— На жаль, ця новина дуже актуальна, адже ІПСШ, тобто інфекції, що передаються статевим шляхом, поширені в усьому світі. За даними ВООЗ, кожен шостий житель на земній кулі страждає на якусь із цих хвороб. Причому високорозвинені країни теж не пасуть задніх, адже вони за деякими показниками щодо захворюваності перевершують навіть країни третього світу.
Згадані захворювання відомі людям давно. Сифіліс, гонорея, м’який шанкр, донованоз і венеричний лімфогранулематоз у наших широтах зустрічаються дуже рідко, а ось так звані нові захворювання — бактеріальний уретрит, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, трихомоніаз, гарднерельоз, вірус папіломи людини — досить часто.
— От­же, ін­фі­ку­ван­ня ве­не­рич­ни­ми за­хво­рю­ван­ня­ми від­бу­ває­ть­ся зав­жди, як­що ста­те­вий акт ні­чим не ­за­хи­ще­ний?
— Так. Отримати інфекцію досить легко, коли маємо незахищений статевий акт — за один раз може передаватися понад 25 видів збудників і найчастіше це трихомонади, міко- та уреаплазми, хламідії, гонококи, віруси папіломи людини і герпесу.
Інкубаційний період захворювання триває від двох-трьох днів до кількох тижнів. На сьогодні до списку ІПСШ внесено 31 збудник: 10 видів вірусів, 15 видів бактерій, 1 вид гриба, 3 види найпростіших і 2 види ектопаразитів.
Найбільш важка хвороба, що передається статевим шляхом, — це СНІД (синдром набутого імунодефіциту). СНІД виникає у тому випадку, якщо захисна система організму ослаблена вірусом імунодефіциту, і можливості позбавити людину від цього захворювання поки не існує.
ІПСШ передаються при статевих контактах (тобто при оральному, вагінальному і анальному сексі із зараженою людиною), при використанні спільних шприців і голок при введенні внутрішньовенно будь-яких речовин, при тілесному контакті з людиною, в якої є висипи та виразки, характерні для ІПСШ, при контакті з кров’ю інфікованої людини, при використанні нестерильного медичного інструмента. Зрідка інфікування відбувається при використанні предметів гігієни і побуту хворих людей.
— Які симп­то­ми цих за­хво­рю­вань?
— Основні симптоми інфекцій, що передаються статевим шляхом, це: почервоніння, біль під час статевого акту і часте хворобливе сечовипускання, бородавки або виразки в ділянці статевих органів, свербіж і печіння в ділянці статевих органів, виділення, незвичні кровотечі. При появі будь-яких із названих вище симптомів слід звернутися до лікаря.
— Чим за­гро­жу­ють ІПСШ хво­рим?
— При запущених статевих інфекціях у чоловіків може розвинутися простатит, епідідімоорхіт (запальні процеси яєчка та його придатка), везикуліт, хронічний уретрит і як наслідок — порушення ерекції, безпліддя, стертий оргазм і передчасне сім’явипорскування.
У жінок можливі — ендометрит, кольпіт, дисбактеріоз піхви, цервіцит (запалення шийки матки), запальні захворювання органів малого таза, непрохідність фалопієвих труб. У підсумку — невиношування вагітності, безпліддя й загроза викидня.
— Як про­во­дить­ся діа­гно­сти­ка ІПСШ?
— Останніми роками лабораторна діагностика досягла серйозних успіхів. Тепер можна виявляти такі інфекції, як уреаплазмоз, трихомоніаз, мікоплазмоз, хламідіоз — патогенні інфекції. Сама діагностика складається з декількох етапів.
Насамперед з’ясовують, які скарги у пацієнта, потім проводиться огляд, лікар бере мазок на бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження. Далі йдуть: ДНК-діагностика або ПЛР-дослідження.
ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція — високоточний метод молекулярно-генетичної діагностики, який дозволяє виявити у людини різні інфекційні та спадкові захворювання як у гострій і хронічній стадії, так і задовго до того, як захворювання може себе проявити. Інформативним є й ПІФ — метод прямої імунофлуоресценції, імунологічний аналіз крові.
При гепатитах, ВІЛ, сифілісі необхідно здати кров, а при урогенітальних інфекціях — обов’язкові мазки. Причому якщо інфекція свіжа, то дослідження мазка дасть достовірний результат, а якщо захворювання існує давно, то аналіз може нічого не показати. У такому випадку використовується метод ПЛР, бактеріологічний посів, аналіз крові. Зазвичай для достовірної діагностики необхідно провести кілька різних досліджень.
— А те­пер роз­ка­жіть, як про­во­дить­ся лі­ку­ван­ня ін­фек­цій, що пе­ре­даю­ть­ся ста­те­вим шля­хом?
— Аби знищити вогнище запалення та уникнути повторних спалахів, призначають комплексне індивідуальне лікування. Тобто імуностимулюючу та антибактеріальну терапію, а також вітамінотерапію. Дуже часто використовують фізіотерапію, особливо магнітоакустичну і лазеромагнітну. Вона покращує стан тканин, допомагає зміцнити імунітет, сприяє кращому проникненню ліків в уражений орган, а також скорочує терміни лікування.
Оскільки нині використовуються нові антибактеріальні та противірусні препарати, курс лікування антибіотиками скоротився до 5–7 днів, а кратність прийому — до 1–2 разів на добу. Курс лікування зазвичай триває від 2 тижнів до 1,5 місяця. Необхідно лікувати обох партнерів, інакше зараження може повторитися. Під час лікування слід уникати незахищених статевих контактів.
Бактеріальні інфекції (гонорея, хламідіоз) повністю виліковні антибіотиками. Грибкові інфекції (наприклад, молочниця), а також інфекції, викликані найпростішими (трихомоніаз), також виліковні за допомогою спеціальних медикаментів. А ось вірусні інфекції (генітальний герпес, ВІЛ-інфекція) на сьогодні не можна повністю вилікувати, але прояви цих захворювань можна зменшити за допомогою противірусних препаратів.
Часто після закінчення курсу лікування протягом деякого часу симптоми захворювання можуть бути присутніми. Відбувається це тому, що запальна реакція організму не відразу вщухає. Однак якщо через тиждень симптоми не пройшли, слід ще раз звернутися до лікаря. Після лікування ІПСШ треба проводити контрольні дослідження, терміни проведення необхідно узгоджувати з лікарем.
— Яка са­ме про­фі­лак­ти­ка ІПСШ ре­ко­мен­до­ва­на фа­хів­ця­ми?
— Усі ми знаємо, що захворюванню легше запобігти, ніж лікувати. Тому слід вживати такі заходи: якщо партнер непостійний, слід використовувати презервативи. Ефективними є й розчини антисептиків, що захищають від бактеріальних ІПСШ, — епіген-інтим, мірамістин, хлоргексидин.
Однак не варто занадто захоплюватися такими засобами, адже часте їх використання може призвести до порушення мікрофлори у піхві. А при виникненні підозрілих симптомів слід, не зволікаючи, звернутися до лікаря.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ