Утім, у разі досягнення компромісу з іранського питання може відбутися справжнє диво, адже вже понад рік від початку кризи в Україні Росія, США та Євросоюз не можуть домовитися з жодного питання. Тому принаймні проміжне або навіть тимчасове вирішення іранської ядерної проблеми може змінити на краще цю негативну тенденцію. Щоправда, до останнього моменту кожна із зацікавлених сторін розраховує виторгувати собі одноосібні переваги.
Зокрема, Іран наполягає на негайності скасування усіх санкцій. Однак навіть технічно це неможливо, тому що одні санкції запроваджували рішенням Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, інші — за допомогою механізмів Європейського Союзу і США. Тому процедура скасування санкцій неодмінно затягнеться. Це вимагає додаткових рішень для порушення домовленостей ще до того, як вони набудуть чинності. Чи не єдиною страховкою на цей випадок є дедалі більша зацікавленість США та ЄС у позбавленні Ірану статусу «головного ворога людства».
Настрої змінила діяльність «Ісламської держави Іраку і Леванту». Сунітські радикали вже встигли розсваритися з багатьма державами на Близькому Сході, але звичайно своїм головним ворогом вони вважають шиїтський Іран. Ізраїль їх теж вважає небезпечнішими, ніж Іран. Однак загалом Ізраїль насторожено ставиться до компромісу з Іраном, наполягаючи на «пакетному» вирішенні проблеми, тобто на включенні до умов компромісу «додатків» у вигляді зобов’язань Ірану припинити підтримку радикального ліванського шиїтського угруповання «Хезболла». Іран до останнього боронить свої позиції на переговорах та виступає проти надто «широкого пакету» умов компромісу. Однак сама масштабність компромісу обумовлює його значення для сучасних міжнародних відносин.
Визнання миролюбності Ірану означатиме перегляд аргументів, за якими в Європі розміщували американську систему протиракетної оборони. Внесення до цих аргументів питання російської загрози тільки поглибить прірву конфронтації нової холодної війни. Водночас очікуване збільшення іранських обсягів експорту нафти на Світовому ринку ще більше підриватиме ціни та завдаватиме збитків економіці Росії. Унаслідок цього буде можливість послабити російсько-іранський геополітичний союз.
У цьому сенсі компроміс з Іраном може розглядатися як козирна карта у тривалому сеансі ігор з метою зміни правлячого в Тегерані режиму, адже дія санкцій і обмежень давала можливість іранській владі представляти Захід головним ворогом, проти якого потрібно консолідуватися.
На жаль, Іран і шість провідних держав світу так і не змогли досягти постійної домовленості щодо ядерної програми Тегерана у визначений термін. Натомість сторони домовилися знову перенести цей термін, цього разу на сім місяців, і таки сподіваються на успіх.

Андрій МАРТИНОВ