Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
У російському Ханти-Мансійську фінішував чотиримісячний сезон у головному для українців зимовому виді спорту — біатлоні. Під час урочистої зустрічі команди в столичному аеропорту «Бориспіль» міністр молоді і спорту Ігор Жданов закономірно назвав саме біатлон «спортом № 2» в Україні — слідом за футболом, з яким конкурувати не може жодна дисципліна. Тепер шанувальників швидких лиж і влучної стрільби чекає довга восьмимісячна пауза— аж до кінця листопада, коли у Швеції розпочнеться перший етап Кубка світу вже нового сезону.
Попри постолімпійський характер, попри те, що жіночу команду залишили (сподіваємося, ненадовго) чемпіонки Сочі Віта Семеренко та Олена Підгрушна, а колись міцні біатлоністи основи Сергій Седнєв і Андрій Дериземля вже точно завершили кар’єру, сезон видався одним із найуспішніших за всю історію вітчизняного біатлону.
Головна винуватиця чудового настрою вболівальників — Валя Семеренко, яка до олімпійського естафетного «золота» додала й особистий чемпіонський титул — на чемпіонаті світу у фінському містечку Контіолахті.
Фантастичний футбольний вечір подарували наприкінці березня українським уболівальникам два провідних клуби країни — київське «Динамо» і дніпропетровський «Дніпро». Перша і третя на сьогодні команди чемпіонату здолали своїх суперників в 1/8 фіналу Ліги Європи і опинилися серед вісімки провідних команд у другому за значенням клубному турнірі континенту.
Обом українським представникам на цьому етапі вже було нелегко — та по-іншому й бути не могло, зважаючи на рівень опонентів. Динамівці в першому матчі на Туманному Альбіоні поступилися «Евертону» (1:2), і цей результат видається заслуженим — після класної гри Гусєва на випередження після подачі кутового на 14-й хвилині ліверпульці ще в першому таймі відповіли голом Нейсміта (повноцінним співавтором якого можна вважати головну зірку «Евертона» Ромелу Лукаку, який протаранив захист киян), а наприкінці другої половини гри Лукаку реалізував пенальті, коли у штрафному майданчику гостей м’яч влучив у руку Даніло Сілві.
Але ж яким феєричним став матч-відповідь! У середині першого тайму господарі «Олімпійського» вийшли вперед.
Відкриття, яке здійснили німецькі вчені, можна без перебільшення назвати епохальним. Вони виявили раніше не відомі функції хлористого натрію в організмі ссавців. У цьому випадку сіль виступає в ролі потужного антибактеріального засобу.
Досі було прийнято вважати, що головне призначення кухонної солі (або, точніше, натрію, що входить до її складу) в організмі — це забезпечення водно-сольового балансу. Крім того, натрій забезпечує мембранний транспорт, тобто перехід різних речовин через клітинну мембрану в клітину і з неї.
А співробітники університету в німецькому місті Регенсбург виявили, що сіль захищає шкіру і розташовані під нею тканини від небезпечної бактеріальної інфекції, тож сіль виконує ту саму роль, що і при стародавньому методі засолювання овочів і м’яса, — забезпечує знищення мікроорганізмів.
Німецькі вчені вперше в історії науки відкрили, що в пошкодженій шкірі різко зростає концентрація хлористого натрію — таким чином імунна система використовує дезінфікуючі ліки, які є в самому організмі.
Новий метод лікування туберкульозу (PaMZ) пройшов успішно третю, передостанню, стадію випробувань. Він дозволив знищити більше бактерій і зробив це швидше за стандартну терапію, пише Meddaily.
Учені повідомили, що PaMZ являє собою поєднання трьох препаратів, у тому числі двох ліків-кандидатів, які ще не ліцензовані для використання проти туберкульозу. На думку дослідників з Університету Кейптауна, за допомогою цього підходу можна вилікувати і стійкі форми туберкульозу.
Фахівці також повідомили, що новий метод дозволяє скоротити період лікування і позбавить від необхідності робити болючі ін’єкції. PaMZ пройшов випробування на понад 200 пацієнтах. Із них 71% не мав ознак туберкульозу вже через два місяці лікування. У групі пацієнтів, які отримували стандартну терапію, таких було лише 38%.
Ми звикли робити кілька справ одночасно і швидко перемикатися між ними. Відчуття зайнятості додає впевненості в собі і власної важливості. Але ця звичка насправді...
Заважає нам залишатися продуктивними. Наші батьки ніколи не сиділи вдома без роботи. Сучасні молоді менеджери завжди в мережі, раз на десять хвилин відповідають на листи, раз на дві години п’ють каву, безперервно відповідають на дзвінки і пишуть звіти. Усіма цими справами прийнято жонглювати, постійно перестрибуючи з одного процесу на інший. Як результат — усім нам здається, що, зазвичай, ми дуже зайняті.
Але звичка братися за всі справи одночасно дорого нам обходиться. Дослідження показують, що тільки два відсотки людей можуть працювати у такому режимі ефективно. Для решти — 98 відсотків — така звичка руйнівна як для кар’єри, так і для ментального здоров’я, повідомляє lifter.com.ua.
Значно знижує продуктивність. Аби будь-яке завдання було виконане, мозок поділяє його на два етапи: спочатку він визначає, яке завдання з усіх, якими можна зайнятися, в той чи інший момент важливіше або найприємніше, а потім береться за його виконання. Відволіклися — доведеться починати спочатку.
24 БЕРЕЗНЯ — 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА КОЗЛОВСЬКОГО,
УКРАЇНСЬКОГО І РОСІЙСЬКОГО СПІВАКА, НАРОДНОГО АРТИСТА СРСР,
НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ, ЛАУРЕАТА ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ СРСР
Почувши хоча б раз по радіо арію у виконанні Івана Семеновича Козловського (1900—1993), навіть багато з тих людей, які ніколи не переступали порогу Оперного театру, не втрачали нагоди відвідати оперу за його участю.
За словами шанувальників співака і музичних критиків, усе міг передати його голос — аромат квітів і сяяння сонця, вогонь пристрасті і холод обману, безмірну радість і печаль, пригніченість і покірливість, шляхетність і ненависть. А знавці оперного мистецтва зазначали, що кожний виступ Козловського був неповторним. Всесвітньо відома арфістка Віра Дулова (1909—2000) писала: «Кожна його програма містить у собі щось незвичайне. Це — як очікування таємниці, дива».
29 БЕРЕЗНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ВІКТОРА СЕРЕБРЯНИКОВА (1940—2014), УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛІСТА,
ОДНОГО З НАЙСИЛЬНІШИХ ГРАВЦІВ «ДИНАМО» (КИЇВ) 60—70-х РОКІВ
Він був своєрідною знаковою фігурою для Києва останні півстоліття, як Ейфелева вежа для Парижа, наприклад. Родом із Запоріжжя, він був «дуже київським явищем» — до столиці приїхав уже успішним, хоча ще юним футболістом. Усі свої подвиги на полі і поза ним він здійснив тут.
Його не просто любили — його вважали своїм продовженням, втіленням власних устремлінь стати переможцем, бути скрізь і завжди першим. Він сам, на жаль, обмежився лише футбольним полем. Чому так сталося?
От щастить деяким: Господь дарує їм покликання — бути поетом, композитором, художником, політиком врешті-решт. І визначеним цим шляхом вони йдуть усе життя, і не доводиться їм шукати свою справу знову і знову. Інше питання — футбол. У цій професії до пенсії ніяк не дотягнеш, адже такий спортсмен вимагає не лише знання предмета, володіння таємницями майстерності, а й молодого здорового фізичного тіла.
Моя співрозмовниця Тетяна Федорова — заслужений майстер народної творчості України, лауреат премій Данила Щербаківського та Петра Верни, яка вже понад два десятиліття працює у царині авторської етнографічної та історіографічної ляльки.
Роботи майстрині — це, на думку фахівців, справжня наукова праця, адже через образ ляльки вона не тільки розповідає історію костюма, а й показує епоху.
Загалом у її доробку понад 500 ляльок. Практично всі вони у приватних колекціях США, Канади, Англії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Іспанії, Ізраїлю, Італії, Лівану, Росії, Китаю, Угорщини, Сінгапуру, Японії та України.
Тетяна Федорова реконструювала у формі ляльок історичні постаті князя Дмитра (Байду) Вишневецького, гетьманів Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика та Івана Мазепу, київського митрополита Петра Могилу, галицького священика Йосафата, Роксолану та Сулеймана Пишного, Івана Богуна та ін.
Хоч як дивно, але прем’єра першої української опери — «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського відбулася на сцені провідного театру Російської імперії — Маріїнського у Санкт-Петербурзі 14 квітня 1863 року. А вже за рік її почули шанувальники оперного мистецтва у Большому театрі у Москві, де одну з головних партій із великим успіхом виконав автор цього твору.
На жаль, після сумнозвісного Емського указу — про заборону української мови — ця опера була вилучена з репертуару всіх театрів. Лише за двадцять років її вперше виконала українська трупа Михайла Старицького у Ростові-на-Дону. Цікаво, що одну з головних партій — Оксани — співала видатна українська драматична актриса — Марія Заньковецька.
На сцені Київського театру опери і балету «Запорожця за Дунаєм» уперше поставили у 1934 році, її диригентами-постановниками були В. Йориш і В. Смекалін. Від того часу столичний театр опери і балету часто її поновлював. Найбільшу популярність отримала постановка 1978 року, яку здійснили диригент Стефан Турчак, режисер Дмитро Гнатюк, художники А. Волнін і О. Бурлін.
28 березня 2015 року виповнюється 90 років від дня народження видатного українського оперного співака і режисера, народного артиста України, народного артиста СРСР, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, Державної премії Грузії імені З. Паліашвілі, Героя України, академіка Національної академії мистецтв України, професора Національної музичної академії Дмитра Гнатюка.
Ще студентом третього курсу Київської консерваторії він уперше вийшов на професійну оперну сцену в одній з найулюбленіших своїх партій — Миколи в «Наталці Полтавці» М. Лисенка. У 1951 році Дмитро Гнатюк став солістом Київського академічного театру опери і балету імені Тараса Шевченка, якому віддав понад шість десятиліть свого творчого життя.
Сорок партій, підготовлених і виконаних на оперній сцені Дмитром Гнатюком, уже самою кількістю підтверджують творчу активність і енергію співака, поза яким не пройшло практично жодної помітної прем’єри останніх п’яти десятиліть історії Національної опери України.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».