Звісно, прямої статистики загибелі від цукрової недуги ніким не ведеться, бо ж у висновках з приводу причини смерті наших краян фігурують, як правило, серцево-судинні захворювання — інфаркт, інсульт чи легенева недостатність тощо. А те, що спричинило їх розвиток, не береться до уваги. Так само, як і смертність від грипу, що, за офіційними даними, у нас в Україні на кілька порядків нижча за відповідні показники у США, приміром, де рівень розвитку медицини помітно вищий.
Добре, що за роки виконання програми збільшилося виявлення хворих на цукровий діабет, покращився рівень діагностики, лікування цієї недуги та її ускладнень, значно виріс обсяг коштів на закупівлю препаратів інсуліну, розширилася мережа шкіл навчання хворих на цукровий діабет. Принаймні так стверджують офіційні джерела.
Справді нині маємо вітчизняне виробництво інсулінів. Нас переконують, що діти до 18 років забезпечені шприц-ручками та засобами самоконтролю в домашніх умовах, а щодо дорослих, то й тут докладаються героїчні зусилля, аби й вони були повністю озброєні засобами введення інсуліну та самоконтролю.
Та від забезпечення хворих медикаментами і засобами контролю залежить лишень 15% успіху в лікуванні — якісне життя хворого на цукровий діабет можливе тільки за умови, якщо хворий правильно поінформований, добре усвідомлює відповідальність за своє власне здоров’я та володіє навичками самоконтролю. Обов’язок лікаря — забезпечити хворому можливість свідомо обирати спосіб життя за особистими уподобаннями.
Найбільшою ж проблемою цукрового діабету залишаються ускладнення. Приблизно 50% хворих на цукровий діабет І типу помирає від хронічної ниркової недостатності. Серед таких хворих у 2–5 разів частіше діагностується інфаркт міокарда, ніж у популяції того ж віку. Гангрена нижніх кінцівок трапляється у 200 разів частіше, 50–70% усіх ампутацій нижніх кінцівок, не пов’язаних із травматизмом, припадає на таких хворих.
Важким наслідком діабету є захворювання очей, що у випадку пізнього діагностування призводить до втрати зору. На жаль, суспільна проблема боротьби з цією недугою є невідкладною, бо вона зненацька здатна вразити кожного. Подолати діабет можна тільки комплексно, об’єднавши знання, практичні можливості та бажання кожної людини. Тому так важливо зосереджувати увагу громадськості на проблемах, які зумовлює цукровий діабет.
Утім, мабуть, найголовнішим у боротьбі з діабетом (і не тільки з ним) має бути не власне медицина, а утвердження здорового способу життя. Щоб не лікувати, а запобігати хворобам, необхідно домогтися суттєвого підвищення рівня життя наших громадян. А це можливе тільки за умови істотної перебудови вітчизняної економіки та зміни соціальних орієнтирів суспільства. «Держава — для людини і в ім’я людини!» Тоді і діабет нам буде не страшний.
Підготував Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ