З на­го­ди 25-річ­чя від дня ухва­лен­ня Кон­вен­ції ООН про пра­ва ди­ти­ни Між­на­род­ний жі­но­чий пра­во­за­хис­ний центр «Ла Стра­да-Ук­раї­на» пре­зен­ту­вав мо­ні­то­ринг до­три­ман­ня прав ді­тей, про­ве­де­ний за під­трим­ки ЮНІ­СЕФ. До­слі­джен­ня охоп­лює три з по­ло­ви­ною ро­ки (від бе­рез­ня 2010-го до ве­рес­ня 2014 ро­ку).

На порядку денному— мінна небезпека
Особливий акцент надано проблемам, котрі виникли після анексії Криму та подій у Донецькій і Луганській областях. Зокрема, труднощам із забезпечення захисту житлових і майнових прав сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в окупованому Криму і тимчасово переїхали в інші області України. Згідно із законодавством, вони мають отримати житло за місцем походження, а це наразі неможливо. Крім того, зафіксовані факти депортації цієї категорії дітей із півострова на материкову частину нашої країни через те, що вони відмовляються прийняти громадянство РФ.

Ще зов­сім не­дав­но Ар­кти­ка асо­ці­юва­ла­ся з на­уко­ви­ми до­слі­джен­ня­ми, сніж­ною краї­ною, еко­ло­гіч­ною свя­ти­нею, але з цим усім по­кін­че­но. За остан­ні­ми до­слі­джен­ня­ми, до 2020 ро­ку льо­до­ва по­верх­ня в Ар­кти­ці в літ­ній пе­рі­од мо­же зов­сім зни­ка­ти. Це від­кри­ває но­ві мож­ли­во­сті пе­ред так зва­ною ар­ктич­ною п’ятір­кою — Ка­на­дою, Да­нією, Ро­сією, США і Нор­ве­гією, ос­кіль­ки са­ме Пів­ніч­ний по­люс не має ви­зна­че­но­го пра­во­во­го ста­ту­су, і, на дум­ку час­ти­ни екс­пер­тів, діє «пра­во мо­ря» з 1982 ро­ку.

Боротьба за Арктику, з одного боку, — це битва за великі родовища газу і нафти, які становлять від 10 до 15% світових запасів природного газу і 30% нафти. У цьому регіоні є також багаті родовища рідкоземельних мінералів (цинку, магнію, олова, платини і золота). З іншого боку, танення льоду сприяє виникненню нового швидкого торгового шляху між Європою і Азією. Нині великі контейнеровози не можуть переміщуватися через Панамський канал і тому мусять брати курс на мис Горн (довший і гірший, за погодними умовами, шлях).

Про­жи­ва­ючи у ви­гнан­ні, в Ін­дії, Да­лай-ла­ма ХІV не ви­гля­дає на свій вік. Він не скар­жить­ся на здо­ров’я, як­що не вра­хо­ву­ва­ти опе­ра­ції жовч­но­го мі­ху­ра, піс­ля якої з ви­раз­ною іро­нією го­во­рив: «Я той са­мий Да­лай-ла­ма мі­нус жовч­ний мі­хур». Але йо­му вже 79 ро­ків. І не див­но, що по­стій­но ви­ни­кає те са­ме за­пи­тан­ня: як дов­го ти­бет­ці ще змо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на сво­го ха­риз­ма­тич­но­го лі­де­ра? І що бу­де по­тім? Остан­нім ча­сом сам Да­лай-ла­ма до­дав олії у во­гонь.

На початку осені він оголосив, що може й не матиме спадкоємця. «Інституція далай-лами існує вже близько п’яти століть і може закінчитися разом із Далай-ламою ХІV», — сказав він в інтерв’ю газеті «Ді Вельт». Комуністична партія Китаю негайно висунула протест. «Далай-лама хоче сфальшувати і знищити минуле. Його слова суперечать справжньому тибетському буддизму», — обурилася речник уряду Хуа Чуньїн, адже у Пекіна є власні плани щодо реінкарнації нинішнього Далай-лами.

На початку поточного року здавалося, що Сербія остаточно стала на шлях європейського вибору. Певні зрушення, за бажання, можна було навіть побачити у способах вирішення «вічної» сербської проблеми — Косова. За результатом прямих переговорів між Белградом і Приштіною було досягнуто конкретних домовленостей, які дали можливість полегшити повсякденне життя десятків тисяч сербів, котрі залишаються в Косові.
Це давало підстави навіть сподіватися на замирення у сербсько-албанських відносинах. Однак на початку жовтня сталася провокація під час відбіркового матчу до чемпіонату Європи 2016 року між збірними Сербії та Албанії, коли «вболівальники» на безпілотному літаку вивісили прапор «Великої Албанії» не лише з Косовим, а й з іншими сербськими землями. Утім, навіть після цього Белград з першим від 1989 року візитом відвідав прем’єр-міністр Албанії, чия дипломатична толерантність поширилася навіть на заяви про незворотність незалежності Косова.

Від­но­си­ни Ук­раї­ни з Мол­до­вою на­бу­ва­ють осо­бли­во­го зна­чен­ня. Піс­ля під­пи­сан­ня угод про асо­ці­ацію Ки­їв, Ки­ши­нів та Тбі­лі­сі ста­ли на крок ближ­чи­ми до Єв­ро­со­юзу, що ви­кли­ка­ло гнів і не­ро­зу­мін­ня з бо­ку Мос­кви. В Ук­раї­ні це ви­яви­ло­ся в анек­сії Кри­му та про­ти­сто­ян­ні на Дон­ба­сі. Мол­до­ва і Гру­зія свої зна­ки «ува­ги» від Крем­ля от­ри­ма­ли ра­ні­ше у При­дніс­тров’ї, Пів­ден­ній Осе­тії та Аб­ха­зії.

На фініші молдовської парламентської виборчої кампанії в Кишиневі одночасно побували президенти України і Польщі. Петро Порошенко і Броніслав Коморовський під час переговорів з президентом Молдови Ніколає Тімофті обговорили питання імплементації Угоди про асоціацію з ЄС. У цьому контексті важливою є роль парламенту, який має привести у відповідність з нормами ЄС чимало законодавчих актів. Тож не випадково парламентська виборча кампанія в Молдові стала черговою спробою з’ясування стосунків між прихильниками інтеграції Молдови до Євросоюзу або Митного союзу.

23 лис­то­па­да 2014 ро­ку від­бу­ли­ся ви­бо­ри пре­зи­ден­та Ту­ні­су, які ста­ли пер­ши­ми піс­ля усу­нен­ня від вла­ди у січ­ні 2011 ро­ку ко­лиш­ньо­го пре­зи­ден­та Ту­ні­су Бен Алі. За ці со­рок чо­ти­ри мі­ся­ці Ту­ніс пе­ре­жив не­прос­ті ча­си по­лі­тич­ної транс­фор­ма­ції, вна­слі­док якої пре­зи­дент­ські ви­бо­ри по­стій­но від­кла­да­ли­ся до «кра­щих ча­сів».

У Тунісі розгорнулася запекла боротьба за всю повноту влади між колишніми «союзниками» — світськими та радикально-ісламістськими політиками, чия тимчасова коаліція дала можливість усунути від влади делегітимізований режим Бен Алі.
Спочатку на перших після революції парламентських виборах до влади прийшла заборонена за часів Бен Алі радикальна ісламістська партія «Ан-Нусра». Але встановлений ісламістами жорсткий варіант авторитарно-релігійного правління відразу наштовхнувся на не менш потужну світську опозицію. У підсумку протистояння було вбито декілька впливових туніських світських політиків, що спровокувало фактичне повторення «жасминової революції», але вже у вигляді народного бунту проти ісламістів.

У Від­ні 24 лис­то­па­да 2014 ро­ку очі­ку­ва­ли на під­пи­сан­ня до­ку­мен­та, що має ви­зна­ти іран­ську ядер­ну про­гра­му мир­ною та за­про­по­ну­ва­ти ска­су­ва­ти санк­ції. До остан­ньо­го мо­мен­ту су­пе­реч­ки то­чать­ся з при­во­ду ме­ха­ніз­му ска­су­ван­ня санк­цій та пе­ре­вір­ки ви­ко­нан­ня до­сяг­ну­тих до­мо­вле­нос­тей.

Ізраїльський прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху відверто висловлює сумніви щодо готовності Ірану зробити свої об’єкти атомної промисловості повністю підконтрольними Міжнародному агентству з атомної енергії. У відповідь Тегеран закидає Ізраїлю, що той взагалі не погоджується на міжнародний контроль своєї атомної промисловості експертами МАГАТЕ.

За­раз в Ук­раї­ні ду­же ба­га­то го­во­рять про яв­них та при­хо­ва­них се­па­ра­тис­тів, кот­рі зно­ву піс­ля пар­ла­мент­ських ви­бо­рів по­тра­пи­ли до Вер­хов­ної Ра­ди. Між тим, са­ме сьо­го­дні ми­нає рів­но де­сять ро­ків, як се­па­ра­тист­ський рух в на­шій дер­жа­ві от­ри­мав по­туж­ний старт. Ідеть­ся про так зва­ний з’їзд у Сє­ве­ро­до­нець­ку 28 лис­то­па­да 2004 ро­ку, який про­ве­ли при­біч­ни­ки то­діш­ньо­го кан­ди­да­та в пре­зи­ден­ти Вік­то­ра Яну­ко­ви­ча не­вдов­зі піс­ля по­чат­ку По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції.

Деякі дослідники небезпідставно вважають, що десять років тому стартові позиції для сепаратистів були значно потужнішими, ніж навіть нинішньої весни, адже до Сєверодонецька тоді з’їхалися офіційні делегації не лише з тих областей, які переважною більшістю проголосували за Януковича. Солідну присутність забезпечували й представники «помаранчевих» регіонів — Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, Житомирщини...

У Росії розгорнута потужна пропагандистська машина, яка використовує журналістів як інформаційний диверсійний спецназ. Цей «спецназ», масово генеруючи брехню, обслуговує агресивні інтереси Кремля.
Таку думку під час круглого столу у Варшаві висловив екс-радник президента Росії Володимира Путіна Андрій Ілларіонов, передає власний кореспондент Укрінформу в Польщі.
«У Росії працюють не журналісти, а інформаційний диверсійний спецназ. Це — інформаційні війська, вони здійснюють інформаційну агресію, і зараз без сильного супротиву вони перемагають»,— зазначив Ілларіонов.

Президент України Петро Порошенко 25 листопада підписав закон, який спрощує оформлення спадщини.
Про це повідомляє прес-служба Глави держави.
«Закон (№ 1709-VII) спрощує процедуру оформлення спадщини і реєстрації прав громадян на успадковане ними нерухоме майно, насамперед на селі. Тепер мешканці сільських населених пунктів зможуть оформити необхідні документи за місцем проживання», — йдеться в повідомленні.
Зазначається, що це не лише робить відповідні послуги більш доступними для спадкоємців, а й зменшить часові та грошові витрати на їх оформлення.