Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 12 Грудень 2019 14:54

Чому міліють молочні ріки в Україні?

Rate this item
(0 votes)

Вже 50 років поспіль у світі активно нарощуються обсяги виробництва молока. Торік надоїли 887 млн т козиного, овечого, буйволиного, коров’ячого молока (останнього — 656 млн т). Упродовж останніх десяти років світове поголів’я корів стрімко зростало, збільшуються надої на одну корову.

Сполучені Штати Америки як лідирували у виробництві молока 20 років, так і залишаються на першій позиції. Активно розвивають молочне скотарство Індія, Нова Зеландія, невеликі азійські країни, Білорусь.
Нарощують виробництво молочної продукції Нідерланди, Росія, Франція, Бразилія, Великобританія, Польща, Китай. Більшість країн, які збільшили виробництво молока, досягли цього за державної підтримки.

Україна ж здала свої молочні позиції — з 10 млн т молока посідає нині 18-е місце у світі, про що свідчить офіційна статистика. Але, як зазначив на конференції «Молочний бізнес-2019», яка нещодавно відбулась у Києві, голова ради директорів Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський, вітчизняна статистика не надто правдива. Не надоюють в Україні 10 млн т молока, тож посідає вона у світовому молочному рейтингу не 18-е місце, а десь 25–26-е.
Наша країна стрімко скотилася з шостого місця з виробництва молока, яке посідала у 1990-х, до 30 аутсайдерів і продовжує здавати свої позиції.
Світовими лідерами з виробництва молочної продукції стали 20 компаній із різних країн світу, 11 із них є кооперативами, тобто займаються виробництвом і переробкою молока, французька «Данон» і швейцарська «Нестле» вже давно працюють в Україні. На них вітчизняні підприємства мають рівнятися, переймати передовий досвід.
У світі активно торгуються біржові товари — сир, масло, сухе молоко, суха сироватка, нагадує Вадим Чагаровський. За обсягами експорту сухого молока лідирують Нова Зеландія, США, Німеччина, Нідерланди, Франція, Австралія, Ірландія, Італія, Бельгія, Данія. Серед його імпортерів значаться Німеччина, Китай, Італія, Нідерланди, Франція.
Найбільше сиру експортують Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія, вони найбільше його й імпортують. Нова Зеландія стала найбільшим постачальником вершкового масла і сухого молока на світові ринки.
На сьогодні Нова Зеландія виробляє 22 млн т молока, а у 1990-х там не надоювали й 10 млн т. Нині від неї залежать світові молочні ціни на біржі. А ось у Гонконзі створено спецумови для молочного транзиту, аби країни — експортери-імпортери могли оминати митну мережу й обходитися без митних тарифів.
Загальний обсяг світової торгівлі біржовими товарами, продукцією з незбираного молока сягає нині 66 млрд дол. Найбільше молочки експортується з Нової Зеландії та Європи, найбільше споживають молочної продукції Китай і Росія.

Нові орієнтири
Нашим молочарям треба забути про російський ринок, зауважує Вадим Чагаровський, як забули про нього країни Балтії, які за два роки зуміли освоїти ринки Близького Сходу, Північної Африки, Китаю. Нині найбільшим експортером молочки до Росії стала Білорусь.
Донедавна цю країну наші сировари, змінюючи коди, використовували для поставок своєї продукції в Росію. Та нещодавно Білорусь закрила сирну схему, тож зменшився експорт сиру і сирних продуктів до РФ, і це вплинуло на загальний результат.
За останні 20 років, нагадує Вадим Чагаровський, ціни на сире молоко змінилися. В Європі й Сполучених Штатах Америки вони більш-менш стабільні, у Новій Зеландії підтягнулися до 27 центів за 1 л, в Україні — до майже 40 центів. У деяких європейських країнах ціни менші за наші, тому їхня молочка конкурентніша.
Нині наші ціни на сире молоко ринкові й до собівартості не мають жодного стосунку, вона у нас нижча за європейську завдяки впровадженню нових технологій, модернізації переробних підприємств, меншій зарплаті працівників. Але дефіцит молочної сировини підштовхує ціни до зростання без адміністративного втручання у їх формування.
Молоко дорожчає, бо переробні підприємства конкурують за нього. Тож їм варто співпрацювати з виробниками молочної сировини, обумовлювати ціни на рік.
На жаль, вітчизняна молочна галузь має забути про експорт вершкового масла, сиру, сухого молока. Якщо не забуде, то акумулюватиме збитки, адже волатильність цін на ці біржові товари надвисока, тож або вгадаєш і отримаєш прибуток від експорту, або програєш і матимеш експортні збитки.
Останніми роками, особливо цьогоріч, у нашій країні падає виробництво молока, скорочується поголів’я великої рогатої худоби. За 10 місяців нинішнього року недоотримано 400 тис. т молока. Торік аграрні підприємства виробили 2 млн 760 тис. т молока, на переробку надійшло 2 млн 720 тис. т.
Згідно зі статистикою у домогосподарствах надоїли 7 млн 330 тис. т молока, на переробку надійшло близько 1 млн т. Решта статистичних молочних обсягів десь зникла, можливо, продана в тіні за готівку, реалізована на локальних ринках чи їх узагалі не було.
За різними оцінками, мешканець України споживає за рік від 185 кг до 221 кг молока. Цього замало для нормального розвитку й задоволення потреб людського організму.

Прогнози і реалії
Експерти очікують, що у наступні п’ять-десять років на світових ринках суттєво зросте споживання молочної продукції. Україна, яка має чудові кліматичні умови для розвитку тваринництва й можливості для організації виробництва кормів, які сягають 60% у собівартості молока, може стати серйозним експортером молочки.
Нині ж виробництво молочної продукції у нас падає, у цілому воно зменшилося на 3,8%, зокрема — вершкового масла, спредів, сичужних, плавлених сирів, дитячого харчування, сухого молока.
Але виробництво питного молока, кисломолочних продуктів, кисломолочних сирів не зменшилося, а вершків навіть зросло, продукції з незбираного молока вироблено на 101%.
Причому ринок споживання молочки в Україні не зменшився. Те, що недовиробили наші підприємства, компенсував імпорт і фальсифікат (майже 40% вершкового масла — підробка). Відрадно, що є компанії, які нарощують виробництво молочки, зокрема темпи зростання компанії «Галичина» цьогоріч сягнули 31%.
Поки невтішні прогнози щодо експорту вітчизняної молочної продукції. Її експорт зростав починаючи з 2000-х, коли надлишки молочної сировини сягали майже 800 тис. т і накопичувалися влітку і восени.
Цьогоріч уперше за молочну історію надлишків молочної сировини не було. І вперше літніми місяцями ціни на молоко почали зростати, бо на внутрішньому ринку зріс попит на сировину.
В нинішньому році стрімко зріс імпорт молочних продуктів (+50%) порівняно з минулими роками. Імпорт продукції з незбираного молока повагомішав на 237%, кисломолочних продуктів — на 130%, сирів — на 161%.

Захист і наступ
Україна підписала Угоду з ЄС. Євросоюз «широко відкрив двері» для наших молочників, установивши для них квоти. Зокрема, на вершкове масло — 3 тис. 400 т, з такими обсягами цьогоріч наші виробники швидко впоралися. Квота на сухе молоко сягає 3 тис. 600 т, на незбиране молоко — 9 тис. 200 т. Для наших сирів європейці квот не встановлювали, бо вони Європі не потрібні, там своя культура споживання, свій сирний асортимент.
Поза квотами вхід на європейський молочний ринок наддорогий. На європейському ринку українських виробників молочної продукції не чекають, тож широко двері не відкривають, а встановлюють вузькі шпарини, через які складно пройти.
Україні варто вдатися до дзеркальних дій, вважає Вадим Чагаровський. Тобто встановлювати квоти для європейських виробників молочки. Адже тамтешня молочна галузь має суттєву держпідтримку, з європейського бюджету на її модернізацію і розвиток виділяються величезні кошти.
Зокрема, Польща у 2003–2018 роках отримала на розвиток молочної галузі 29 млрд євро, Німеччина — 64 млрд євро, наші молочники нічого не отримали від держави на розвиток галузі.
Тож виходить, що українські виробники молочної продукції конкурують не з іноземними молочними галузями, а з іноземними державами. Варто наслідувати приклад Сполучених Штатів Америки, які ввели тарифне квотування, згідно з яким лише 2% молочної продукції за правилами СОТ може бути ввезено на територію США без мит, решта молочки підпадає під тарифне квотування і митні стягнення.
Суттєво підняла мито на молочну продукцію Туреччина, відтак експортувати молочку в цю країну втричі дорожче, ніж купувати вироблену на турецьких підприємствах.
Нашій країні доцільно ввести квоти на імпорт молочної продукції з ЄС і Білорусі, встановити паритетні умови співпраці. Якщо, приміром, 10 тис. т білоруського вершкового масла завезуть в Україну, то стільки ж нашого масла має надійти до сусідки.
Без стратегії розвитку молочного скотарства, переконаний Вадим Чагаровський, молочна галузь не розвиватиметься. Її розробкою нині займаються Спілка молочних підприємств і Асоціація виробників молока.
За попередніми розрахунками, через п’ять років необхідно переробляти хоча б 6 млн т молока (цьогоріч буде перероблено 3,6 млн т). При цьому 1 млн т має надійти від населення, 5 млн т — від сільгоспгосподарств, аби це відбулося, держава має всіх їх підтримати.
На початок 2019-го у агропідприємств було 467 тис. корів, за держпідтримки на початок 2025-го їх має бути 855 тис., і вони дадуть 5,12 млн т молока, на переробку надійде 5 млн т молочної сировини.
Виробники молока платять до держбюджету 2,67 млрд грн соцвнеску й податку на доходи фізосіб. При збільшенні поголів’я корів і робочих місць відшкодовуватимуть до держбюджету 5 млрд 91 млн грн.
За розвитку молочного скотарства створюватимуться робочі місця не лише в ньому, а й у суміжних галузях. Одне робоче місце на молочно-товарній фермі активізує формування 12 суміжних робочих місць і додаткові надходження до бюджету.
Виробники й переробники молока мають вимагати від держави підтримки, цільового дотування, зазначає Вадим Чагаровський. Держпідтримка молочної галузі є у Білорусі, Росії, країнах ЄС.
Вітчизняним компаніям необхідно терміново вносити зміни до маркетингових стратегій, адже вони програють на внутрішньому ринку імпортним інноваційним продуктам.
Треба змінювати асортимент молочної продукції за допомогою конкурентних цін, яких можна досягти за рахунок нових технологій. Нині польські йогурти дешевші за українські, бо сусіди завдяки новим технологіям можуть установлювати конкурентні ціни. Доцільно розвивати виробництво не на молочній сировині, а випускати вівсяне, гречане молоко, яке вже користується попитом.
Особливу увагу підприємства молочної галузі мають приділяти енергоефективності. У структурі собівартості польської молочки питома вага енерговитрат сягає лише 3%, на наших підприємствах — 8–10%. Тож підвищення енергоефективності зменшуватиме собівартість виробництва.
Нині велика проблема молочної галузі — кадрова: багато працівників виїхали за кордон. Тож треба думати про створення єдиного центру підготовки кадрів, повертати пенсіонерів на робочі місця, аби ті навчали молодь.
Також важливо визначитися з цільовими ринками і зосередитися на країнах Північної Африки, які найближчі до нас, і Китаї. Хоча з Піднебесною непросто торгувати, молочні підприємства мають проходити аудити, сертифікувати свою продукцію.
До того ж китайські партнери працюють повільно і мають негативний досвід співпраці з Україною: китайський кредит на 3 млрд дол. успішно розікрали і донині не повернули.
Молочникам необхідно взаємодіяти з держорганами, які б допомагали їм виходити на цільові ринки, розробляти програми з просування українських продуктів.
Досвід можна запозичити в Ірландії. Нині ірландське вершкове масло у США продається набагато успішніше за американське, бо держава Ірландія 20 років тому ухвалила програму держпідтримки молочної галузі і завдяки цьому Ірландія стала одним із найбільших експортерів молочних продуктів у світі.

Олена КОСЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».