Уже піс­ля чет­вер­то­го ту­ру гру­по­во­го тур­ні­ру фут­боль­ної Лі­ги Єв­ро­пи се­ред ук­ра­їн­ських учас­ни­ків зма­ган­ня ви­зна­чив­ся пер­ший не­вда­ха. Хар­ків­ський «Ме­та­ліст» за­знав чет­вер­тої по­спіль по­раз­ки і втра­тив на­віть тео­ре­тич­ні шан­си на ви­хід до ста­дії плей-оф. Те­пер два остан­ніх мат­чі ма­ти­муть для хар­ків’­ян ли­ше прес­тиж­не зна­чен­ня.

Натомість «Динамо» і «Дніпро» зіграли значно краще — кияни повернули собі перший рядок у своєму квартеті, дніпропетровці здобули першу перемогу і тепер знову є претендентами на євровесну.
Київське «Динамо» зуміло реваншуватися у матчі з «Ольборгом» за розгромну поразку в Данії. Та гра вийшла досить нервовою. Суперник і в Києві спробував нав’язати свою гру, і часом це у нього виходило. Особливо це стосується першого тайму, коли «Динамо» грало надто обережно, не вмикаючи швидкості і граючи без загострення в атаці.

В американському штаті Меріленд почалися клінічні випробування експериментальної вакцини VSVEBOV проти лихоманки Ебола. Вакцина розроблена в державній лабораторії мікробіології Канади, частина прав на препарат належить американській компанії NewLink Genetics, повідомляє Медпортал.
Випробування на приматах показали, що вакцина здатна як запобігти зараженню вірусом Ебола, так і збільшити шанси інфікованих людей на виживання. У випробуваннях вакцини на людях беруть участь 20 добровольців.
Це невелике дослідження допоможе з’ясувати, як препарат діє на організм людини, які можуть бути побічні ефекти від його застосування, а також з’явиться можливість розрахувати правильне дозування.

Фармація — одна з найдавніших сфер діяльності людини, яка виникла на світанку цивілізації як природна і найголовніша потреба людини у прагненні бути здоровим. Фармацевтична галузь є стратегічною, адже охорона здоров’я населення — це гарантія безпеки будь-якої держави.
Українська фармація має потужні історичні традиції. Ще в радянський час Україна була беззастережно визнана найбільш фармацевтичною республікою і займала провідні позиції в усіх сегментах фармацевтичної діяльності. А українською фармацевтичною столицею по праву вважається Харків. Саме тут перебувають найбільші заводи — виробники лікарських засобів і науково-дослідні інститути, потужні мережі аптечних закладів, перша в Україні Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів, Національний фармацевтичний університет (НФаУ).

Діабет настільки поширений в Україні, що мало не в кожній родині є випадки загибелі людей від цього небезпечного та підступного захворювання. Ось і в мене нещодавно пішла з життя одна світла і чесна, дуже близька мені людина.

14 ЛИСТОПАДА — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ДІАБЕТОМ

Нині в нашій країні зареєстровано понад мільйон хворих на цукровий діабет. Однак можна з упевненістю говорити про набагато більшу кількість хворих у дійсності. Переважно захворювання з’являється непомітно і нерідко проявляється лише тоді, коли серйозно уражає судини, серце, нирки, зір. Усе це — не вигадки лікарів та фармацевтів, як дехто прагне представити, а справді страшна загроза українській спільноті.
Дійсно, МОЗ з 1999 року реалізовує комплексну програму «Цукровий діабет», основною метою якої є забезпечення хворим повноцінного життя та зниження кількості ускладнень захворювання, що призводять до інвалідності та смерті хворих. Проте рівень смертності від діабету вражає.

Та чи збе­ре­жеть­ся і сам Аг­ро­стра­хо­вий пул? Ни­ні ці запи­тан­ня ви­гля­да­ють зов­сім не за­йви­ми. Гро­мад­сько­му об’­єд­нан­ню, яко­му ви­пов­ни­ло­ся ли­ше два ро­ки, час за­мис­ли­ти­ся про по­даль­ші пер­спек­ти­ви. Чи ви­жи­ве во­но в ни­ніш­ніх не­прос­тих умо­вах, чи на йо­го міс­ці бу­де ство­ре­на ціл­ком но­ва струк­ту­ра? Про це по­го­во­ри­мо з екс­пер­том стра­хо­во­го рин­ку — ви­ко­нав­чим ди­рек­то­ром стра­хо­во­го бро­ке­ра Gras Savoye Ukraine Іб­ра­гі­мом Га­бі­ду­лі­ним.

— Багато експертів стверджують, що вітчизняне агрострахування перебуває в стані кризи і що цей процес тільки посилюється. Чи Ви поділяєте таку думку?
— Так. Український ринок агрострахування, як і раніше, залишається доволі містким. Є компанії, які дуже надійно працюють у добровільному страхуванні. Вони мають свою клієнтуру та хороший портфель замовлень. Та можливості для подальшого розвитку в нинішніх умовах надають лише обов’язкові види агрострахування, пов’язані з державною дотацією. А тут у нас — повна корупція. Через неї ринок досі розрізнений, не сконцентрований на вирішенні конкретних завдань. Він не повною мірою використовує свої можливості.

Ін­на За­ліз­нюк, май­стер на­род­ної твор­чо­сті, ди­зай­нер одя­гу в сти­лі ет­но, пе­да­гог, на­ро­ди­лась на Жи­то­мир­щи­ні в сім’ї справж­ніх ша­ну­валь­ни­ків ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го мис­тец­тва. Дів­чин­ку з дитинства ото­чу­ва­ла аура на­род­но­го мис­тец­тва, яка з ро­ка­ми пе­ре­рос­ла у ве­ли­ке за­хоп­лен­ня тво­ри­ти сво­їми ру­ка­ми пре­крас­ні на­род­ні ви­ро­би.
Во­на — не­змін­ний і один з най­ак­тив­ні­ших учас­ни­ків ви­ста­вок на­род­но­го мис­тец­тва всіх рів­нів, вно­сить гід­ний вклад у спра­ву збе­ре­жен­ня, роз­вит­ку і про­па­ган­ди на­род­но­го мис­тец­тва.
Ін­на За­ліз­нюк від­зна­чає­ть­ся над­зви­чай­но ак­тив­ною гро­ма­дян­ською по­зи­цією, під час ре­во­лю­цій­них по­дій бу­ла ко­ор­ди­на­то­ром лі­нії «Жит­ло для Єв­ро­май­да­ну», по­да­ру­ва­ла ле­ген­дар­но­му ко­за­ко­ві Ми­хай­ло­ві Гав­ри­лю­ку ви­ши­ту влас­но­руч ви­ши­ван­ку. Й ни­ні є ак­тив­ним учас­ни­ком во­лон­тер­сько­го ру­ху, спря­мо­ва­но­го на за­хист ці­лі­сно­сті Ук­раї­ни.

Від­від­ува­чі На­ціо­наль­но­го му­зею ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го де­ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва бу­ли за­ча­ро­ва­ні ро­бо­та­ми за­слу­же­но­го ху­дож­ни­ка Ук­раї­ни Сер­гія Сав­чен­ка.

Сергій Олександрович народився у 1949 р. в Одесі; у 1974-му закінчив Одеське художнє училище. На початку 1980-х приєднався до гурту одеських нонконформістів. Починаючи з 1990-х бере активну участь у багатьох виставках, фестивалях, бієнале в Україні та за кордоном.
Художник є одним із засновників одеської «Просвіти», «Південної громади», Народного руху України. Він належить до числа засновників творчих об’єднань «Мамай», «Човен», НАМ (Національна асоціація митців), є почесним членом Києво-Могилянської академії.
В експозиції представлено роботи оригінальної графіки — живопис на папері у форматі вільної змішаної техніки та природні об’ємні форми — таракуци (різноформні гарбузи) у техніці поліхромного розпису.

Художній проект Олени Голуб, представлений нею в галереї «Майстерня» (Будинок художника), має красномовну назву «Вторгнення». Буремні події останніх місяців надихнули мисткиню на створення самобутньої серії картин, що є її принциповим протестом проти лиха війни, спричиненого людською агресією, жадібністю та нерозсудливістю.
Олена Голуб, художниця й теоретик мистецтва, прагне розширити його можливості, залучаючи винаходи сучасних напрямів. Її творчий метод зрушує акцент із візуальної на інформативну складову художнього зображення. Тому зі станкової графіки та живопису мисткиня перейшла до цифрових носіїв і мішаної техніки. Географічну й стильову віддаленість зображуваних фрагментів вона моделює на площині аркуша або екрана монітора, створюючи ментальні конструкції.

Милуючись роботою полтавських килимарок, М. В. Гоголь казав, що їхні квіти нагадують птахів, а птахи нагадують квіти. Казкові квіти-птахи продовжують жити на решетилівських килимах, що й можна побачити на виставці творів заслуженого майстра народної творчості України, викладача Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, кавалера ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Олександра Олексійовича Бабенка, яка відбувається у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Творчість автора багатогранна: килимарство, гобелен, художня вишивка, малярство на склі, монотипія, акварельний та олійний живопис. На виставці представлено кращі роботи О. Бабенка, виконані з вовни в техніці ручного килимарства, ескізи до творів, авторські вишиті рушники.

Для ша­ну­валь­ни­ків твор­чо­сті чу­до­вої акт­ри­си, на­род­ної ар­тист­ки Ук­раї­ни Ади Ро­гов­це­вої но­вий те­ат­раль­ний се­зон став справж­нім свя­том. Не­що­дав­но ре­пер­ту­ар Ки­їв­ської ака­де­міч­ної май­стер­ні те­ат­раль­но­го мис­тец­тва «Су­зір’я» по­пов­ни­ла ви­ста­ва «Схо­же на щас­тя» за п’єсою П’єра Паль­ма­да та Кріс­то­фа Дю­тю­ро­на «Вті­кач­ки», в якій най­ві­до­мі­ша су­час­на ук­ра­їн­ська ви­ко­на­ви­ця грає од­ну з го­лов­них ро­лей.

«Усіма ролями я намагаюся алегорично перевірити головний девіз свого життя — за будь-яку ціну зберігати людську гідність. А раз я жінка, то ще й гідність жіночу. У новій ролі у мене є можливість поговорити про вірність і невірність, про цілеспрямованість, про те, що в жодному разі не можна поступатися своєю честю та гордістю. Життя змінює лише обстановку навколо мене, а характер мій не змінюється», — розповіла Ада Миколаївна.
Напевне, у різні періоди життя будь-яка людина дасть іншу відповідь на запитання: «На що схоже щастя?» Але скільки б не було людині років, які б характер та уподобання вона не мала, проте майже кожна з упевненістю відповість, що самотність — це нещастя.