Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Нині до складу Північноатлантичного альянсу входять 29 країн світу. Україна після проголошення Незалежності теж неодноразово заявляла про бажання поповнити його лави, але далі слів справа не пішла.
Чому? Коли альянс надаватиме і чи взагалі надаватиме нам більш ефективну допомогу у протистоянні путінській Росії? Що дав саміт НАТО, який відбувся у Варшаві, нашій країні?
Відповісти на ці та інші запитання кореспондент «ДУ» попросив Вадима Гречанінова — генерал-майора у відставці, президента Атлантичної Ради України — громадської організації, яка багато зробила для наближення нашої країни до НАТО.
Туреччина продовжує долати наслідки путчу військових, який вони здійснили 15–16 липня. Преса жваво обговорює причини провалу заколоту та передумови його можливості. Засоби масової інформації завжди досить ретельно стежили за непростими відносинами між Реджепом Ердоганом та армією.
Ця історія розпочалася ще за часів перемоги його партії на виборах 2000 року та формування нею уряду. Вже за п’ять років відбулася хвиля арештів серед військових, які були звинувачені у спробі підготовки державного перевороту. Чимало з них досі відбувають ув’язнення.
Початок світової економічної кризи 2008 року ще більше загострив відносини Ердогана і турецької армії: готуючись пересісти у президентське крісло, він підстрахувався від чергової змови.
Останнім часом ми чули про Грецію більше у зв’язку з міграційною кризою, але напружена ситуація в країні викликана не лише мігрантами: греки продовжують відчувати тиск триваючих фінансових проблем. Греція потребує від Євросоюзу чергових порцій грошей, щоб завдяки допомозі витягнути свою економіку з фінансової безнадії.
Незважаючи на всі проблеми, ніхто в країні не говорить про «Грексіт». Прем’єр Алексіс Ципрас знає, що тільки завдяки критикованому ним Євросоюзу може зберегти себе у кріслі прем’єра. Без закордонної підтримки Греція давно вже могла оголосити банкрутство, а цього грецький істеблішмент не хоче з чисто амбіційних мотивів.
Ще у травні грецький парламент ухвалив черговий пакет заощаджень на суму 1,8 мільярда євро. Пакет передбачає підвищення ставки ПДВ з 23 до 24%, що привело до подорожчання продуктів харчування і напоїв. Через зростання непрямих податків дорожчими стали, зокрема, тютюнові вироби, алкоголь, електроенергія і паливо.
Російська Рада зовнішньої і оборонної політики (СВОП) опублікувала доповідь «Стратегія для Росії. Російська закордонна політика: кінець 2010-х, початок 2020-х років». В ній знаходимо апофеоз нинішнього курсу Кремля, збагачений ритуальними закликами до економічної модернізації.
СВОП є впливовою інституцією з представників політичного і експертного середовища, яка відіграє роль інтелектуального центру російської дипломатії. Про його близькі зв’язки з президентською адміністрацією свідчить факт участі у презентації доповіді міністра закордонних справ Сергія Лаврова — одного з членів СВОП.
Тому не дивно, що «Стратегія для Росії» містить тверду підтримку російської закордонної політики. На думку авторів доповіді, протягом останнього десятиліття вона була здебільшого вдалою, а сама дипломатія — майстерною.
Велика Британія продовжує непростий процес пристосування до наслідків референдуму 23 червня про вихід з Євросоюзу. Він став справжнім землетрусом для партійної системи країни.
Правляча Консервативна партія, аби не загострювати внутрішньополітичних протиріч, досить швидко вирішила питання нового лідера та замінила прем’єрміністра. Міністр внутрішніх справ у попередньому уряді Девіда Кемерона 59річна Тереза Мей стала новим прем’єрміністром Великої Британії.
Німецькі засоби масової інформації швидко назвали її «британською Ангелою Меркель», натомість британські ЗМІ порівняли Терезу Мей із Маргарет Тетчер. Дійсно, Тереза Мей стала другою в історії Великої Британії жінкою, яка зайняла найвищу посаду у системі виконавчої влади.
Теракт, скоєний 14 липня 2016 року у Ніцці, додав до традицій святкування національного дня Франції — взяття Бастилії трагічний контекст. Нагадаємо, що взимку 2015 року стався терористичний напад на редакцію гумористичного видання «Шарлі Ебдо», а у листопаді 2015 року відбулася масована терористична атака на туристичні об’єкти Парижа.
Після цього у країні було запроваджено надзвичайний стан у сфері безпеки, завдяки чому чемпіонат Європи з футболу відбувся без гучних терактів. Але, на думку експертів з питань безпеки, не було вирішено ключового питання внутрішньої безпеки — координації роботи всіх правоохоронних органів, які відповідають за запобігання терактам. Попри епоху гучних терактів у Франції досі зберігається система, коли армія, жандармерія, розвідка і контррозвідка мають власні правила роботи на випадок терористичної загрози. Причому ці правила частогусто суперечать одні одним.
У середу вранці в центрі Києва вибухнув автомобіль, внаслідок чого загинув відомий журналіст Павло Шеремет.
Авто вибухнуло на розі вулиці Богдана Хмельницького і Івана Франка. За інформацією «Української правди», машина належала власниці «УП» Олені Притулі, але її в цей час в автомобілі не було.
Попередня кваліфікація вибуху автомобіля в центрі Києва, внаслідок якого загинув журналіст Павло Шеремет, — умисне вбивство.
Про це повідомили у пресслужбі Управління Нацполіції у м. Києві.
Зібрані відомості за цим фактом зареєстровані у Шевченківському управлінні поліції ГУНП у м. Києві. Попередньо слідчі кваліфікують цю подію як умисне вбивство. Розпочато досудове розслідування.
Громадськість вірить тільки у політичні причини злочину. Поки слідчі формулюють дуже загальні — від професійної діяльності до неприязних стосунків — версії мотивів убивства Павла Шеремета, професійно не поспішаючи з їх конкретизацією, політично активна частина суспільства у цьому себе не стримує.
Звісно, інформації у активістів замало, менше, ніж у слідчих, тому версії висуваються у, так би мовити, найширшому спектрі. Хоча, з іншого боку, показово, що побутові, неполітичні версії не звучать. Маємо своєрідний «консенсус» громадськості: вбивство політичне, з логічним включенням в це означення і професійної діяльності Шеремета. Цими рамками — політичний злочин — і обмежуються «громадські» версії.
Попри те що День Державного прапора України офіційно святкується у серпні, мільйони наших співвітчизників охоче віддають перевагу і намагаються не пропустити іншої дати — 24 липня. Саме у цей день 26 років тому сталася подія, яку багато людей вважають найяскравішою в українській столиці кінця 80-х — початку 90-х років.
Власне, це — невипадково. Адже саме того дня синьожовтий прапор було піднято над Київською міською радою. Причому свідками такого підняття стали, за найскромнішими підрахунками, близько 200 тисяч киян та гостей столиці. Зібрання, масовість якого вражала тоді і, вочевидь, здатна вразити тепер.
Передусім варто зауважити, що синьожовтий стяг спершу замайорів над столицею лише поруч з офіційним на той час радянським прапором.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ В ПЕРІОД СВОГО МІЖСЕЗОННЯ ПОПОВНИЛАСЯ НОВИМИ ОБЛИЧЧЯМИ
Проміжне свято демократії не принесло якихось очевидних несподіванок. Втім, деякі приводи для роздумів усе ж таки подарувало. Про них і поговоримо.
Вочевидь, найбільше результатами проміжних виборів має бути задоволена партія, котра уже не перший місяць ратує за проведення масштабних дострокових виборів до парламенту, — «Батьківщина». Політична сила Юлії Тимошенко 17 липня поповнилася двома депутатами, а це означає, що вже на початку вересня найменш чисельна парламентська фракція зросте з 19 до 21 обранця. Перемогу висуванці «Батьківщини» відсвяткували у 151-му окрузі на Полтавщині та у 183-му на Херсонщині.
У Полтавській області своїх конкурентів випередив Руслан Богдан. За нього проголосувало 21,8% виборців, що на п’ять відсотків більше, ніж за найближчого конкурента — мера міста Пирятин, соціаліста-самовисуванця Олексія Рябоконя.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».