Пе­ре­фра­зо­ву­ючи на­зву ві­до­мої кни­ги Лео­ні­да Куч­ми, у ба­га­тьох ана­лі­ти­ків ви­ни­кає ба­жан­ня по­ста­ви­ти ри­то­рич­не за­пи­тан­ня, ви­не­се­не в за­го­ло­вок цьо­го тек­сту. По­діб­не про­ти­став­лен­ня стає мож­ли­вим піс­ля де­таль­но­го ана­лі­зу клю­чо­вих ви­сту­пів, кот­рі ци­ми дня­ми зву­ча­ли з най­ви­щої три­бу­ни сві­ту. Чи ж не так вар­то, бо­дай де-юре, сприй­ма­ти юві­лей­ну, 70-ту се­сію Ге­не­раль­ної Асамб­леї Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій?

«Три­май зло­дія»
Усі чудово розуміють: доля подальшого світового устрою вирішується зовсім не на згаданому поважному зібранні. За доказами далеко ходити не потрібно. Позавчорашнє бомбардування Сирії російською авіацією — це ніби черговий ляпас від Володимира Путіна.