22 ЖОВТНЯ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 80 РОКІВ БОРИСУ ОЛІЙНИКУ, УКРАЇНСЬКОМУ ПОЕТОВІ, ГРОМАДСЬКОМУ ДІЯЧЕВІ, АКАДЕМІКУ
АН УРСР, ЛАУРЕАТУ ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ СРСР, ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УРСР ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА, ГЕРОЮ УКРАЇНИ

Він на­ле­жить до лю­дей, яких сприй­ма­єш од­ра­зу або не сприй­ма­єш уза­га­лі. Він ці­лі­сний в усьо­му. Він — по­слі­дов­ний. По­чи­на­ючи з йо­го пол­тав­сько­го м’яко­го «л», від­да­но­сті рід­ній зем­лі, ві­рі у си­лу люд­сько­го ду­ху й твор­чо­сті і за­вер­шу­ючи гро­мад­сько-по­лі­тич­ни­ми спра­ва­ми з від­кри­тою по­зи­цією пат­ріо­та.

От хоч би взяти його виступ у липні 1988 року на XIX конференції КПРС у Москві в доповіді про сталінський терор 1937–1938 років. Цілком не очікувано для присутніх завершив він тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з’ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Тобто саме він першим на державному рівні у Кремлівському палаці сказав про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «білу книгу» про чорні діла 1932–1933 років.

Наш спів­роз­мов­ник — ви­дат­ний уче­ний-лі­те­ра­ту­роз­на­вець, му­зей­ний ді­яч Сер­гій Галь­чен­ко, яко­го на­зи­ва­ють лю­ди­ною-ар­хі­вом, лю­ди­ною-му­зе­єм, лю­ди­ною-біб­ліо­те­кою... Своє жит­тя він при­свя­тив по­шу­ку та до­слі­джен­ню ар­хів­них до­ку­мен­тів.

Сергій Анастасійович — заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, кандидат філологічних наук, автор сценаріїв і ведучий радіо- і телепередач літератури мистецького спрямування, заслужений працівник культури України.
Науковець упорядкував твори Т. Шевченка, В. Винниченка, В. Сосюри, Остапа Вишні, М. Вороного, М. Драй-Хмари та інших.
Ним написані книжки, численні наукові статті про творчість Т. Шевченка, І. Квітки-Основ’яненка, В. Винниченка, П. Тичини, В. Сосюри, О. Вишні, М. Івченка, М. Драй-Хмари, М. Вороного, О. Гончара. Ю. Яновського, В. Стуса...

Як­що те­атр бе­ре до ін­сце­ні­за­ції доб­ре ві­до­мий твір, то це по­кла­дає на йо­го ко­лек­тив осо­бли­ву від­по­ві­даль­ність, адже при­скіп­ли­ві гля­да­чі зав­жди бу­дуть по­рів­ню­ва­ти гру ак­то­рів з те­ат­раль­ни­ми чи кі­не­ма­то­гра­фіч­ни­ми ро­бо­та­ми ві­до­мих по­пе­ред­ни­ків.

У Класичному Художньому Альтернативному Театрі ніколи не боялися складних завдань. Свідчення цьому — постановка уславленої «Собаки на сіні». А нещодавно заслужений артист України Віктор Кошель та Катаріна Сінчілло поставили тут романтичну комедію «Безіменна зірка» за однойменним твором Міхая Себастіана.
Нагадаємо, що п’єса румунського письменника була написана у 1943 році і відразу після виходу мала шалений успіх. У 1968-му на екрани вийшов художній фільм «Мона, безіменна зірка» з Мариною Владі у головній ролі. А 1979-го побачила світ нині вже легендарна картина Михайла Козакова «Безіменна зірка», в якій головні ролі виконали Анастасія Вертинська, Ігор Костолевський, Світлана Крючкова і сам Михайло Козаков.

Му­зей­ний ком­плекс у Пе­ре­со­пни­ці, що ви­со­чіє се­ред по­лів, на­че храм над роз­кри­тою кни­гою, вид­но зда­ле­ку. Три яру­си три­дця­ти­мет­ро­вої спо­ру­ди з ог­ля­до­ви­ми май­дан­чи­ка­ми (ав­тор про­ек­ту — ар­хі­тек­тор Вік­тор Ко­валь­чук) міс­тять Му­зей Пер­шо­кни­ги, при­свя­че­ний іс­то­рії ство­рен­ня Пе­ре­со­пниць­ко­го Єван­ге­лія, кон­фе­ренц-зал та ар­хео­ло­гіч­ний му­зей.

В експозиції представлено факсимільне відтворення національної реліквії, унікальної за своїм мистецьким оформленням. Вона стала головною книгою України: саме на ній присягають на вірність народові новообрані президенти.
Перша літописна згадка про Пересопницю датована 1149 роком. Нині скромне село, у Х-ХІІІ ст. Пересопниця була княжою столицею удільного князівства Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На початку ХІІІ ст. удільним князем у Пересопниці був Мстислав Ярославович Німий. Саме він побудував монастир Різдва Пресвятої Богородиці, в якому протягом 1557–1561 рр. було здійснено один із перших перекладів канонічного тексту четвероєвангелія з церковнослов’янської староукраїнською мовою.

Та­кий ме­ха­нізм на роз­гляд гро­мад­сько­сті не­вдов­зі ма­ють за­про­по­ну­ва­ти фа­хів­ці про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест». Во­ни роз­ро­би­ли за­ко­но­про­ект «Про обіг зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня», вва­жа­ючи цю ро­бо­ту вкрай ак­ту­аль­ною, бо 1 січ­ня 2016 ро­ку мо­же бу­ти ска­со­ва­ний мо­ра­то­рій на ку­пів­лю-про­даж зе­мель сіль­сько­гос­по­дар­сько­го при­зна­чен­ня в Ук­раї­ні.
Про осо­бли­во­сті но­во­го за­ко­но­про­ек­ту та пер­спек­ти­ви йо­го ухва­лен­ня роз­мов­ля­ємо з го­лов­ним юри­дич­ним рад­ни­ком про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» Пав­лом Ку­ли­ни­чем.

— Чим законопроект «АгроІнвесту» «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» принципово відрізняється від аналогічних законопроектів, які вже розробляли раніше?
— Наш законопроект істотно відрізняється від переважної більшості своїх попередників. Ми постаралися врахувати ставлення суспільства до вирішення такої важливої проблеми, як скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, думки сільськогосподарських виробників з цього приводу — дрібних, середніх і великих, а також експертного середовища і запропонували принципово нову модель запровадження ринку земель. Ми її позиціонуємо як «м’яку модель», або модель поступового скасування цілої системи заборон.

«Чо­му Бра­зи­лія зу­пи­ни­ла­ся на спіль­но­му з Ук­раї­ною шля­ху в кос­мос?» — під та­ким за­го­лов­ком у но­ме­рі на­шої га­зе­ти за 7 серп­ня 2015 ро­ку бу­ло на­дру­ко­ва­но ін­тер­в’ю з ві­це-пре­зи­ден­том Аеро­кос­міч­но­го то­ва­ри­ства Ук­раї­ни Еду­ар­дом Куз­не­цо­вим. На­га­да­ємо чи­та­чам «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни»: в тій пуб­лі­ка­ції він усе­біч­но ана­лі­зу­вав си­ту­ацію, яка ви­ник­ла че­рез те, що Бра­зи­лія по­міт­но за­галь­му­ва­ла свою участь у ре­алі­за­ції укла­де­но­го 21 жовт­ня 2003 ро­ку між­дер­жав­но­го до­го­во­ру про дов­го­стро­ко­ве спів­ро­біт­ниц­тво двох кра­їн у кос­міч­ній сфе­рі. Й до то­го ж на­при­кін­ці 2013-го бра­зиль­ська сто­ро­на при­пи­ни­ла фі­нан­су­ван­ня ді­яль­но­сті бі­на­ціо­наль­ної ком­па­нії «Ал­кан­та­ра Цик­лон Спейс», ут­во­ре­ної в 2007 ро­ці з ме­тою за­без­пе­чен­ня взає­мо­ви­гід­ної спів­пра­ці у ви­ко­рис­тан­ні ук­ра­їн­ських ра­кет-но­сі­їв «Цик­лон-4» на роз­та­шо­ва­но­му в Бра­зи­лії не­по­да­лік від ек­ва­то­ра пус­ко­во­му цен­трі Ал­кан­та­ра.

Піс­ля знач­но­го спа­ду у пер­шій по­ло­ви­ні 2015 ро­ку еко­но­мі­ка Ук­раї­ни по­ча­ла де­мон­стру­ва­ти пер­ші озна­ки по­кра­щен­ня, кон­ста­ту­ють екс­пер­ти Сві­то­во­го бан­ку.

За результатами І півріччя вітчизняний ВВП знизився на 16%, спад зафіксовано в усіх секторах економіки. Військові дії у промислово розвинутих регіонах призвели до припинення виробництва продукції на кількох металургійних комбінатах і до зниження обсягів виробництва на решті підприємств через дезорганізацію постачання та збуту. У цілому виробнича діяльність у першій половині цього року знизилася на 20,5%.
Але за цим показником приховуються значні розбіжності між регіонами. Стрімке падіння на сході було частково компенсоване відносно високими показниками кількох регіонів на заході та в центрі країни. Тим часом макроекономічна корекція охопила всі регіони України. Падіння реальних доходів веде до зниження споживання та обсягів роздрібної торгівлі, зазначають експерти: вони знизились у першій половині 2015-го на 20% і 25% порівняно з торішніми.

У кра­їнах ЄС ак­ту­аль­ною еко­ло­гіч­ною проб­ле­мою є ути­лі­за­ція елек­тро­від­хо­дів та аз­бес­ту. Ана­ло­гіч­ні проб­ле­ми ви­ни­ка­ють і на те­ри­то­рії Ук­раї­ни. Про до­свід по­во­джен­ня з не­без­печ­ни­ми від­хо­да­ми в Ук­раї­ні та Поль­щі роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» між­на­род­ні фа­хів­ці: за­ступ­ник го­ло­ви прав­лін­ня гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Еко­ло­гіч­ні іні­ці­ати­ви» (Ук­раї­на) Олег Глад­чук; за­ступ­ник ди­рек­то­ра де­пар­та­мен­ту охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща Люб­лі­на (Поль­ща) Мар­цін Ру­цай; поль­ський екс­перт з ути­лі­за­ції аз­бес­ту (Поль­ща) Ро­берт Шле­зак.

— Пане Роберте, розкажіть, чому тема азбесту настільки актуальна в Польщі?
Роберт Шлезак: У всьому світі в певний момент вигадали, що азбест є супер- матеріалом, з якого можна все будувати, починаючи від зубних щіток, каналізаційних труб і закінчуючи будинками. Те, наскільки небезпечним є цей матеріал, показала нам трагедія руйнування будинку. Фахівці, які займалися усуненням руїн цього зведеного з азбесту будинку, померли. Польські та українські громадяни працювали на розбиранні будівлі.

Остан­ні­ми мі­ся­ця­ми в Ро­сії різ­ко змен­ши­ла­ся кіль­кість ім­міг­ран­тів із Цен­траль­ної Азії, які ста­но­влять біль­шість пра­цю­ючих там гас­тар­бай­те­рів. Це по­в’яза­но з еко­но­міч­ною кри­зою, зни­жен­ням кур­су ро­сій­ської ва­лю­ти і за­гос­трен­ням ім­міг­ра­цій­но­го за­ко­но­дав­ства.

За офіційними даними Федеральної міграційної служби (ФМС), з липня 2015 року кількість іммігрантів з країн Центральної Азії зменшилася відносно аналогічного періоду минулого року: з Киргизстану — на 6% (нині 500 тисяч осіб), Таджикистану — на 18% (1 мільйон), Узбекистану — на 16% (2,1 млн). Зате зросла кількість громадян України, які перебувають у Росії — за даними ФМС у Росії перебуває 2,6 млн осіб, тоді як на початку 2014 року їхня кількість становила 1,6 млн, що частково компенсувало скорочення напливу іммігрантів з республік Центральної Азії.
Посередньо про зменшення кількості іммігрантів свідчать дані російського Центробанку про обсяг грошових переказів з Росії до країн походження іммігрантів: у першому кварталі 2015 року обсяги грошових переказів до країн СНД зменшились у середньому на 47% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Внут­ріш­ня си­ту­ація в Ту­реч­чи­ні за­ли­шає­ть­ся на­пру­же­ною. Не­зва­жа­ючи на ан­ти­те­ро­рис­тич­ну опе­ра­цію про­ти кур­дів, що три­ває по­над два мі­ся­ці, масш­таб проб­лем, які пос­та­ли пе­ред вла­дою в Ан­ка­рі, ли­ше збіль­шує­ть­ся.

Антикурдські акції стали важливим елементом передвиборчої кампанії (на 1 листопада заплановані дострокові парламентські вибори). Проте замість сприяти зменшенню політичної напруженості, вони радше зміцнюють і загострюють існуючі протиріччя.
Курдський мирний процес — спроба політичного вирішення проблем курдської національної меншини в Туреччині та закінчення війни, що триває вже понад 30 років між турецькою державою (нині при владі Партія справедливості і розвитку — ПСР) та Робітничою партією Курдистану (РПК), — з різною інтенсивністю і перервами тривав останнє десятиліття. Останній, як здається, перелом стався в липні поточного року.