Творчість художника вражає кольором, бурхливістю об’єму та простору. Чисті, зрозумілі кольори органічно лягають на природні форми — таракуци. Автор працює не тільки з олійними фарбами, а й з аквареллю, гуашшю в різноманітних змішаних техніках.
Творам Сергія Савченка притаманна своя логіка й закономірність, за будь-якого формату зображення спрямовано вертикально, вгору. В улюбленій художником хвилястій формі крутизна згинів сперечається з плиністю. Він легко поєднує абстракцію й елементи предметного зображення. Перед нами потік зображення, з якого точним рухом вихоплено один момент, один кадр.
Можна сказати інакше: горизонтальна площина ніби провокує точний порух руки й пензля, що перекреслює поверхню. За всіх умов зримо прочитується ситуація перехрестя. Не хреста, а самодостатньої, завершеної форми, на осі координат якої тримається світ. У Сергія Савченка живописне розуміння простору горує над конструктивізмом. Але в одній роботі обидва типи можуть стикатись.
Колір — найважливіша категорія в мистецтві С. Савченка. Саме колірна композиція часто втримує енергетичне полотно. Кожна з колірних зон — суверенна. Їхні межі чітко окреслено темним, інколи чорним завитком, що становить каркас картини. Однак саме розуміння лінії для художника живописне, а не графічне.
Знаки для С. Савченка надто завершені й тому статичні. Зате явища, персонажі, предмети — завжди в русі. Приміром, хвиля або човен здаються органічними, це невипадково, бо в самій їхній формі закладено образ руху. Бароковий розгін хвилі — ось форма, що концентрує дух пошуків С. Савченка, його відчуття життя як безкінечного руху.
У картинах художника — нестримний потік емоцій, що ламає усталені, заскорузлі норми й долає будь-які межі. Для нього немає іншого закону, крім перемоги. Ліризм художника експансивний, у ньому немає й дещиці споглядальності. Ліричний сплеск настільки сильний, що розколює епічну цілісність світу. Аркадійська ідилія злітає барвистими скалками й чорними блискавками мазків. Увесь цей комплекс ідей і почуттів править поглядом і рукою митця, не дає спокою.
Криється у картинах Сергія Савченка й драматизм, навіть емоційний пік. Це драматичне звучання є новим в одеському живописі, де панувала лірико-епічна інтонація. Попри лише їй притаманні принципи роботи з кольором одеська школа має власне розуміння форми, що складалося історично й визначалося характером світовідчуттів, гармонійним аркадійським настроєм.
Хоч би яких напрямів дотримувалися живописці старшого покоління, вони зберігають колишній лад і устрій, що їх навіював легкий плескіт хвиль, який зцілює душу, поглинає все лихе у вічній морській стихії. Але ж розмірене рокотання хвиль переходить у нестримність українського бароко, наділеного різкими ритмами, драматичними ефектами, ознобом епохи.
Вдалий вигляд мають картинно-предметні композиції С. Савченка, де кілька об’єктів поєднуються з живописним полотном. Створюється враження, що живописна тканина перетікає з двовимірної площини у тривимірну, а колір не перестає струмувати в повітрі.
Сергій Савченко шукає гармонію в українському фольклорі, іконописі, архітектурі. Твори заслуженого художника України Сергія Савченка зберігаються у багатьох музеях України, США, Росії та в приватних колекціях.
Олена КОСЕНКО