По­дат­ко­ва ре­фор­ма є вкрай важ­ли­вою для на­шої кра­їни і дав­но очі­ку­ва­ною. Во­на має бу­ти швид­кою і ра­ди­каль­ною, аби лю­ди від­чу­ли її по­зи­тив, ка­жуть ана­лі­ти­ки. Ви­гра­ти мож­на бу­де ли­ше за­вдя­ки спіль­ним зу­сил­лям уря­ду, на­род­них де­пу­та­тів, екс­пер­тів, гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, як­що бу­де знай­де­на мо­дель, яку зро­зу­міє і під­три­має су­спіль­ство.

У проведенні податкової реформи Україні слід орієнтуватися на свої економічні реалії та потреби: запровадження змінених податків у державі повинно стати предметом суспільного консенсусу. Це означає, що кожен українець мусить підтримати нову податкову модель, в іншому випадку люди не будуть платити податки, бо вважатимуть їх несправедливими.
У Коаліційній угоді було передбачено зменшення кількості податків до дев’яти, які відповідатимуть своїй економічній сутності. Але ці плани виконано частково, бо більшість податків об’єднано штучно, залишено два збори, введено додаткові податки (військовий та імпортний збір).

Є у Ше­пе­тів­ці ма­сив­на бу­дів­ля з ме­та­лу і ка­ме­ню, роз­та­шо­ва­на на узвиш­ші, що за своєю фор­мою на­га­дує ба­ра­бан. Сті­ни її, об­ли­цьо­ва­ні чер­во­ною смаль­тою, ство­рю­ють вра­жен­ня по­лу­м’я, що зі­грі­ває пло­щу, ви­кла­де­ну бру­ків­кою. Усе це ефект­но по­єд­нує­ть­ся з си­ня­во-чор­ним па­ро­во­зом, роз­та­шо­ва­ним на ви­со­чен­но­му пос­та­мен­ті з ве­лич­ним мо­ну­мен­том.

Так виглядає Літературно-меморіальний музей Миколи Островського, споруджений ще в 70-х роках методом народного будівництва і занесений (за поданням ЮНЕСКО) до міжнародного каталогу «Музеї світу» як унікальний пам’ятник архітектури.
2011 року тут була заснована Школа майстерності при Всеукраїнській громадській організації «Народна академія творчості інвалідів», яка 7–10 вересня вже учетверте відкрила гостинно двері, значно розширивши межі своєї діяльності. «Змужніли» і зміцніли традиційні творчі студії — журналістики, поетики, декоративно-прикладного мистецтва.

14 лип­ня у Від­ні Іран по­го­див­ся об­ме­жи­ти свою атом­ну про­гра­му і на кон­троль про­тя­гом на­ступ­них 15 ро­ків вза­мін за по­сту­по­ве ска­су­ван­ня між­на­род­них санк­цій. Офі­цій­на ре­ак­ція Ро­сії на до­го­вір по­зи­тив­на, але йо­го на­слід­ки для ін­те­ре­сів Мос­кви ду­же не­од­но­знач­ні.

Іран у Москві вважають прагматичним та лояльним, хоча складним партнером на пострадянському Південному Кавказі і у Центральній Азії та цінним геополітичним союзником на Близькому Сході. При всіх ідеологічних розходженнях між путінським авторитарним режимом та іранською шиїтською теократією їх зблизила наявність спільних ідеологічних противників: ліберального Заходу на чолі із США та сунітського фундаменталізму.

У цьо­му ро­ці вже від­бу­ли­ся три ві­зи­ти на най­ви­що­му рів­ні між Япо­нією і В’єт­на­мом. З 15-го до 18 ве­рес­ня з офі­цій­ним ві­зи­том в Япо­нії пе­ре­бу­вав Нгу­єн Фу Чонг — ге­не­раль­ний сек­ре­тар Ко­му­ніс­тич­ної пар­тії В’єт­на­му. Це — один із трьох най­важ­ли­ві­ших по­лі­ти­ків кра­їни, два ін­ших — це пре­зи­дент Чионг Тан Шанг та прем’­єр Нгу­єн Тан Зунг.

У квітні нинішнього року Нгуєн Фу Чонг відвідав Китай, а у липні — США. Обидва візити мали величезне значення. Відносини з Піднебесною багато місяців заилшаються дуже складними через територіальні претензії, спровоковані Пекіном. У США, навпаки, були підбиті підсумки 20 років розвитку дипломатичних відносин. Останні п’ять років принесли особливе пожвавлення контактів: Хілларі Клінтон як державний секретар відвідала В’єтнам тричі (липень, жовтень 2010-го та липень 2012 року), її наступник Джон Керрі перебував із візитом у Ханої у грудні 2013 року. Міністри оборони Роберт Гейтс і Леон Панетта також провели переговори з представниками В’єтнаму, а прем’єр Нгуєн Тан Зунг останні сім років регулярно здійснює офіційні візити у США.

20 вересня 2015 року відбулися позачергові парламентські вибори у Греції. Потреба їхнього проведення обумовлювалася гострою внутрішньополітичною кризою, в якій опинилась Еллада внаслідок безвідповідальної політики лівого уряду партії «Сіріза».
Нагадаємо, що 5 липня понад 61% греків проголосував на референдумі за відхилення умов кредиторів, однак тодішній прем’єр-міністр Алексіс Ціпрас, який і був ініціатором проведення референдуму, під безпрецедентним тиском кредиторів фактично погодився на всі ультимативні вимоги заради збереження Греції у зоні євро. Зрозуміло, що така політична «гнучкість» вразила самі засади демократії: уряд Алексіса Ціпраса отримав вотум недовіри.

У Нью-Йорку напередодні відкриття ювілейної 70-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй відбулася міжнародна конференція, присвячена проблемам сталого розвитку.
Вперше у такому форматі конференція пройшла 10 років тому під час святкування у вересні 2005 року 60-літнього ювілею ООН. Тоді досить поширеними були оптимістичні погляди на найближчі перспективи світового розвитку. Економісти прогнозували стале зростання світової економіки, що мало забезпечити ресурси для покращення соціального становища найбідніших мешканців планети якраз до 2015 року.
Утім, свої радикальні корективи до планів стабільного розвитку внесла світова економічна криза, яка розпочалася восени 2008 року й хвилями цунамі продовжує накочуватися на топкий берег світової економіки. Центри глобального економічного зростання, якими у 2005 році були США, Євросоюз і Японія з Китаєм, наразі переживають суперечливий період розвитку економіки.

На по­точ­но­му тиж­ні в США пе­ре­бу­ває Па­па Рим­ський Фран­циск. На­пе­ре­до­дні він від­ві­дав із пас­тор­ським ві­зи­том Ку­бу. Час по­ка­же, чи мож­на бу­де по­рів­ню­ва­ти на­слід­ки цьо­го ві­зи­ту з від­від­ина­ми Вар­ша­ви Па­пою Іоан­ном Пав­лом Дру­гим. Фран­циск — не но­ва­чок у ла­ти­но­аме­ри­кан­ській по­лі­ти­ці, до неї він при­страс­тив­ся за ча­сів єпи­ско­па­ту в Ар­ген­ти­ні.

Кубинська преса напередодні візиту Франциска згадувала, що, будучи вищою духовною особою в Аргентині, він наполягав на виведенні Куби з регіональної ізоляції та включення її до латиноамериканської системи міжнародних відносин. У Гавані також згадують, що Франциск вважає себе «Папою для бідних», тому під час його візиту на Кубу увагу Папи неодноразово привертали до потреби якомога швидшого скасування американських санкцій, які діють проти Куби з 1962 року.

18–20 ве­рес­ня 2015 ро­ку в Лон­до­ні дер­жав­ний сек­ре­тар США Джон Кер­рі про­вів пе­ре­го­во­ри з мі­ніс­тром за­кор­дон­них справ Ве­ли­кої Бри­та­нії Фі­лі­пом Хам­мон­дом і мі­ніс­тром за­кор­дон­них справ Об’­єд­на­них Араб­ських Емі­ра­тів Аб­дул­лою бен За­йєд аль-На­ха­яном. Го­лов­ним пи­тан­ням по­ряд­ку ден­но­го пе­ре­го­во­рів бу­ла си­ту­ація в Си­рії.

Останнім часом військово-політичне становище на території цієї багатостраждальної країни різко змінилося. На початку вересня, скориставшись небувалим пісковим буревієм, загони терористичного угруповання «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ) захопили ключову для оборони столиці — Дамаска провінцію Ідліб із низкою стратегічних військових баз урядової армії. Внаслідок такої зміни становища на фронті союзники ІДІЛ із сирійського відгалуження «Аль-Каїди» угруповання «Джебхат аль-Нусра» впритул підійшли до околиць Дамаска.
На цьому тлі з’явилась інформація про збільшення російської військової присутності в Сирії. Вона спостерігалася від 1970-х років, коли Радянський Союз побудував у провінції Латакія військово-морську базу. Після розпаду СРСР її успадкувала Росія. База розташована у провінції, де більшість становлять одновірці президента Сирії Башара Асада — алавіти.

У Між­на­род­но­му цен­трі ми­ро­твор­чо­сті та без­пе­ки Ака­де­мії су­хо­пут­них військ іме­ні геть­ма­на Пет­ра Са­гай­дач­но­го (Яво­рів­ський по­лі­гон) роз­по­ча­ли­ся спіль­ні на­вчан­ня Зброй­них Сил Ук­раї­ни та Ка­на­ди, які бу­дуть три­ва­ти до 2017 ро­ку.
Ук­ра­їн­сько-ка­над­ський курс під­го­тов­ки вій­сь­ко­во­служ­бов­ців Зброй­них Сил Ук­раї­ни є внес­ком Ка­на­ди у під­трим­ку ук­ра­їн­ської ар­мії. Курс про­хо­дить за сприяння США та ін­ших кра­їн у га­лу­зі до­по­мо­ги у на­вчан­ні ук­ра­їн­ських вій­сь­ко­вих. Вій­сь­ко­ва до­по­мо­га є од­ним із ком­по­нен­тів під­трим­ки, яку Ка­на­да на­дає Ук­раї­ні.

Навчання відбуваються невипадково на Яворівському полігоні, адже його історія сягає минулого століття, коли на території Австро-Угорської імперії здійснювалася підготовка військових австро-угорської армії. Змінювалися часи і приходили інші держави, але призначення цієї території не змінювалося. Тут проходила підготовка польських збройних сил, потім тренувалися фашистські угруповання.
За часи Радянського Союзу це був один із найбільших полігонів на території Європи. І на сьогодні полігон є одним із найбільших тренувальних центрів в Європі та майданчиком для міжнародних навчань.

Про це генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив під час засідання РНБО, повідомляє Укрінформ.
«Україна і НАТО були партнерами протягом 20 років. І це партнерство було дуже важливим для України, але воно було не менш важливим і для НАТО, оскільки Україна робила дуже вагомий внесок у низку операцій НАТО. Ми пишаємося тим, чого ми змогли досягти у нашій співпраці. Це ще раз свідчить про те, наскільки міцним є наше партнерство. Усе це також свідчить про те, що НАТО може покластися на Україну як на дуже цінного партнера», — сказав Столтенберг.
«У ці дуже важкі часи Україна може покластися на НАТО. НАТО надає Україні політичну і практичну підтримку. Ми підтримуємо вашу незалежність і вашу територіальну цілісність і повне впровадження Мінських домовленостей», — сказав Столтенберг.