Рідко коли вибори партійних лідерів мають таке значення для сусідніх країн, як у Німеччині, де обрано нових лідерів соціал-демократичної СДПН і антисистемної AfD («Альтернатива для Німеччини»).

Очевидно, що важливішим є те, що сталось у СДПН, бо ця партія в коаліції перебуває при владі у Німеччині. Тепер німці тижнями обговорюватимуть, як бути далі з великою коаліцією, в якій СДПН є меншим партнером ХДС, і що далі з Ангелою Меркель?
Німеччина буде тепер переживати чергові політичні землетруси (попередніми були осінні тріумфи «Альтернативи для Німеччини» у східних землях), що само по собі недобре ні для Європи, ні для України.

Слова Емманюеля Макрона про «смерть мозку» в НАТО викликали в Європі зрозуміле роздратування. Ангела Меркель прямо сказала, що їй набридло збирати друзки після його політичних вибриків.

У Польщі звинувачення француза у нездорових амбіціях поєднуються з обуренням, що Макрон хоче розвалити Атлантичний союз, та з підозрами у непояснювальній любові до Росії. Зрештою, складно було сподіватися, що слова Макрона не отримають гідної відсічі.
Скандальний поголос інтерв’ю для видання «Економіст», напевно, був елементом розрахунку президента Франції. Гірше, що ритуальне засудження і повне відкидання його ідей стає приводом, щоб не визнавати його аналізу ситуації не тільки жорстким і брутальним, а й значною мірою правдивим.

11 грудня 2019 року у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна — НАТО щодо оцінки Річної національної програми за 2019 рік. Увесь поточний тиждень присвячено підбиттю підсумків співпраці та накресленню нових завдань і планів.
Останні п’ять років взаємодія України і НАТО відбувається за умов гібридної війни з Росією, що накладає свій помітний відбиток на зміст і форми співпраці.
За цих обставин ключовим завданням залишається модернізація всієї української системи національної безпеки та оборони. Зокрема, не закінчено процеси реформування Служби безпеки України, військової розвідки, державної системи захисту таємної інформації. Також є складності з переходом на стандарти НАТО у виробництві зброї, налагодженні охорони складів зброї, де надто частими є надзвичайні ситуації.

Анонсовані президентом США Дональдом Трампом «прориви» на переговорах щодо торговельних проблем із Китаєм так і не стали реальністю. Це не дивує, адже торговельна війна з Китаєм залишається головним інструментом чинної вашингтонської адміністрації, застосування якого дає можливість проводити реіндустріалізацію американської економіки, створювати нові робочі місця не в Китаї, а у США.

Навіть запеклі політичні опоненти Трампа визнають, що такі дії дали можливість забезпечити зростання американської економіки впродовж усього поточного року. Зрозуміло, що це обурює китайське керівництво та максимально загострює протиріччя і негативні ризики американсько-китайського протистояння для світової економіки.