За попередніми оцінками експертів, АТП мали б сприяти збільшенню експорту до ЄС на 4,5% у річному вимірі. При цьому найбільший зиск могли б відчути сільгоспвиробники, підприємства харчової та легкої промисловості.
Але внаслідок сукупної дії негативних факторів (окупація Криму, спровокований Росією конфлікт на Сході України, падіння цін на сировинні товари, подорожчання імпортної сировини та комплектуючих, девальвація гривні, переорієнтація з російського ринку, високий урожай у світі) динаміка експорту до ЄС у 2014 році виявилася гіршою, ніж очікувалося. Проте кращою, ніж ситуація з експортом до решти країн світу.
У першій половині нинішнього року дія негативних факторів посилилась і динаміка торгівлі з ЄС стала зіставною з динамікою торгівлі з іншими державами світу.
Опитування, яке проводили фахівці Інституту економічних досліджень та політичних консультацій у рамках проекту «Торговельна політика і практика в Україні» за фінансової підтримки уряду Швеції, показало, що лише третина опитаних експортерів до ЄС скористалася торговельними преференціями. Жодне з опитаних підприємств не оцінило вплив АТП негативно, оцінки варіювалися від позитивних до нейтральних.
Було опитано 1009 підприємств, в тому числі 605 тих, які займаються експортно-імпортними операціями, та 404, які працюють суто на внутрішньому ринку. Як «безумовно позитивний» вплив торговельних преференцій оцінили 35% малих підприємств, 42% середніх і 53% — великих.
У майже половини респондентів використання торговельних преференцій не викликало жодних проблем. Серед перепон на шляху використання АТП учасники опитування вказували в першу чергу на складність пошуку партнерів та отримання сертифікатів походження товарів, брак інформації про торговельні преференції, нестачу часу та грошей для виходу на євроринок, побоювання конкуренції в ЄС.
Україна не використовує всіх можливостей експорту в межах тарифних квот — ефективно використовувати тарифні квоти перешкоджає ціла низка причин. Серед них експерти виділили проблеми з дотриманням правил безпеки харчових продуктів, недотримання стандартів, санітарних і фіто-санітарних заходів, недостатнє внутрішнє виробництво, існування інших ключових ринків, низьку конкурентоспроможність українських товарів, відсутність торговельних партнерів.
Тобто йдеться про багато в чому традиційні проблеми українського експорту. Водночас протягом травня-грудня 2014 року кількість українських експортерів на ринок ЄС у цілому зросла. Чистий приріст — 3003 фірми (5302 підприємства вийшли на ринок ЄС, 2299 — покинули його). При цьому 3814 підприємств, або 42%, що експортували свою продукцію до ЄС у 2013 році, продовжували її експортувати і у 2014-му, але більшість із них (2106 фірм, або 55%) зменшили обсяги поставок до країн ЄС.
На обсяги експорту української продукції до ЄС найбільше вплинули поставки фірмами, які вже торгували на ринках ЄС. Притік нових експортерів зміг значною мірою нівелювати негативний вплив виходу підприємств із ринків ЄС, а також трохи поліпшити ефект від зменшення обсягів торгівлі фірм — старожилів євроринку.
Позитивним ефектом від АТП став сам стимул для вітчизняних підприємств активніше виходити на ринки ЄС. Найактивніше використовували торговельні преференції великі підприємства, змогли ефективно долучитися до них виробники будівельних матеріалів та харчової продукції, неактивно скористалися ними сільгоспвиробники.

ПОРАДИ
Аби вітчизняна продукція потрапила на ринок ЄС, Україна повинна отримати дозвіл на її експорт — європейський номер. Птахівники одержали його у 2013 році. Цьому передувала велика напружена робота, яка проводилась Державною ветеринарною службою і ветеринарною службою Єврокомісії, і в липні 2013-го Миронівська та Снятинська птахофабрики отримали європейський номер, який дозволяв поставляти м’ясо птиці, напівфабрикат до країн ЄС.
Вінницька птахофабрика отримала єврономер у листопаді минулого року, почавши підготовчі процедури у липні 2014-го. Євросоюз видасть дозвільний номер, якщо підприємство запровадить заходи безпеки своєї харчової продукції (систему HACСP), сертифікує продукцію (бажано з допомогою міжнародної організації з високою репутацією і жорсткими вимогами).
Експерти запевняють: аби отримати єврономер, треба пройти досить просту процедуру. Подати заявку на його отримання до районної ветслужби, створити у ній спеціальну комісію, доцільно включити до неї представників обласного управління ветслужби. Це сприятиме погодженню висновків ветеринарної служби.
Бажано провести внутрішній аудит, аби оцінити власні сили до офіційної перевірки. У цьому допоможе перелік питань і вимог, на які звертатимуть особливу увагу офіційні перевіряльники, розміщених на сайті Держветслужби.
Приміром, необхідно перевірити, чи відповідає виробництво українському та європейському законодавству, вимогам Директив ЄС. Особливу увагу варто звернути на технічний стан підприємства, корпоративну структуру, управлінські функції, якість продукції.
Якщо під час внутрішнього аудиту на підприємстві будуть виявлені певні недоліки і проаналізовані пов’язані з ними ризики, їх можна буде усунути, скоригувати свої дії перед офіційною перевіркою.
Добре також долучати до внутрішнього аудиту профільні асоціації, що мають відповідні методики та досвідчених фахівців, які можуть надати суттєву допомогу. Великі вимоги ЄС висуває до безпечності харчової продукції, її якість — справа виробників. Безпека харчів регулюється в Євросоюзі спеціальними органами.
Єврокомісія прискіпливо моніторить певні речові залишки у свійській птиці і серйозно перевіряє дотримання параметрів забруднюючих речовин у харчовій продукції, зокрема пестицидів. Тож про це вітчизняні виробники мусять ретельно дбати.
Україна розробила і подала на затвердження Єврокомісії програму контролю за сальмонелами відповідно до регламенту ЄС. Наші підприємства мають дотримуватись вимог цієї програми. Найбільші складнощі виникають у майбутніх експортерів із вимогами до використовуваної у виробництві води: показники української води далекі від вимог спеціальної Директиви ЄС.
Є складнощі і з проведенням аналізів продукції. Донедавна в Україні не було лабораторій, в яких проводилися високочутливі аналізи, тож доводилося користуватися російськими. Нині вже запрацювали вітчизняні лабораторії.
Експерти кажуть, що важко отримати єврономер підприємствам зі старими потужностями. У створення нових — за європейськими стандартами — треба вкладати великі інвестиції. Миронівська та Вінницька птахофабрики не мали особливих складнощів з отриманням євродозволу, бо давно готувалися до виходу на європейський ринок і модернізували виробництво.
Якщо підприємство планує займатись експортом до країн ЄС, воно мусить оцінити експортні вигоди — порахувати економіку витрат, оцінити виробничі, технічні нюанси, якість виробничих потужностей. Не завадить і спеціальний дозвіл на користування водою та надрами.
Експерти радять майбутнім експортерам ознайомитись із законодавством ЄС, правилами торгівлі, стандартами. Такі документи є у вільному доступі на багатьох інтернет-ресурсах, зокрема й на сайті, створеному Єврокомісією. Необхідно наполегливо шукати контрагентів, партнерів за кордоном.
В Євросоюзі є багато електронних ресурсів, за допомогою яких можна отримати інформацію про юридичних осіб, компанії, які займаються певним виробництвом чи збутом продукції. Особливо важливо неухильно виконувати зобов’язання за зовнішньоекономічним контрактом, це додає позитивного іміджу експортеру продукції до ЄС.

АЛЬТЕРНАТИВИ
На думку експертів, вітчизняним компаніям не варто зациклюватися на експорті лише до країн Євросоюзу, треба освоювати нові ринки. Дуже перспективним є китайський ринок. Піднебесна давно є важливим економічним партнером нашої країни. У нашого бізнесу є великий інтерес до великого китайського ринку і економічної співпраці, багато українських компаній зацікавлені у кооперації з китайськими партнерами й організації виробництва на наших теренах.
Торік обсяг ВВП Піднебесної сягнув 10 трлн дол., він зріс на 7,4% порівняно з попереднім роком. Китайська влада робить акцент на розвитку не тільки кількісної, а й якісної, інноваційної, інвестиційної економіки. Вже створено Фонд інвестицій у 40 млрд дол., який об’єднав кілька фінанустанов. Фонд фінансуватиме реальні проекти, які сприятимуть розвитку економіки. В кінці 2015 року Китай планує запустити Азійський інфраструктурний банк.
Китайський бізнес швидко освоює закордонні ринки і активізує свою співпрацю з іноземним бізнесом. Тут є чому повчитися нашим підприємцям. Китай посідає перше місце у світовій торгівлі товарами, торік експорт додав 4,3 трлн дол. до китайської скарбниці.
Третій рік поспіль Китай є другим за обсягом торговельним партнером України: торік загальний обсяг торгівлі двох держав сягнув 8 млрд дол. Експорт України до Піднебесної додав 7%, імпорт із Китаю — 0,17%. Суттєво збільшився експорт нашої аграрної продукції, 2014-го продали її на 300 млн дол.
Активно купують китайці нашу олію та інші харчові продукти. Почали завойовувати китайський ринок і вітчизняні машинобудівники. У свою чергу, китайська електроніка та автомобілі користуються попитом у наших споживачів.
У Китаї розуміють, що Україна має великий сільськогосподарський, технічний, технологічний, науковий потенціал, вміє готувати фахівців. Це — надійна основа для співпраці, тому китайський бізнес не йде з України, яка зараз перебуває у складній економічній ситуації. Китайський бізнес дотримується українського законодавства і хоче, щоб воно було стабільним і допомагало розвиватись економіці й торгівлі.
Аби налагодити прямі контакти з українськими підприємцями, урядовими структурами, народними депутатами, китайські бізнесмени планують створити асоціацію. Назріла необхідність створити і Китайську торгово-промислову палату.
Китай ініціював поняття «економічний пояс», це означає максимальну лібералізацію торгівлі, розбудову транспортної інфраструктури і її об’єднання з міжнародною.
Розвитку торгівлі із Серединною Державою могла б ефективно посприяти грошово-фінансова база. Така була створена у 2012 році після підписання угоди з обміну валют між Народним банком Китаю та НБУ. Відтак китайські юані з’явилися на рахунках Нацбанку, а українська гривня — на рахунках Народного банку Китаю.
Угода спочатку не була активною, додала обертів лише торік. При нестачі доларів альтернативний юань був затребуваний вітчизняними експортерами та імпортерами. Китайські й українські компанії можуть укладати угоди у національних валютах, але дія угоди закінчилась у червні нинішнього року, тож є плани щодо її продовження.
Ведуться переговори й про створення філій і відділень китайських банків. Нині українська банківська система проходить процес очищення, багато фінустанов ідуть із ринку. Експерти кажуть, що це хороші часи для того, аби китайські банки зайшли на наш фінансовий ринок і активізували торговельні процеси між двома країнами.
Крім того, досить перспективний ринок для вітчизняних експортерів — африканський: Нігерія, Південно-Африканська Республіка, Замбія, Ботсвана, Намібія, Мозамбік, Кенія, Алжир, Єгипет, Марокко. Особливо цікавий Алжир, який має площу у 2 млн 380 тис кв. км і стратегічне географічне положення — між Африкою та Європою.
На жаль, у нашої країни обмаль фінансових ресурсів для відкриття посольств у кожній з африканських держав, які б допомагали нашим компаніям на правильній основі розвивати торговельно-економічні відносини.
В Україні є багато невеликих компаній, які б хотіли співпрацювати з африканськими державами, але до них немає довіри з боку іноземних фірм через відсутність корпоративної структури, слабку підготовку менеджерів, нерозуміння зарубіжних ринків, недотримання іноземних стандартів. Експерти радять залучити спеціальних консультантів, які б змогли навчити невеликі компанії правильно вибудовувати систему комунікацій, оцінювати свій потенціал і конкурентів.
Українська продукція може бути конкурентною і завойовувати нові ринки. Влада зобов’язана допомогти в цьому вітчизняним виробникам. Зараз багато з них звертаються за допомогою до Міністерства закордонних справ. Нині в МЗС створено Раду експортерів-інвесторів, яка допомагає налагодити діалог потенційних українських експортерів із майбутніми партнерами.
Елла НОВАК