Відносно дешеві ціни на сланцеві нафту і газ, широка емісія доларів дали можливість стимулювати певне економічне зростання у США. Однак стрімке падіння цін на енергоносії внаслідок зменшення попиту під тягарем кризи і запровадження економічних санкцій проти Росії обмежують рентабельність видобутку сланцевих енергоносіїв у США. Тож несміливе економічне зростання в цій країні фактично зведено нанівець.
Європейський Союз опинився під тягарем боргових зобов’язань та необхідності у форс-мажорному порядку рятувати економіку Греції. Глобальне скорочення попиту на індустріальну продукцію починає негативно позначатися на експортному потенціалі Німеччині, якій дедалі складніше бути локомотивом економічного розвитку Євросоюзу.
У свою чергу, Японія потерпає від конфронтації з Китаєм. Ця конфронтація, а також негаразди на європейському та американському ринках негативно позначилися на самопочутті китайської економіки. У підсумку бюджетні можливості ООН, які передбачалося використати для стимулювання соціального розвитку найбідніших країн світу, виявилися надто обмеженими. Їх не вистачає навіть на ефективну допомогу переміщеним унаслідок великої кількості військових конфліктів по всьому світу біженцям.
Катастрофічне становище під впливом хаосу громадянських і міжнародних війн спостерігається у Північній Африці (Лівія, Єгипет), в Сомалі, Малі, на Близькому Сході — у Сирії, Іраку, Ємені, традиційно вже в Афганістані, Пакистані.
Ось чому на нинішній конференції ООН щодо проблеми стабільного розвитку знову лунали переконливі промови на тему всесвітнього плачу з приводу негативної ситуації із соціальним становищем майже двох мільярдів людей на планеті. У традиційному дефіциті були лише реалістичні проекти подолання цієї ситуації.