«Камінна зала допомагає нам щоразу трансформуватися. Якщо, скажімо, у «Фатальному флірті» глядачі наче перебувають у гостях у віденської молоді, то в «Золотому драконі» — на кухні китайського ресторану, «Під тиском» — в приміщенні офісу, в «Приборканні норовливої» — на вулиці, а в «Примадоннах» — у помешканні американської родини. Особливу атмосферу створюють гвинтові сходи, якими глядачу доводиться підійматися на другий поверх, і, звичайно ж, камін, що є повноцінною дійовою особою у трьох наших виставах.
Є тут і щось містичне. Приміром, 15 вересня у нас відбулася перша репетиція вистави «Мишоловка» за Агатою Крісті, а виявляється, що цього дня виповнилося 125 років від дня народження англійської письменниці. Якщо говорити про творчі плани, то зазначу, що вже незабаром відомий грецький режисер Еммануїл Куцуреліс має у нас розпочати роботу над постановкою трагедії Софокла «Антігона».
Крім вистав, у фойє постійно проводимо художні виставки. Наразі спільно з Київською дитячою академією мистецтв здійснюємо проект «Андріївський узвіз. Погляд». Починаючи з 2007 року разом із Дитячою академією ми реалізуємо Мистецький проект «МОЛОДА НАДІЯ». І ця виставка — це ще один етап, участь в якому беруть студенти образотворчого факультету. В експозиції представлено художні роботи вихованців Академії, яким від 6 до 16. Виставка вкотре засвідчує, які в нас талановиті діти», — розповіла художній керівник Київського академічного театру «Колесо», народна артистка України Ірина Кліщевська.
У Камінній залі можна побачити як захопливу комедію («Примадонни»), так і філософську виставу з елементами трагедії («Золотий дракон»), режисер та актори досліджують почуття чоловіків та жінок («Приборкання норовливої») або ж стосунки між співробітниками великої компанії («Під тиском»).
Та одним із найбільших досягнень не лише Камінної зали, але й усього театру є постановка «Фатального флірту». Цю роботу «Колеса» можна назвати однією з найбільш вишуканих київських вистав початку ХХІ століття. Цим спектаклем відкривалася Камінна зала п’ять років тому, саме її мали змогу ще раз переглянути театрали у день ювілею.
Коли дивишся «Фатальний флірт», то пригадуються кращі українські телевізійні фільми дев’яностих років минулого століття. А шляхетні австрійці з твору Артура Шніцлера багато чим нагадують шляхетних українців з серіалів «Пастка» та «Злочин із багатьма невідомими», що були зняті Олегом Біймою за творами Івана Франка. Всі актори цього разу були на висоті. Особливо ж запам’яталася Крістіна, роль якої виконує Аліна Проценко. Це — образ світлого і чистого кохання, проте, на жаль, нещасливого. Напевне, саме цей персонаж розчулив багатьох глядачів.
Привітати колектив театру з ювілеєм того вечора завітали представники київської влади — директор Департаменту культури Діана Попова, а також колеги — художній керівник — директор Київського національного академічного театру оперети, народний артист України Богдан Струтинський та директор Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра, заслужений артист України Олександр Ганоченко. Були тут і закордонні гості.
«Від щирого серця дякую за прекрасний вечір. Насправді сьогодні два ювілеї. П’ять років тому відбулася прем’єра «Фатального флірту» у Театрі «Колесо», а сто двадцять років тому її вперше показали у Відні. Співпраця театру з Австрійським культурним форумом розпочалася ще у 1999 році. За цей час було здійснено постановки шести вистав. Саме завдяки «Колесу» український глядач відкрив для себе ті твори австрійської драматургії, які мало відомі або забуті в українському театрі. Сподіваємося на співпрацю у майбутньому», — розповіла директор Австрійського культурного форуму Стефані Карнер. (Слухаючи цей виступ, починаєш заздрити австрійцям, адже цей невеликий народ знаходить кошти та можливості, аби пропагувати культуру своєї країни далеко за її межами. Ми ж, українці, допоки не можемо приділяти належної уваги розвитку власної культури навіть у своїй державі.)
Виходячи із зали, глядачі відчували певний сум, адже кінцівка вистави трагічна. Але настрій відразу покращився після перегляду вже згадуваної дитячої виставки «Андріївський узвіз. Погляд». Особливо запам’яталися малюнки Анастасії Бриль «Театр «Колесо», Олени Федикович «Чекання на ґанку», Маргарити Красуцької «Вулиця із замком Річарда», Артема Карася «Галерея Є. Карася», Вікторії Круте «Перед виставою». Відчувається, що ці діти люблять своє рідне місто. Хто ж так закоханий у свою малу батьківщину, не може на любити Батьківщину велику. А це означає, що є майбутнє у нашої країни і ніяким ворогам нас не здолати.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО
Фо­то з ви­ста­ви «Фа­таль­ний флірт»