж­но­сті, кон­ста­ту­ють екс­пер­ти. Во­на бу­ла обу­мов­ле­на вій­сь­ко­вим кон­флік­том на Дон­ба­сі, анек­сією Кри­му, мас­штаб­ним струк­тур­ним дис­ба­лан­сом, який фор­му­вав­ся впро­довж остан­ньо­го де­ся­ти­літ­тя.

Додатковим джерелом проблем стало те, що банківський сектор тривалий час залишався без належного регулювання й ефективного нагляду. Тож стрімко зросла кількість фінустанов, які не збиралися займатися класичним фінансовим посередництвом і розглядались акціонерами лише як інструменти фінансування пов’язаних бізнесів.
Негативну роль у погіршенні фінансового стану банків відіграла правова незахищеність кредиторів. Реструктуризація фінсектора та перезапуск банківської системи, що проходить нині, викриває багато фундаментальних проблем і засвідчує надвисоку вартість для економіки зволікань із прийняттям соціально непопулярних, але необхідних рішень, кажуть у НБУ.