Вибір американців став для німецької громадськості черговим після Брексіту доказом, що по світу розходиться хвиля національного егоїзму. Новий президент США може значно менше дбати про відносини з Німеччиною, а зміцнити відносини з Великобританією, яка виходить з ЄС, а також намагатися провести перезавантаження відносин із Росією.
Стан непевності посилюється також через брак контактів провідних німецьких політиків і чиновників з оточенням Трампа, а особливо з його найближчими радниками в галузі закордонної політики.
Вибір Дональда Трампа президентом США розглядається у Німеччині як загроза фундаменту глобалізованої світової економіки, від якої Німеччина останніми роками черпала величезну користь, ставши торговельною потугою світового масштабу. Німеччина змогла доволі швидко подолати наслідки глобальної фінансової кризи і в останніх роках зафіксувала стабільне економічне зростання.
Важливим джерелом цього успіху був, зокрема, зростаючий експорт, стимульований модернізацією економік, що розвиваються, а також динамічний економічний розвиток Сполучених Штатів Америки. Протягом кількох останніх років Німеччина разом із Китаєм зафіксували найбільший торговельний профіцит у світі.
З огляду на це політична активність Німеччини останніми роками була спрямована на будівництво тривалого стійкого фундаменту розвитку експорту шляхом поглиблення політичних відносин із Китаєм та підписання нових торговельних договорів із Канадою і США.
Одним із небагатьох прикладів нейтральної реакції щодо Трампа були висловлювання керівника баварської ХДС Хорста Зеєхофера, який закликав оцінювати його за діями, а не за деклараціями під час виборчої кампанії.
Утім, декларації Трампа про відмову США від Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA) чи Транстихоокеанського договору про торгівлю (TPP) розглядаються як замах на вільну торгівлю. Жертвою цієї політики можуть стати переговори про Трансатлантичне партнерство у торгівлі й інвестиціях (TTIP), на вигоди від якого розраховують німецькі концерни.
У поточному році видно сповільнення розвитку експорту Німеччини: зафіксовано низький рівень динаміки експорту (правдоподібно, нижче 1%), а це ослабить темп економічного зростання. Німецькі експортери все більше нарікають на погіршення бізнесового клімату у світі, що стало наслідком конфліктів у багатьох регіонах, сповільнення розвитку глобального виробництва, а також зростання протекціоністських тенденцій.
Іншою проблемою можуть бути дії США з метою стимулювання кон’юнктури на внутрішньому ринку. Останніми роками багато американських економістів і політиків критикували ФРН за концентрацію на експорті і недорозвиненість внутрішнього попиту. Стимулювання внутрішньої кон’юнктури в США може погіршити клімат відносин ЄС — США, а також ослабити експансію німецьких концернів на американському ринку.
Полем конфліктів із США може стати також діяльність німецьких концернів у Сполучених Штатах і американських підприємств IT на європейському ринку. Останніми роками американська влада накладала високі кари за недотримання вимог на європейські концерни («Дойче Банк», «Фольксваген», а також BNP Paribas і Credit Agricole), що розглядається частиною європейських, у тому числі німецьких, політиків як протекціонізм.
На думку німецьких експертів, Дональд Трамп із великою ймовірністю відмовиться від багатьох зобов’язань Барака Обами у сфері кліматичної політики і може поставити на переважний розвиток конвенціональних джерел енергії, особливо зі сланців. Це може сильно зруйнувати фундамент реалізованої у Німеччині енергетичної трансформації, яка передбачає відмову від ядерної енергії, а також у тривалій перспективі від вугілля при одночасному розвитку відновлювальних джерел енергії.
Якщо США заповнять світовий ринок дешевим вугіллям і газом із традиційних родовищ, це може знівечити німецьку енергетичну трансформацію, яка вже нині генерує високі кошти. Крім цього, відмова США від «кліматичних» переговорів може унеможливити проголошені цілі збереження клімату; тим самим буде обмежено потенціал зростання ринків екологічних інвестицій, від чого мали великі прибутки німецькі експортери.
Німецькі застереження мав розвіяти останній візит у Берлін Барака Обами. Меркель на прощальну зустріч із президентом США, який завершує каденцію, запросила керівників Франції, Іспанії, Великобританії й Італії. Список запрошених гостей показує, яким буде напрям дій Берліна.
Не став несподіванкою приїзд президента Франції Франсуа Олланда, натомість запрошення прем’єрів Італії Маттео Ренці й Іспанії Маріано Рахоя показує, що Німеччина хоче подбати про єдність держав зони євро. Це може виявитися досить складним завданням, оскільки обидві держави Півдня Європи стикаються із серйозними соціальними проблемами через підтримку ініційованої Німеччиною політики заощаджень.
Запрошення прем’єра Великобританії Терези Мей є виразною спробою Німеччини включити цю державу у процес розробки спільної європейської відповіді на майбутню політику Дональда Трампа. Ангела Меркель хотіла таким чином показати, що спори на тему Брексіту не ослаблять сильних політичних і економічних відносин із Великобританією.
Важливе питання, яке мусить собі поставити уряд Німеччини, стосується витрат на оборону. Претензії Дональда Трампа, що окремі держави НАТО призначають на оборону явно замало, значною мірою стосуються Німеччини, чий оборонний бюджет відносно ВВП належить до одного з найнижчих в альянсі (1,2% ВВП). З огляду на це уряд Німеччини може бути змушений збільшити витрати на оборону, щоб зберегти довіру в НАТО, а також підтвердити плани поглиблення співпраці в рамках ЄС.
Обрання Дональда Трампа президентом США ставить Німеччину у складну ситуацію. Влада буде намагатися пристосуватися до потенційно контроверсійної політики нової адміністрації у Вашингтоні, а одночасно діяти на користь зміцнення своєї позиції у відносинах із президентом Трампом через вироблення спільної позиції у рамках ЄС.
Це буде вимагати подолання існуючих політичних розбіжностей, а крім того, генеруватиме певні фінансові втрати для Німеччини, що викличе необхідність обмеження політики заощаджень у зоні євро, досягнення консенсусу в питанні міграційної політики та збільшення оборонних витрат.
Євген ПЕТРЕНКО