26 СЕРПНЯ — 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 
ПЕТРА ТОДОРОВСЬКОГО (1925–2013),
УКРАЇНСЬКОГО І РОСІЙСЬКОГО КІНОРЕЖИСЕРА І КІНООПЕРАТОРА

Ці ряд­ки Юрія Ле­ві­тан­сько­го про по­ко­лін­ня Пет­ра То­до­ров­сько­го точ­но ви­зна­ча­ють і го­лов­ну те­му у йо­го твор­чо­сті. Він во­ював у скла­ді 93-го стрі­лець­ко­го пол­ку 76-ї стрі­лець­кої ди­ві­зії 47-ї ар­мії І Бі­ло­ру­сько­го фрон­ту. І дій­шов фрон­то­ви­ми до­ро­га­ми до Ель­би.

«Найщасливіший спогад про війну, — говорив Петро Юхимович, — це 8 травня 1945 року на Ельбі. Це було приголомшливе відчуття — просто настала тиша.
Ми з важкими боями вийшли до мосту, а по той бік уже стояли американці. І тут тиша, і річка, і трава, і чути, як співають птахи...

На тлі то­таль­но­го де­фі­ци­ту бю­дже­ту го­во­ри­ти про стра­ху­ван­ня сіль­сько­гос­по­дар­ської про­дук­ції ви­дає­ть­ся, що­най­мен­ше, ци­ніч­ним. При цьо­му всі втяг­ну­ті у про­цес струк­ту­ри ак­ти­ві­зу­ва­ли­ся та на­ма­гаю­ть­ся про­во­ди­ти гло­баль­не ре­фор­му­ван­ня. Чи не­об­хід­не во­но і чи є за­га­лом сенс у стра­ху­ван­ні сіль­сько­гос­по­дар­ської про­дук­ції для Ук­раї­ни? Про це го­во­ри­мо з екс­пер­том у цій га­лу­зі, спів­ро­біт­ни­ком Гру­пи Сві­то­во­го бан­ку в Ук­раї­ні Іри­ною Го­лов­ко.

— Па­ні Іри­но, дай­те, будь лас­ка, від­по­відь на за­пи­тан­ня, яке най­час­ті­ше став­лять лю­ди, да­ле­кі від стра­ху­ван­ня за­га­лом і осо­бли­во сіль­сько­гос­по­дар­сько­го стра­ху­ван­ня: на­ві­що аг­ра­рію стра­хов­ка?
— Якщо я вдамся до економічних принципів і почну розповідати про доцільність бізнес-планування та мінімізацію ризикової складової в агровиробничому циклі, аграрії справді не захочуть мене слухати. Страхування сільськогосподарської продукції необхідне, насамперед, державі.

Вій­сь­ко­ва про­ку­ра­ту­ра Львів­сько­го гар­ні­зо­ну ви­яви­ла низ­ку фак­тів по­ру­шень, до­пу­ще­них під час про­ве­ден­ня п’ятої-шос­тої хвиль мо­бі­лі­за­ції на Львів­щи­ні. Про це роз­по­вів за­ступ­ник вій­сь­ко­во­го про­ку­ро­ра Львів­сько­го гар­ні­зо­ну За­хід­но­го ре­гіо­ну Ук­раї­ни Мак­сим Пан­дяк.

По­віст­ка для не­діє­здат­них осіб
— Па­не Мак­си­ме, роз­ка­жіть, скіль­ки по­ру­шень ви на­ра­ху­ва­ли?

— За перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, санкція ст. 114-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Військова прокуратура посилено контролює проблеми мобілізації та активно працює, аби викривати такі факти порушень, а їх у 2015 році було 15. Відомості про кожен такий факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а всі матеріали скеровані за визначеною процесуальним законодавством підслідністю до УМВС України у Львівській області.

У квіт­ні ми­ну­ло­го ро­ку Єв­ро­со­юз за­про­ва­див для ук­ра­їн­ських екс­пор­те­рів ав­то­ном­ні тор­го­вель­ні пре­фе­рен­ції (АТП), тоб­то до­зво­лив пос­та­ча­ти свою про­дук­цію на єв­ро­ри­нок без мит. Не­що­дав­но екс­пер­ти Ін­сти­ту­ту еко­но­міч­них до­слі­джень та по­лі­тич­них кон­суль­та­цій про­ана­лі­зу­ва­ли, як ук­ра­їн­ські під­при­єм­ства ско­рис­та­ли­ся та­ки­ми пре­фе­рен­ці­ями.

Аналіз показав, що в цілому торговельні преференції мали позитивний ефект. Водночас вони не могли об’єктивно компенсувати дію цілої низки негативних факторів, які впливали на економіку України протягом минулого року та першої половини 2015-го в цілому та на експорт зокрема.

Не­що­дав­но від­но­ви­ла ро­бо­ту Ко­мі­сія при Пре­зи­ден­то­ві Ук­раї­ни у пи­тан­нях по­ми­лу­ван­ня. Бу­ло за­твер­дже­но її но­вий склад, до яко­го увій­шла й ві­до­ма гро­мад­ська ді­яч­ка, пре­зи­дент Між­на­род­но­го жі­но­чо­го пра­во­за­хис­но­го цен­тру «Ла Стра­да — Ук­раї­на», док­тор юри­дич­них на­ук, про­фе­сор Ка­те­ри­на Лев­чен­ко.
Нам не­од­но­ра­зо­во ви­па­да­ло спіл­ку­ва­ти­ся з нею, ко­ли йшло­ся про за­без­пе­чен­ня рів­них прав жі­нок та чо­ло­ві­ків в Ук­раї­ні, про бо­роть­бу з до­маш­нім на­силь­ством та на­силь­ством що­до жі­нок — у цій ца­ри­ні во­на пра­цює вже по­над 20 ро­ків.
На­скіль­ки до­тич­не до цих проб­лем її но­ве при­зна­чен­ня? Та й уза­га­лі — як пра­цює та що роз­гля­дає Ко­мі­сія у пи­тан­нях по­ми­лу­ван­ня? Чи ак­ту­аль­на її ро­бо­та в кра­їні, де три­ва­ють во­єн­ні дії, за­гос­трює­ть­ся бо­роть­ба з ко­руп­цією і су­спіль­на сві­до­мість біль­ше кон­цен­трує­ть­ся на по­ка­ран­ні вин­них, аніж на ми­ло­сер­ді?

30 лип­ня пар­ла­мент Мол­до­ви про­го­ло­су­вав за во­тум до­ві­ри для но­во­го уря­ду, який очо­лив Ва­ле­ріу Стре­лєц. Уряд під­три­ма­ли всі де­пу­та­ти ут­во­ре­ної за тиж­день до цьо­го Ко­алі­ції за єв­ро­пей­ську ін­тег­ра­цію (КЄІ), яка має ли­ше 52 го­ло­си у 101-осо­бо­во­му пар­ла­мен­ті.

КЄІ утворили три угруповання: з 2009 року безперервно перебувають при владі Ліберально-демократична партія Молдови (ЛДПМ), Демократична партія Молдови (ДПМ), а також керована Михаєм Гімпу Ліберальна партія (ЛП), яка повернулася до влади через більш як два роки перебування в опозиції. Формування нового уряду відбулося в результаті оголошеної 12 червня відставки уряду прем’єра Кирила Габурича, який прийшов на цю посаду 18 лютого 2015-го після довготривалих міжпартійних переговорів від парламентських виборів 30 листопада 2014 року.

24 лип­ня Ту­реч­чи­на роз­по­ча­ла но­ву ан­ти­те­ро­рис­тич­ну опе­ра­цію. Во­на вклю­чає ін­тен­сив­ні на­льо­ти на по­зи­ції Пар­тії пра­цю­ючих Кур­дис­та­ну (ППК) у Пів­ніч­но­му Іра­ку і об­ме­же­ні на­льо­ти на Іс­лам­ську Дер­жа­ву (ІД) у Пів­ніч­ній Си­рії. У Ту­реч­чи­ні за­три­ма­но близь­ко ти­ся­чі осіб, пі­до­зрю­ва­них у те­ро­риз­мі. Ан­ка­ра до­зво­ли­ла Спо­лу­че­ним Шта­там ко­рис­ту­ва­ти­ся вій­сь­ко­вим аеро­дро­мом Ін­джир­лік для бо­роть­би з ІД (аме­ри­кан­ці та­кож от­ри­ма­ли до­ступ до аеро­дро­мів Бат­ман, Ді­яр­ба­кір і Ма­ла­тія у ви­нят­ко­вих си­ту­аці­ях).

Початку операції передували терористичні замахи, в яких Туреччина підозрює ІД та ППК.

Здає­ть­ся, за­вер­ши­ло­ся «па­лом­ниц­тво» дип­ло­ма­тів із кра­їн Єв­ро­со­юзу, Азії і Аф­ри­ки до Те­ге­ра­ну. Так во­ни від­ре­агу­ва­ли на іс­то­рич­ну уго­ду від 14 лип­ня 2015 ро­ку, яка в об­мін на від­мо­ву Іра­ну від вій­сь­ко­вих ас­пек­тів ре­алі­за­ції своєї ядер­ної про­гра­ми ска­су­ва­ла санк­ції про­ти цієї дер­жа­ви. Піс­ля цьо­го Те­ге­ран від­від­али ко­ор­ди­на­тор спіль­ної зов­ніш­ньої і обо­рон­ної по­лі­ти­ки Єв­ро­со­юзу Фран­чес­ка Мо­ге­рі­ні, мі­ністр за­кор­дон­них справ Іта­лії, пред­став­ниць­кі біз­не­со­ві де­ле­га­ції з Фран­ції і Ні­меч­чи­ни. По­міт­но ак­ти­ві­зу­ва­ли­ся й іран­сько-ки­тай­ські від­но­си­ни.

Однак іранська дипломатія вимушена рахуватись із тим, що не всі сусіди із захватом сприйняли новину про вихід Ірану з міжнародної ізоляції.

Цьогорічне літо стало рекордним за кількістю нелегалів, які прибувають до середземноморських країн Європейського Союзу. Тільки у липні поточного року до Греції прибули 55 тисяч нелегальних мігрантів, головним чином із Сирії. Натомість до Італії та Іспанії — переважно нелегали з африканських країн. Наслідками цих процесів стає серйозна дестабілізація не лише у країнах, які вимушені приймати нелегалів, а й у Євросоюзі загалом.
Ще до літніх відпусток Європейська комісія ухвалила рішення про квотування розселення біженців до усіх 28 країн — членів Євросоюзу за критеріями вже існуючої кількості біженців у цих країнах, їхньому співвідношенні до кількості автохтонних жителів згаданих країн, кількості безробітних тощо.

Май­же дев’­ять мі­ся­ців зна­до­би­ло­ся від пер­ших обе­реж­них на­тя­ків на мож­ли­вість від­нов­лен­ня в пов­но­му об­ся­зі дип­ло­ма­тич­них від­но­син між Ку­бою і Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми до від­крит­тя 15 серп­ня 2015 ро­ку в Га­ва­ні аме­ри­кан­сько­го по­соль­ства.

Воно було закрите в далекому 1960-му, коли на Кубі відбулася чергова зміна влади. Історики, які недавно отримали доступ до таємних документів майже півстолітньої давності, вважають, що розрив американсько-кубинських відносин після приходу до влади братів Кастро значною мірою був випадковістю.