Відомий факт, що княгиня Ольга звернулася в 959 р. до імператора Західної Римської імперії Оттона І, щоб він прислав єпископа. Але згодом відмовилася від опіки римської церкви.
Прийшовши до влади, Володимир спочатку створив цілий пантеон язичницьких богів: Перуна, Дажбога, Хорса, Стрибога, Сімаргла, Мокоша і Велеса. Та згодом переконався, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра. У цей період Київська держава підтримувала тісні відносини з Візантією — багатою, могутньою і досить впливовою державою того часу. Зваживши всі за і проти, він вирішив теж прийняти християнство.
Хрещення киян, за літописом, почавшись улітку 988 року в Києві на річці Почайні, притоці Дніпра, продовжилося і в інших містах і селах Русі. Це був болісний процес. Активно противилося християнізації населення Новгорода, Ярослава, інших міст, але ці виступи Володимир жорстко придушував.
Розповідаючи про обставини хрещення Русі, не можна оминути і деякі обставини особистого характеру, які теж суттєво вплинули на рішення князя. Так, у 986 році візантійський імператор Василь II попросив Володимира допомогти у придушенні заколоту. Той погодився, але висунув вимогу — одруження з його сестрою Анною. Імператор оторопів від такого зухвальства: згідно з існуючими канонами візантійські принцеси могли виходити заміж лише за рівних собі. Але небезпека з боку заколотників змусила Василя II погодитись із такою пропозицією. Правда, при цьому він зажадав, щоб Володимир охрестився і запровадив християнство на Русі.
Руське військо допомогло візантійському імператору розбити ворожі сили влітку 988 р. у битві під Хрисополем. Після цього імператор відмовився від своїх обіцянок. Та Володимир був не з тих, хто відступав у подібних випадках: він здійснив похід до Криму і захопив Херсонес — важливий пункт візантійського панування на півострові і головну житницю імперії. Після цього імператору не залишилося нічого іншого, як видати Анну за київського князя, з якою він узяв шлюб у Херсонесі.
Офіційна церемонія хрещення, висловлюючись сучасною термінологією, відбулася влітку 988 року. Драматичні події, пов’язані із запровадженням нової релігії, що відбулися протягом трьох років (988, 989, 990), літописцем спресовані в один — 988 р. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть і в деяких місцинах зустрічала жорсткий спротив, насамперед серед волхвів, які підбурювали населення проти християнських священиків.
Для того щоб навести лад у церковному житті, Володимир видав Устав. Згідно з ним кожен повинен був віддавати десятину своїх прибутків на утримання церкви. Не забув і про духовенство, визначивши його права. Прийняття християнства неабияк вплинуло на становлення Київської Русі як держави. Зокрема, поширилася писемність, оскільки князь будував школи, а також церкви — спершу в Києві, а згодом в інших містах. Учителями в них були християнські священики.

Вер­сія ав­то­ра
«По­віс­ті ми­ну­лих літ»
У своєму творі він пише, що до Володимира — напередодні прийняття християнства — прибували місіонери з різних країн, пропонуючи свою релігію. Та з різних причин князь не прислухався до їхніх пропозицій. Як стверджує автор «Повісті минулих літ», останнім прийшов красномовний грекфілософ. Він одразу став паплюжити релігії своїх конкурентів і всіляко вихваляти християнство візантійського обряду. Не задовольнившись цим, грек розповів Володимиру історію Старого і Нового завітів від створення світу до вознесіння Христа.
Наприкінці філософ додав:
«Ісус воскрес і сказав учням своїм, що повернеться з неба на землю і буде судити живих і мертвих, кожному воздасть по заслугах його: праведникам — Царство Небесне, рай і радість без кінця, безсмертя, а грішникам — муки в пеклі і кипіння в смолі».
Закінчивши, він для наочності показав Володимирові картину Страшного суду з праведниками, які радісно йшли до раю, — на правому боці і грішниками, засудженими на пекельні муки, — на лівому. Володимир, зітхнувши тяжко, сказав:
«Добре тим, хто справа — в раю, горе тим, хто зліва — в пеклі».
Грек порадив князеві: «Якщо хочеш із праведниками стати справа, хрестись». Київський князь щедро нагородив православного грека, але прийняти християнство негайно відмовився. Натомість відправив послів до мусульман, латинян і греків. Найсильніше враження на них справило богослужіння греків у константинопольському храмі Святої Софії, Премудрості Божої.
«І не знаємо ми — на небі були чи на землі, бо на землі не можна побачити такої краси», — розповідали посли після повернення до Києва. Вислухавши їх, бояри сказали князю Володимиру:
«Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б його бабця твоя Ольга, яка була наймудрішою...» Сказане справило на Володимира таке враження, що він вирішив прийняти християнство...

Хрис­ти­ян­ство і Ки­їв­ська Русь
Запровадження на Русі християнства мало величезне значення. Адже воно позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. Зокрема, церкви та монастирі стали осередками культури. Через те що УкраїнаРусь прийняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань, були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему.
Запровадження християнства як державної релігії відіграло величезну роль також і в консолідації держави, неабияк сприяло підняттю престижу Київської Русі. Велика роль у поширенні християнства належала монастирям, головним з яких був КиєвоПечерський (1051 р.).
У XIII ст. у Київській Русі було майже 50 монастирів, з них 17 — у самому Києві. Поступово християнство охопило всі сфери життя людини. Вже у часи князювання Ярослава Мудрого митрополит Іларіон трактував божественну благодать як суспільну норму, закон. У суспільстві поширюються ідеали любові до ближнього, упокорювання і всепрощення, які орієнтували людину на послух. Першими руськими святими стали Борис і Гліб, які прийняли мученицьку смерть від Святополка Окаянного.
Прийняття християнства мало для Київської Русі величезне значення. Єдність релігії з іншими європейськими країнами робила її частиною світового християнського суспільства. Незважаючи на політичні протиріччя, християнство зблизило Русь з Візантією — найбільш розвиненою феодальною державою з передовою культурою, позначилося на всьому духовному житті суспільства.

Сергій ЗЯТЬЄВ