Юрій Щер­бак — лю­ди­на уні­вер­саль­но­го та не­бу­ден­но­го та­лан­ту, на­ле­жить до ко­гор­ти справж­ніх ін­те­лек­ту­алів.
У різ­них ца­ри­нах він був пер­шим. Пер­шим «по­ліз» при­бор­ку­ва­ти хо­ле­ру на те­ри­то­рі­ях Ук­раї­ни та Узбе­кис­та­ну, пер­шим на­пи­сав п’єсу та по­вість про Чор­но­биль­ську ка­тас­тро­фу, став пер­шим мі­ніс­тром охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща Ук­раї­ни, був пер­шим по­слом у та­ких важ­ли­вих кра­їнах, як США, Із­ра­їль, Мек­си­ка, Ка­на­да.
Лі­кар, дип­ло­мат, по­лі­тик та пись­мен­ник, він є од­ним із най­про­зор­ли­ві­ших гео­по­лі­ти­ків, що ви­плес­кує­ть­ся у ху­дож­ній про­зі най­ви­що­го ґа­тун­ку. За­вер­ше­но і ви­да­но три­ло­гію з трьох фан­тас­тич­них ро­ма­нів «Час смер­тох­рис­тів», «Час ве­ли­кої гри», «Час ти­ра­на» — як­раз під 80-літ­тя на­про­чуд про­дук­тив­но­го пись­мен­ни­ка.

— Юрію Миколайовичу, позаду серйозний ювілей. Які плани?
— І далі творю, не тільки осмислюю пройдений шлях. Мені було дуже цікаво прочитати статтю в «Літературній Україні» чудового поета, прозаїка і мого редактора Валерія Гужви, де він написав, що у вісімдесят — як у вісімнадцять. Метафора приємна, але, з іншого боку, я пригадую слова безсмертного Миколи Михайловича Амосова, який сказав: «Людина починає старіти тоді, коли починає вірити у власну старість». Глибока думка.

Перший концерт молодого піаніста з Угорщини Золтана Феєрварі в Україні з великим успіхом пройшов у Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України. А відбувся цей мистецький захід, що мав назву «Присвята Ференцу Лісту», за сприяння Посольства Угорщини в Україні, яке, власне, і запросило 27-річного музиканта.
Виступ Золтана Феєрварі проходив у рамках щорічних концертів до дня народження всесвітньо відомого угорського композитора-романтика, блискучого піаніста Ференца Ліста.
Програма сольного концерту угорського музиканта, лауреата міжнародних конкурсів піаністів — імені Джеймса Моттрама (2010 р., ІІ премія), імені Рікардо Віньєса в Іспанії (2011 р.) та ХХІІІ конкурсу виконавців на фортепіано з оркестром у місті Канту (2013 р., І премія), цілком складалася з творів Ференца Ліста. Серед них були як відомі його твори — «Балада № 2», «Утіха № 3», «Мрії кохання», «Після прочитання Данте» (фантазія-соната), «Біля кипарисів вілли д’Есте», так і мало виконувані у нас шедеври геніального композитора, які і в наш час вважаються одними з найскладніших у технічному плані творів.

У репертуарі Київського драматичного театру «Браво», який намагається йти в ногу з часом, переважає сучасна драматургія, що особливо близька за змістом глядачеві ХХІ століття. Проте у театрі намагаються не забувати і про класику.
Ще весною минулого року Володимир Борисюк поставив тут виставу «Одруження» за п’єсою Миколи Гоголя, яка стала одним із кращих сценічних прочитань цього твору в українському театрі за останнє десятиліття. А нещодавно режисер здійснив у цьому ж театрі постановку ще одного шедевра світової літератури — «Собаку на сіні» Лопе де Веги.
«Класика необхідна завжди. Особливо вона потрібна у нелегкий час, коли йде війна. Ще в 90-х роках я мріяв поставити цю п’єсу на сцені. І нині моя мрія здійснилася завдяки підтримці художнього керівника Театру «Браво» Любові Титаренко. За майже чвертьвікову його історію це перша віршована постановка.

Музей історії міста Києва презентував виставку, присвячену 90-річчю одного з найвідоміших порцелянових підприємств України — Київського експериментального кераміко-художнього заводу. У його стінах працювали кращі українські художники і скульптори. Фактично підприємство було творчою лабораторією для всієї порцеляно-фаянсової промисловості України.
Особливістю виставки стало те, що на ній уперше були представлені предмети з приватних колекцій, які ніколи раніше не експонувалися. Також відвідувачі змогли побачити архівні документи, відеоматеріали, які розповідають про етапи творчого шляху заводського колективу, світлини з історії підприємства, збережені колишніми працівниками заводу. Серед них — фото з родини художників-технологів та організаторів виставки Цапенків.
Продукція заводу, що був флагманом української порцеляново-фаянсової галузі у ХХ ст., донині зберігається у багатьох домівках киян і мешканців інших населених пунктів України та країн СНД. Ексклюзивні твори підприємства прикрашають експозиції провідних музеїв Європи, Азії, Африки.

Не­що­дав­но у Ки­їв­сько­му на­ціо­наль­но­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі опе­ре­ти від­був­ся «Ве­чір мю­зик­лу». Гля­да­чів за­ча­ру­вав ро­ман­тич­ний і тем­пе­ра­мент­ний жанр, що був ос­нов­ним у твор­чо­сті ле­ген­дар­них ком­по­зи­то­рів Л.Берн­стай­на, Е. Л. Уеб­бе­ра, Дж. Кан­де­ра, О. Кол­ке­ра, К.Пор­те­ра, Р.Ро­джер­са, Ч.Стра­уса, М.Хем­лі­ша, Дж. Хер­ма­на.

Надзвичайно цікавою була сучасна інтерпретація відомих шедеврів мюзиклу і приємним знайомство з рекордною кількістю прем’єрних номерів, яких було п’ятнадцять — із мюзиклів «Кабаре», «Вестсайдська історія», «Звуки музики», «Знедолені, «Енні», «Поргі і Бесс», «Різдвяна ніч», рок-опери «Юнона і Авось» тощо.
Мюзикл — один із найбільш виграшних жанрів оперети. По-перше, це досить традиційна форма із сильним драматичним сюжетом. По-друге, справжнє музичне шоу, позитив, актуальність, пластичність, можливість у витончену форму вкласти серйозний зміст. Жанр мюзиклу народився на початку ХХ століття на підмостках Нью-Йорка зі сплаву вар’єте, балету і драматичних інтермедій.

Не­що­дав­но в Ки­єві прой­шов фо­рум, який зі­брав близь­ко 200 ге­не­раль­них і фі­нан­со­вих ди­рек­то­рів віт­чиз­ня­них і за­ру­біж­них ком­па­ній, пред­став­ни­ків між­на­род­них фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій, дер­жав­них ор­га­нів для об­го­во­рен­ня ос­нов­них на­пря­мів взає­мо­дії біз­не­су і вла­ди.

Ключовими темами дискусій стали актуальні питання оподаткування і трансфертного ціноутворення, наслідки податкової амністії для бізнесу, економічної та інформаційної безпеки компаній; залучення фінансових ресурсів в умовах кризи; сучасні ризики корпоративного управління та ефективний ризик-менеджмент; зміни у фінансових стратегіях компаній.
Експертами форуму виступили керівники відомих в Україні і світі компаній і фінансових організацій — Deloitte, Microsoft, Corum Group, «Метінвест», «Миронівський хлібопродукт», Group DF, «Фармак», Talent Advisors, EBRD, представники НБУ й Міністерства фінансів.

Не­що­дав­но із США по­вер­ну­ла­ся гру­па ук­ра­їн­ських екс­пер­тів, яка ви­вча­ла аме­ри­кан­ський до­свід ро­бо­ти у зе­мель­ній сфе­рі. Про те, як мож­на вдос­ко­на­ли­ти зе­мель­ні від­но­си­ни в на­шій кра­їні з ура­ху­ван­ням за­ру­біж­но­го до­сві­ду, по­го­во­ри­мо з ди­рек­то­ром Ре­сурс­но­го цен­тру з прав на зем­лю про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест», пре­зи­ден­том Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни» Ан­дрі­єм Ко­ши­лем.

— Наскільки продуктивною виявилася поїздка до США?
— Дуже продуктивною. Ми змогли ознайомитися з передовим досвідом земельних відносин Сполучених Штатів Америки. Нам видалася нагода подивитися на це як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. Ми зустрічалися з місцевою владою, фермерами, представниками компаній, які проводять земельні аукціони, юридичних компаній, оцінщиками. Це для нас — неоціненний досвід.

Уряд роз­по­чав на­да­ва­ти фі­нан­со­ву під­трим­ку на про­жи­ван­ня для осіб, які ви­му­ше­ні бу­ли по­ки­ну­ти рід­ні до­мів­ки на Дон­ба­сі та в Кри­му і пе­ре­їха­ти у більш без­печ­ні ре­гіо­ни Ук­раї­ни.

Про це сказав перший заступник міністра соціальної політики Віталій Мущинін на міжнародній конференції «Пріоритети розвитку системи соціальних послуг в контексті досвіду Європейського Союзу та процесів децентралізації в Україні», на якій також виступили експерти у сфері соціального захисту, представники органів державної влади Франції, Іспанії та України, повідомляє Укрінформ.
Органи соціального захисту на підставі рішень, ухвалених урядом у жовтні нинішнього року, вже провели облік 99 тис. осіб, а 49 тис. осіб — призначено державну підтримку на проживання. Це своєчасно і дуже важливо, адже розпочинається опалювальний період і людям потрібно компенсувати витрати за проживання чи оренду житла. У середньому це майже 2,4 тис. грн на кожну сім’ю, сказав В. Мущинін.

Міністерство соціальної політики України запропонувало зміни, які допоможуть вирішити питання для окремих категорій інвалідів щодо користування пільгами. Про це повідомила міністр соціальної політики Людмила Денісова під час представлення законопроекту «Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який схвалено на засіданні уряду.
За словами міністра, в Україні проживають особи з інвалідністю, які через певні обставини (наприклад, відсутність страхового стажу) не мають права на одержання пенсії чи державної допомоги. Їм не видаються посвідчення, і тому вони позбавлені можливості користуватися пільгами, встановленими законодавством України.

У груд­ні 2009 ро­ку пар­ла­мент Ук­раї­ни ра­ти­фі­ку­вав між­на­род­ну Кон­вен­цію ООН про пра­ва ін­ва­лі­дів. Од­но­час­но з Кон­вен­цією прий­ня­то Фа­куль­та­тив­ний про­то­кол до неї. У бе­рез­ні 2010 ро­ку цей між­на­род­ний до­ку­мент в Ук­раї­ні на­був чинності.

Утім, за чотири роки зроблено не так уже й багато. Хоча Україна обрала нині рішучий курс на євроінтеграцію і входження до спільноти цивілізованих країн, старі проблеми залишаються.
Що заважає тому, аби Конвенція ООН про права людей з інвалідністю була в Україні не тільки декларацією, а й реальним документом до виконання для всіх? Зі своїм баченням проблеми поділилася головний спеціаліст Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариса Остролуцька.
— На моє переконання, перш за все не відповідає вимогам часу нормативно-правова база України щодо інвалідності. За оцінками науковців, її підхід націлений на компенсаторську концепцію.