Однак це рішення, яке мало бути символом європейської солідарності у вирішенні гострих проблем, стало черговим яблуком розбрату.
Найгостріше проти рішення Європейської комісії виступили Естонія, Латвія і Литва. Не в захваті від нього й Польща та інші країни Вишеградської четвірки — Чехія, Угорщина, Словаччина, які звертають увагу чиновників Євросоюзу на те, що вони вже прийняли чималу кількість біженців з України. Якщо Євросоюз вибудував паперову «шенгенську стіну» на шляху переміщення до Шенгенського простору громадян України, то вибудувати надійну стіну на своїх морських кордонах, яка зупинила б нелегалів, неможливо.
Ультраправі політичні сили в багатьох країнах Євросоюзу злорадно зауважують, що хвилі нелегальної міграції збільшилися внаслідок дестабілізації внутрішньополітичного становища в більшості країн Північної Африки і Близького Сходу в процесі «Арабської весни» 2011 року. Рахунок нелегалів після усунення від влади туніського президента Бен Алі, лівійського лідера Муаммара Каддафі пішов на мільйони.
У відповідь правлячі еліти Євросоюзу намагаються по-можливості модернізувати свою еміграційну політику. Європейська комісія вирішила виділити до 2021 року 2,4 мільярда євро на допомогу країнам, які найбільше потерпають від напливу біженців. Гроші мають розподілятися між Фондом надання притулку, міграції та інтеграції та Фондом внутрішньої безпеки. Найбільшу допомогу мають отримати Італія і Греція.
Утім, може так трапитися, що ці кошти будуть виділені надто пізно, і їх буде замало для вирішення проблеми, адже передумов для стабілізації становища у кризових зонах навколо Євросоюзу немає. Навпаки, ситуація загострюється, що неминуче зробить заходи, які застосовуються, неефективними. Від дипломатії Євросоюзу знадобиться набагато більше зусиль, аби посприяти стабілізації становища у гарячих точках уздовж кордонів Євросоюзу, інакше «велике переселення народів» зупинити буде неможливо.

Андрій МАРТИНОВ