Завершено працю над створенням Пересопницького Євангелія 29 серпня 1561 р. Появі книги сприяли волинські князі: Анастасія Юріївна Заславська (Гольшанська-Дубровицька), її зять та дочка — Іван Федорович Чорторийський і Ганна Кузьмівна Чорторийська (Заславська). Представники роду Гольшанських зіграли помітну роль у литовській і українській історії. Вони обіймали провідні посади в урядах Великого князівства Литовського, мали володіння на території України, Литви та Білорусі, сповідували православну віру, були опікунами та щедрими меценатами Києво-Печерського монастиря.
Освічена, начитана Анастасія у п’ятнадцять років вийшла заміж за Кузьму Заславського (Жеславського), народила двох дітей. Та у 1556 р. втратила чоловіка. В пам’ять про нього княгиня й вирішила створити Євангеліє, якому б не було рівних.
Відомо, що над перекладом, переписуванням і оформленням Євангелія працювали протопоп Михайло Васильович Саноцький та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій (їх скульптурні зображення прикрашають фасад споруди музею).
Важливим аспектом цінності книги є її художнє оформлення. Високохудожні мініатюри, оздоблені золотом, заставки, кінцівки і розкішні орнаменти з українськими мотивами створив маляр Федуско із Самбора. Розміщення тексту, літери, чітко виписані крупним уставом (різновид письма) свідчать про високий рівень майстерності національних митців. Книга написана на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). Заголовки — золотою в’яззю. Складається вона з 482 пергаментних аркушів. Оправа була виготовлена на замовлення гетьмана Мазепи у ХVIII ст. із дубових дощок, обтягнутих зеленим оксамитом. Вага книги — 9 кг 300 г.
Рукописна пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення взаємодії розмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. Переклад Євангелія українською мовою мав велике історичне значення, адже книга з’явилась у той час, коли католицизм, що активно підтримував польського короля та полонізацію української шляхти, послуговувався для богослужінь латиною, а православ’я було релігією пригноблених верств українського народу. Представники українського суспільства відчували необхідність утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. (Реклама – Шукаєте розробку стратегій просування і управління контентом сайтів, ведення банерних, контекстних і тизерних рекламних кампаній, створення і публікація вірусного рекламного відео, тоді вам необхідно перейти за посиланням Рекламное агентство PUSH-K Solutions)
Від часу свого завершення книга містилася в Пересопницькому монастирі. З 1600-го до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 р. вона була подарована гетьманом України Іваном Мазепою Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом — у Полтавській семінарії, Полтавському історико-краєзнавчому музеї, заповіднику «Києво-Печерська лавра». На сторінках є позначки, зроблені різними мовами, які належали до різних епох.
У тридцятих роках XIX століття Першокнигу відкрив для світу визначний український учений Осип Бодянський. Пам’ятку досліджувало багато вчених, серед яких П. Житецький, І. Огієнко, І. Чепіга. Десь наприкінці 1845 р., перебуваючи в Переяславі, з Пересопницьким Євангелієм мав змогу ознайомитися Тарас Шевченко.
24 грудня 1948 р. Пересопницьке Євангеліє передали до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (Київ), де Першокнига зберігається і досі.
9 листопада 2010 р., в День української писемності та мови, у виробничому комплексі видавничого дому «АДЕФ-Україна» (м. Буча) урочисто розпочали друк видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення» (загальний обсяг — понад 1800 сторінок; наклад — 200 примірників). У книзі художньо поєднані зменшені зображення оригінальних текстів, доповнені транслітерацією та сучасною українською мовою.
З нагоди святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія 29 серпня 2011 року було відкрито Музейний комплекс «Культурно-археологічний центр «Пересопниця».
Ніна МАКСИМОВА