Втім, шлях киян простим аж ніяк не назвеш. У квартеті з лондонським «Челсі» та португальським «Порту» «біло-сині» фаворитами аж ніяк не були і почали з домашньої нічиєї з «Порту», яка в сенсі турнірної стратегії здавалася ледь не смертельною.
Апогеєм зневіри для скептиків стала домашня нічия з розібраним «Челсі». Після першої (і єдиної на груповій стадії) поразки у Лондоні у вихід команди до наступного раунду вірили тільки найбільші оптимісти. Серед них був і тренер киян Сергій Ребров. Перемога у «Порту» стала такою ж справжньою сенсацією.
Вперше за довгі роки український гранд диктував умови гри топ-клубу Старого світу на виїзді. Питання перемоги у матчі з «Маккабі» у Києві виглядало більше технічним, проте без глядачів вона далася «Динамо» нелегко.
Порівнюючи з попереднім єврокубковим сезоном, уже зараз можна говорити про те, що більшість виконавців киян досягли відчутного ігрового прогресу. А попереду — двоматчеве протистояння з англійським «Манчестер Сіті».
«Шах­тар» (9 очок, ви­хід до 1/16 фі­на­лу Лі­ги Єв­ро­пи)
Шлях команди з Донецька в єврокубках почався незвично для останніх сезонів рано — з кваліфікації Ліги чемпіонів. Протистояння з віденським «Рапідом» підтвердило, що команді важко даються матчі з колективами, які сповідують силовий футбол і мають високу командну дисципліну.
Перед жеребкуванням групового раунду турніру наставник гірників Мірча Луческу ремствував із приводу факту непотрапляння клубу до другого кошика команд.
Мовляв, таким чином шанси колективу на вихід із квартету заздалегідь значно нижчі, ніж зазвичай. Румун немов у воду глядів. І справді, через те, що «Шахтар» не дотягнув до такої когорти команд, клубу довелося грати з топ-клубами європейського футболу — «Реалом» та ПСЖ.
Як і очікувалося, скласти конкуренцію колективам Кріштіану Роналду та Златана Ібрагімовича «помаранчево-чорні» не змогли. Проте проблеми ігрового характеру виникли і з «Мальме».
Поразка у Швеції значно ускладнила долю команди Луческу. Ключову гру за третє місце та вихід у Лігу Європи належало зіграти у Львові. І гірники видали свій найкращий матч.
Упевнена розгромна перемога відкрила дорогу в Лігу Європи, і нехай у наступних двох матчах колектив Луческу очок більше не набрав, подібна доля спіткала і шведів, тож завдання-мінімум «Шахтар» виконав і в Лізі Європи зіграє з німецьким «Шальке».
«Дніп­ро» (5 очок, ви­літ на гру­по­вій ста­дії Лі­ги Єв­ро­пи) 
Команда Мирона Маркевича входила до груповий раунд Ліги Європи у ранзі чинного фіналіста змагання, проте без суттєвого підсилення, більше того — значною мірою ослабленою. Квартет із «Лаціо», «Русенборгом» та «Сент-Етьєном» обіцяв напружену боротьбу за вихід із групи.
Проте на ділі дніпряни до такого сценарію виявилися банально неготовими. Внутрішні негаразди клубу почали даватися взнаки з початку сезону, коли «Дніпро» спочатку не зміг провести повноцінну трансферну кампанію (втрату важливих гравців у середній лінії й атаці та підписання вільних агентів таким означенням аж ніяк не назвеш), а потім ще й почав відчувати скруту у фінансовому забезпеченні команди — почалися затримки з виплатою заробітної плати.
Немає сумніву, що невдалому виступу команди у Європі «сприяв» ще й фактор порожнього стадіону. З рідними вболівальниками в єврокубках «Дніпро» зустрівся лише в останньому турі, у матчі з норвежцями, який уже нічого не вирішував.
«Зо­ря» (2 оч­ки, ви­літ у по­пе­ред­ньо­му раун­ді плей-оф Лі­ги Єв­ро­пи)
Згадуючи впевнену ходу «чорно-білих» у кваліфікації Ліги Європи попереднього призову, вболівальники мали право сподіватися на вихід команди Юрія Вернидуба до групового раунду турніру. Відверто кажучи, протистояння «Зорі» з бельгійським «Шарлеруа» розглядалося як долання обов’язкової програми. І луганці довели, що вищі опонента ледь не на голову — сумарна перемога з рахунком 5:0.
Наступним суперником колективу була польська «Легія». Але виявилося, що луганській команді, як і раніше, не вистачає досвіду й упевненості у своїх силах. У підсумку — прикрий виліт від опонента, який за рівнем і класом «Зорю» аж ніяк не переважає.
«Вор­скла» (1 оч­ко, ви­літ у 3-му ква­лі­фі­ка­цій­но­му ра­ун­ді Лі­ги Єв­ро­пи)
Порівняно з іншими українськими клубами від полтавців в єврокубках очікували найменше. Основні причини — відсутність досвіду у доброї половини виконавців основної обойми Василя Сачка. Протистояння зі словацькою «Жиліною» — клубом, який назвати непрохідним для полтавців бар’єром язик аж ніяк не повертається, цю тезу лише підтвердило.

Михайло ГЕРАСИМЕНКО та Антон ШУЛЬГА