І ось протягом десяти років разом зі своєю мамою О. Тичиною-Яновською вони створюють моно-вистави, переважно присвячені жіночим долям.
Театральна публіка схвально зустріла спектаклі «Жіночі образи», «Кохання крізь віки», «Мелодія любові», «Політ. Присвята Ніці Турбіній», «Мить та вічність». Надовго запам’ятовуються створені Юлією сценічні образи Лесі Українки, Анни Ахматової, Віри Холодної, княгині Ольги.
Однією з останніх робіт, здійснених у творчому тандемі, стала вистава «В. Шекспір, Й. Гете. Світло і пітьма». Виникає запитання — чому твори саме цих митців лягли в основу нової постановки? «Вільям Шекспір — один із моїх улюблених письменників, я вже давно мріяла, що буду виступати зі сцени з його сонетами. А з творчістю Йоганна Гете познайомилася пізніше і вона мене вразила своєю філософічністю», — розповідає Юлія.
За словами режисера-постановника, хоча й багато театрів звертаються до драматичних творів Шекспіра, але мало хто наважується читати саме його безсмертну поезію, яка так багато говорить про нього як про майстра слова.
Починається поетична вистава з 16 сонетів Шекспіра. І вже з перших хвилин забуваються всі побутові життєві проблеми, а глядач немов опиняється у зовсім іншому світі — чарівному світі високої поезії, поезії, яка говорить про високі почуття. І в кожному сонеті Юлія Сак зовсім різна: то її образ ліричний, то меланхолічний, то емоційний і навіть пристрасний.
Переживання героїні доповнює і колір її одягу. Це — чорний, чорний із червоним або чорний з білим. Недаремно друга назва вистави — «Світло і пітьма». Білий колір є уособленням світлого, а чорний — пітьми. Коли ж протиставляються червоний та чорний, то пригадується, що кожен із нас на своєму життєвому шляху зустрічає як прекрасні пелюстки троянд, так і гострі шипи. До всього потрібно бути готовим, адже життя — річ непередбачувана.
І ось ми вже бачимо на сцені Віктора Коньякова, який уперше грає у цій виставі. Спочатку гумористичні, а потім іронічні та філософські вірші у його виконанні змушують замислитися над тим, чому такі різні чоловік і жінка не можуть жити один без одного, у чому руйнівна та творча сили кохання, яке місце і значення митця у суспільстві в різні часи та епохи.
До поезій Гете актор додав і власні вірші. Але зумів їх так вдало включити до загального тексту, що багато з глядачів вважає, що звучали лише твори видатного німецького поета. «Своєю роботою в основному задоволений, але впевнений, що наступного разу виступлю ще краще. Коли ти виходиш на сцену, то з’являється неповторне відчуття. Навіть усі хвороби кудись зникають», — зізнався після вистави пан Віктор.
А на завершення спектаклю на сцену знову вийшла Юлія Сак. Було щось у її словах та руках незвичайне та заворожуюче, щось, чого не можна передати словами. Годинна вистава пролетіла немов мить, і так не хотілося після неї повертатися до справ буденного та прагматичного світу.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО
Фо­то Оль­ги ТИ­ЧИ­НИ-ЯНОВ­СЬКОЇ