Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
У фіналі Кубка України зустрілися донецький «Шахтар» та луганська «Зоря». Для луганчан вихід до фіналу національного Кубка став першим в історії. Навіть більше, до цього луганська команда ніколи не діставалася навіть до півфінальної стадії.
У зустрічі з донеччанами змогли взяти участь усі футболісти — ніяких перепон для цього не створили ані травми, ані дискваліфікації, ані умови орендних домовленостей із суперником. Зупинившись у кроці від чемпіонства у регулярному сезоні та за два кроки до перемоги у Лізі Європи УЄФА, «Шахтар» прагнув перемогти, щоб сезон 2015/16 став більш пам’ятним.
Цей поєдинок мав ще один підтекст. Термін угоди між Мірчею Луческу і клубом закінчився і цей поєдинок став останнім для уславленого румунського фахівця в Україні.
У Росії завершився чемпіонат світу з хокею, на який господарі після провалу на попередній світовій першості покладали особливі надії. Торік у Чехії росіяни запам’яталися навіть не програшем у фіналі канадцям (1:6) — для будь-якої іншої команди срібні нагороди на такому турнірі вважалися б успіхом.
Запам’яталася, як у кінематографічного Штірліца, «остання фраза» — скандальний вихід із льоду під час церемонії нагородження, небажання спостерігати за тріумфом суперника, який того разу виявився сильнішим.
У Санкт-Петербурзі й Москві такого не сталося, та й принципової зустрічі з родоначальниками хокею не відбулося. Першість світу в його нинішньому форматі з участю 16 збірних розділяється на дві нерівнозначні частини. Перша — це груповий турнір, в якому в одне коло беруть участь по вісім команд.
2 ЧЕРВНЯ — 80 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГОЛУБНИЧОГО
Щодня з ним тепло вітаються сумчани, бо важко знайти такого жителя над Пслом, який би не знав людини, що уславила себе спортивними досягненнями на весь світ. Мова про Володимира Голубничого — скорохода, ім’я якого висічено на меморіальних дошках у чотирьох олімпійських столицях світу — Римі, Токіо, Мехіко і Мюнхені.
Жоден із легкоатлетів планети не міг зрівнятися з ним за стабільністю результатів, які він демонстрував понад 25 років. Саме стільки часу він був визнаним лідером світової спортивної ходьби.
Щороку 31 травня ВООЗ і партнери відзначають Всесвітній день без тютюну, привертаючи увагу до ризиків для здоров’я, пов’язаних із вживанням тютюну, і закликаючи до проведення ефективної політики для зменшення масштабів вживання тютюну.
З нагоди Всесвітнього дня без тютюну 2016 року ВООЗ і Секретаріат Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну закликають усі країни підготуватися до простої (стандартизованої) упаковки тютюнових виробів.
Проста упаковка є важливим заходом для зниження попиту, оскільки вона робить тютюнові вироби менш привабливими, обмежує використання тютюнової упаковки в цілях реклами і стимулювання продажу тютюну.
Нещодавно в пресі з’явилась інформація про те, що у Великобританії створили розумні презервативи. Вони змінюють колір залежно від того, чи є у статевого партнера венеричні захворювання.
Своєрідний пристрій, що називається S. T. EYE, створила група студентів, які навчаються у школі Ісаака Ньютона. За їх задумом, презервативи в разі їх масового поширення мають знизити кількість захворювань.
Так, якщо у чоловіка є хламідіоз, то презерватив світитиметься зеленим, інформують творці. Якщо герпес, то жовтим, а якщо у коханця сифіліс — синім. Крім того, S. T. EYE буде фіолетовим, якщо у чоловіка вірус папіломи.
Наскільки актуальна ця новина для наших співгромадян? Про це ми вирішили розпитати фахівця — доктора медичних наук, професора Геннадія Маврова.
Наш співрозмовник Михайло Лукінюк — це, образно кажучи, людина-міст — науковець і письменник. Причому як науковець він є ще винахідником у галузі нафтохімії і викладачем, автором посібників, а от як письменник — універсальний: поет, публіцист, романіст, історик, зокрема автор кількох сенсаційних фоліантів «Обережно: міфи!», в яких виорює ниву міфологізації історії України, Криму та Росії, рясно засіяну антиісторичними вигадками, що створюють видимість істинності, а насправді майстерно фальсифікують дійсність.
Академік Іван Дзюба у передмові до цієї праці, яку він оцінив як унікальну, назвав Михайла Лукінюка піонером у справі вичленування системи антиукраїнських міфів на тему України, хронологічно поділених на три покоління: міфи царської доби, радянської й пострадянської.
Напевне, чимало любителів театру звернули увагу на новий театральний проект молодого драматурга та актриси Юлії Максименко «Балерина, яка кульгає» (оригінальна назва «Хромая балерина»), що віднедавна поповнив репертуар Будинку актора Національної спілки театральних діячів України.
Кілька слів про автора та виконавицю головної ролі. Пані Юлія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працювала у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки, «Свободному театрі».
Уже третій сезон поспіль у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» з успіхом іде вистава «Бог з’явився мені в образі Жовтого Зайця», створена за першою п’єсою Ю. Максименко.
Прагнення краси, відтворення за її законами ідеального і гармонійного простору як середовища існування було однією з важливих світоглядних настанов епохи символізму, що охоплює період 1880–1920 років. У мистецтві Срібного століття лейтмотив саду (парку) виступав прообразом Едема — розкішного, квітучого, духмяного райського саду. Саме у цей проміжок часу, насичений катаклізмами і руйнуваннями, особливо гостро відчувалась імовірність його втрати.
Виставку «Сади Срібного століття», яка розгорнута у Київському національному музеї російського мистецтва, присвячено образу саду у творчості художників кінця XIX — початку ХХ ст. і приурочено до 160-річчя від дня народження Михайла Врубеля, який володів особливо загостреним відчуттям природи і баченням її краси.
У ці дні відзначає 75-річний ювілей знана київська вишивальниця і невтомна дослідниця українського народного мистецтва Євгенія Стефанівна Шудря. У життєвій долі цієї неординарної жінки було чимало карколомних поворотів.
Дитинство народженої в місті Мончегорську, що на Кольському півострові, Жені Смолякової минуло на Тамбовщині, а все свідоме життя пов’язане з Києвом, куди 21-річна дівчина полинула за своїм першим коханням — інженером Володимиром Допіро.
В українській столиці вона не лише створила родину та виростила двох дітей, здобула диплом інженера-електрика в Київському політехнічному інституті, плідно працювала на підприємствах, але й реалізувала давню мрію — стала вишивальницею, здобувши численних шанувальників і звання майстра традиційного народного мистецтва.
В Україні надії на відродження матеріального благополуччя все частіше пов’язують з аграрним сектором, котрий, як вважають експерти, зможе витягти країну з економічної прірви. Проте й аграрний сектор залишається в зоні ризику через невизначеність зі своїм головним засобом виробництва — землею. Навколо земельного питання дедалі гостріше точаться вже не тільки палкі дискусії, але й справжні криваві війни, бо на карту поставлено занадто багато...
Горе від багатства
Земельні відносини в Україні за всі роки незалежності завжди ставали безпрограшним козирем у політичній грі вітчизняних політиків, котрі не гребували раніше й нині не гребують у слушний момент висмикнути його з рукава, щоб видряпатися на владний Олімп.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».