Головними завданнями нового уряду буде: стабілізація економічної ситуації, відновлення втраченої внаслідок банківського скандалу довіри закордонних інвесторів та поліпшення рейтингів партій коаліції.
Нова коаліція, на відміну від попередньої коаліції меншості, має більшість у парламенті і вже не потребує підтримки комуністів. Належить, однак, очікувати, що через конфлікти між лідерами трьох угруповань, що утворили коаліцію, вона буде нестабільною — серйозна політична криза може настати у березні 2016 року, коли коаліція висуватиме спільного кандидата у президенти.
Стрелєц є багаторічним близьким співробітником Влада Філата, лідера ЛДПМ і прем’єра Молдови (2009–2013). Окрім політики, він займається також бізнесом, є мільйонером і одним із найбагатших депутатів молдавського парламенту. Затвердження Стрелєца керівником уряду консервує сформовану у Молдові після 2009 року політичну систему, в якій реальну владу мають олігарх Влад Плохотнюк, який контролює ДПМ, і Влад Філат. Хоча Стрелєц, на відміну від Кирила Габурича, має за собою певні політичні сили і впливи в угрупованні, але не підлягає сумніву, що він буде прем’єром, лояльним до Філата.
Зрозуміло, що Стрелєц не суперечитиме інтересам нинішніх політично-бізнесових груп, бо сам є їх учасником і бенефіціантом. У зв’язку з цим не слід очікувати від нового уряду реальних дій, які мають на меті проведення ключових структурних реформ, пов’язаних з деполітизацією державних інститутів (передовсім правозахисних органів), та інших реформ, які випливають з Угоди про асоціацію з Євросоюзом, що набрала чинності у вересні 2014 року. Мало віриться також у виявленні і покаранні винних у банківській афері, через яку у листопаді 2014-го, ймовірно за участі провідних політиків коаліції, виведено з молдавської банківської системи приблизно мільярд доларів США (тобто 15% ВВП Молдови).
Міністерства у новому уряді були розподілені за партійним принципом, записаним у новому коаліційному договорі. Зарівно поділ впливів, як і особи, котрі очолили провідні міністерства, не зазнали значних змін. ЛДПМ утримала контроль над МВС, МЗС, Міністерством фінансів, Міністерством сільського господарства та двома іншими міністерствами (загалом 6), а нова в коаліції Ліберальна партія отримала міністерства оборони, освіти, транспорту й інфраструктури та довкілля. Хоча в коаліційному договорі немає інформації про те, яке з угруповань займе посаду генерального прокурора чи керівника Національного банку Молдови, проте всім відомо, що рішення щодо цих посад буде, майже напевно, ухвалювати мільярдер Влад Плохотнюк.
Найважливішим викликом, який стоїть перед новим урядом, буде відновлення втраченої (протягом двох останніх місяців) фінансової підтримки з боку закордонних партнерів. На початку червня про припинення процесу переговорів про нову кредитну програму (попередня трирічна програма завершилась у 2013 році) повідомив МВФ, а в середині липня рішення про призупинення виплати кредиту на 45 мільйонів доларів оголосив Світовий банк. У свою чергу, 5 липня Євросоюз заморозив програми фінансової допомоги для Молдови обсягом 40–50 мільйонів євро.
Усі рішення обґрунтовувалися відсутністю ефективних дій влади у Кишиневі щодо ліквідації непрозорості банківської системи (доказом цього і було виведення із системи приблизно мільярда доларів). Додатково МВФ заявив, що умовою початку дії нової кредитної програми є ліквідація трьох банків, які брали участь у фінансовій афері, але цю умову не підтримала правляча коаліція. Внаслідок замороження кредитних ресурсів Кишинів втратив приблизно 230 мільйонів доларів, що становить 10% запланованих на цей рік бюджетних видатків.
Проблеми із зовнішнім фінансуванням особливо важливі в контексті швидкого погіршення економічної ситуації країни, з чим новий уряд мусить впоратись. Офіційно економіка Молдови виросла в першому кварталі поточного року на 4,8%, але це був лише «статистичний ріст», що став можливим через драматичне падіння вартості молдавської валюти, яка протягом останніх 12 місяців втратила до долара майже половину вартості.
Експорт у першій половині року скоротився на 15,3%, імпорт — на 22,1, а рівень закордонних інвестицій знизився в першому кварталі на 20,6%. За цей самий період також відчутно зменшилися (на 23,7%) надходження від молдавських заробітчан, які є важливим фактором економіки Молдови. Це стало наслідком як загострення російської політики щодо іммігрантів (у Росії знаходили роботу понад 60% усіх емігрантів-заробітчан з Молдови), так і радикального падіння курсу російського рубля.
Викликом для уряду Стрелєца буде також зростаюче невдоволення суспільства: воно проявлялося під час багатотисячних протестів, організованих із квітня проєвропейською Громадянською платформою «Гідність і правда». Їх каталізатором стало оприлюднення банківської афери, в результаті якої погіршилось і так незавидне «здоров’я» молдавського лея, а Національний банк Молдови для порятунку ситуації був змушений використати значні валютні резерви.
Невдоволення суспільства було підігріте ухваленим 17 липня рішенням Національної агенції регуляції в енергетиці про підвищення ціни газу (на 15,4%) та електроенергії (30–37%), а також відмова у другій половині липня в підтримці кандидатури екс-міністра освіти від ЛДПМ Майї Санду на посаду прем’єра. Вона була відома, передовсім, успіхами у проведенні реформи освіти і відкритою критикою влади. Її кандидатура була відкинута, бо Санду вимагала, зокрема, зміни на посаді генерального прокурора та керівника Національного банку Молдови, на яких вона покладала відповідальність за аферу в банківському секторі.
У зміст коаліційного договору включено декларацію про бажання організувати восени референдум про зміну способу обрання глави держави. Нова коаліція не має достатньої більшості 3/5 голосів (61) для обрання свого кандидата на запланованих на березень 2016 року виборах президента країни в парламенті.
Запропонована поправка зберігає процедуру обрання президента голосуванням у парламенті, але знижує потрібну для цього кількість голосів. Президент мав би обиратись у трьох турах. При цьому, в разі дворазової невдачі (при участі відповідно 61 і 57 голосів), для обрання нового глави держави вистачить звичайної більшості голосів 51 депутата. Нині важко прогнозувати результат запланованого референдуму. Якщо не вдасться змінити конституцію, то з високою ймовірністю у березні 2016 року дійде до серйозної політичної кризи, що випливає з неможливості здобуття парламентської більшості для обрання президента.
Петро ПЕТРІВ