Разом з акторами ми намагалися зробити справжнє свято нашому глядачеві. Сподіваюся, що цей спектакль надовго увійде до репертуару театру», — розповів Володимир Борисюк.
Багато хто ще пам’ятає радянський фільм «Собака на сіні» з Маргаритою Тереховою та Михайлом Боярським у головних ролях. Проте в українських театрах п’єсу грають нечасто. Кілька років тому цей твір з’явився в афіші Львівського драматичного театру імені Лесі Українки. Однак недоліком спектаклю став недосконалий український переклад.
А вже незабаром відбулася прем’єра «Собаки на сіні» у Класичному Художньому Альтернативному Театрі (м. Київ). У цій постановці режисери Катаріна Сінчілло та Віктор Кошель намагалися відшукати глибоке художнє рішення, гідне класичного психологічного театру в рамках жанру ліричної комедії, і створити зворушливу виставу — свято в стилі іспанського карнавалу.
Для Володимира Борисюка ж було важливим відтворити дух епохи, в яку жив і творив Лопе де Вега. Цьому сприяють декорації та костюми, стилізовані під ХVІІ століття. А сам твір не зазнав ніяких змін, лише було зроблено незначні скорочення та вилучено кілька другорядних персонажів.
Для тих, хто не знає змісту п’єси, нагадаємо, що одна з найкращих комедій іспанського драматурга Лопе де Веги розповідає про пристрасне кохання знатної графині Діани де Бельфлор до слуги Теодоро; про її сумніви, адже союз — невигідний; про придворні інтриги, зраду та непереборні почуття.
Однак врешті-решт любов дарує душевний спокій та задоволення, і вистава (як і п’єса) закінчується хепі-ендом. Герої — молоді, сповнені шаленства та непідробних емоцій, грають на сцені життя з усіма його проблемами та радостями, болем та щастям.
«Відбулася прем’єра «Собаки на сіні»! Пишаюся своїм колективом! Пишаюся глядачем! Спасибі Тобі, о великий Боже!» — наголосила директор і художній керівник Театру «Браво» Любов Титаренко.
Звичайно, нова вистава поки що неідеальна. Пластика артистів ще не повною мірою передає настрої та почуття героїв, є й деякі мовні огріхи. Це добре розуміють режисер та актори і продовжують працювати над спектаклем. Уже є й перші результати. Скажімо, під час третього показу гра артистів виглядала більш професійно, ніж під час перших двох. Залишається сподіватися, що вистава буде й далі рости, а до кінця сезону стане однією з кращих у репертуарі театру.
Вже зараз хотілося б відзначити блискучу гру Петра Сови, який виконує роль маркіза Рікардо. З кожною новою роботою зростає рівень його майстерності як у Театрі «Браво», так і в Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки. Колоритні образи також були створені Марією Махотіною (Марсела), Євгеном Арабаджийським (Трістан), Валерієм Антонюком (граф Федеріко).
Гарною школою ця вистава стала для Аліни Нагорної і Лідії Семисюк, які в різних складах виконують роль Діани, та Олексія Нежурко і Станіслава Станішевського — роль Теодоро.
Ще у ХVІІ столітті Лопе де Вега наголошував, що селянки і дворянки однаково переживають любовне почуття. А кохання робить рівними всіх, до якого б стану вони не належали. Таке гуманістичне прославляння любові, що стало відкриттям драматурга, не втратило своєї значущості і через більш ніж 400 років. Саме тому п’єса залишається популярною і донині.
Едуард ОВЧАРЕНКО