Зе­мель­ну сфе­ру в Ук­раї­ні фа­хів­ці на­зи­ва­ють та­кою, що най­біль­ше про­сяк­ну­та ко­руп­цій­ни­ми схе­ма­ми. І од­нією з ва­го­мих при­чин та­ко­го ста­ну спра­ви є іс­тот­на об­ме­же­ність у до­сту­пі до ві­до­мо­стей про ре­чо­ві пра­ва на не­ру­хо­ме май­но. Три­ва­лий час во­ни пе­ре­бу­ва­ли за сі­мо­ма пе­чат­ка­ми, ін­фор­ма­ція про зе­мель­ні ді­лян­ки та їх влас­ни­ків бу­ла до­ступ­на ли­ше вузь­ко­му ко­лу вта­єм­ни­че­них осіб, а це галь­му­ва­ло роз­ви­ток зе­мель­них від­но­син і аг­рар­ної га­лу­зі в ці­ло­му.
Що­прав­да, остан­нім ча­сом від­бу­ли­ся змі­ни, які до­зво­ля­ють го­во­ри­ти про по­ча­ток сер­йоз­но­го ре­фор­му­ван­ня в зе­мель­ній сфе­рі. Йдеть­ся про за­ко­но­дав­чі змі­ни що­до ро­бо­ти Дер­жав­но­го ре­єс­тру ре­чо­вих прав на не­ру­хо­ме май­но, які не­вдов­зі на­бу­дуть чин­но­сті. Ми пого­во­ри­мо про них із го­лов­ним юри­дич­ним рад­ни­ком про­ек­ту USAID «АгроІнвест» Пав­лом Ку­ли­ни­чем.

— Чому чинний Держреєстр виявився напівпрозорим?
— Говорити про напівпрозорість неправильно — він непрозорий, оскільки істотно обмежує доступ до інформації, яка міститься в ньому. Це видно з чинної редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ім’я на­род­ної ар­тист­ки Ук­раї­ни Те­тя­ни Во­ло­ди­ми­рів­ни Стеб­лов­ської доб­ре ві­до­ме у Ки­єві та да­ле­ко за йо­го ме­жа­ми. Ба­га­то ро­ків во­на ви­хо­дить на під­мост­ки Ки­ївсько­го ака­де­міч­но­го Мо­ло­до­го те­ат­ру.

Образи, створені Тетяною Стебловською, вирізняються яскравістю та самобутністю. Завдяки іскрометному таланту актрисі однаково успішно вдається виконувати як гострохарактерні комедійні, так і драматичні й трагедійні ролі.
Тетяна Володимирівна — універсальна актриса, бо ще пройшла школу мюзиклів і різних концертних програм (Київський театр естради, 1980–1996 рр.).
Головні ролі Т. Стебловської в Молодому театрі: Секлита — «За двома зайцями», Дуенья — «Севільські заручини», Анріет — мюзикл «Малюк», Фена Степанівна — «Шельменко-денщик», місіс Толбот — «Орфей спускається у пекло», сваха — «Одруження», янгол — «Звичайна історія», астропсихолог Софія — Empty trash, Памела Кронкі — «Моя дорога Памела», Анна Ростопчина — «Афінські вечори».
Наш суворий час вельми не прихильний до культури, зокрема до театрів, кожна постановка за відсутності фінансування дається надважко. Чимало акторів у простої. Та Тетяна Володимирівна знайшла вихід: вона вибирає п’єсу, щоб втілити в аншлагову виставу, і особисто долучається до її спонсорування. «Актор має грати будь-що», — вважає Стебловська.

1-го груд­ня в Ки­єві роз­по­ча­ли­ся зйом­ки ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ньо­го філь­му «Те­пер я бу­ду лю­би­ти те­бе» ре­жи­се­ра Ро­ма­на Шир­ма­на, по­ві­дом­ляє i-pro.kiev.ua.

У перший знімальний день на знімальному майданчику за адресою вулиця Вернадського, 32, була проведена сакральна кінематографічна акція — розбивання тарілки за участі акторів Богдана Бенюка та Ольги Сумської, виконавців ролей чоловіка та дружини у цій стрічці.
Лауреат першого конкурсного відбору для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів — іронічна комедія «Тепер я буду любити тебе» була запущена у виробництво Державним агентством України з питань кіно ще 2011 року, але українська компанія «Інтерфільм» на той час втратила фінансового партнера, якого лише нещодавно знайшла в особі грузинської кінокомпанії Artizm.

Не­що­дав­но за­вдя­ки фес­ти­ва­лю гру­зин­сько­го кі­но укра­їн­ці змог­ли озна­йо­ми­ти­ся з но­вим кі­не­ма­то­гра­фіч­ним мис­тец­твом брат­ньої кра­їни. Це вже де­ся­тий кі­но­фес­ти­валь, ор­га­ні­зо­ва­ний за під­трим­ки мі­ніс­терств куль­ту­ри Ук­раї­ни та Гру­зії, Все­ук­ра­їн­сько­го гро­мад­сько­го об’­єд­нан­ня «Ге­ор­гія» і Асо­ці­ації гру­зи­нів в Ук­раї­ні, По­соль­ства Гру­зії.

Цьогоріч його організатори вирішили охопити більше регіонів нашої країни, тож мешканці Києва, Одеси, Херсона, Дніпропетровська, Сум, Полтави змогли побачити найкращі картини, зняті в Грузії, які стали переможцями престижних фестивалів і конкурсів. Окрім того — відреставровані улюблені фільми, популярні й до сьогодні.
Грузинський кінематограф має велику історію, своє пізнаване обличчя, свій почерк у світовому кінематографі. Нині Грузія, як і Україна, переживає нелегкі часи. Двадцять відсотків її території окуповано російськими військами, які відтяли Абхазію та Південну Осетію, за 40 км від Тбілісі розташовані війська загарбників. Але життя триває. Незважаючи на складну економічну ситуацію, Грузія підтримує свій кінематограф завдяки спеціальній програмі та Державному кінематографічному центру.

У нашій столиці залишилося небагато місцин, де й досі можна відчути неповторний дух старого Києва. Зрозуміло, насамперед згадується Поділ з його невеличкими старенькими будиночками і затишними двориками: мальовнича натура, яка поступово зникає посеред новобудов, але, безумовно, заслуговує на відображення у художніх творах.
Старовинному Подолу присвячений цикл живописних полотен київського художника Юрія Вакуленка. Його персональна виставка під назвою «Таємничий нічний Поділ» нещодавно відкрилась у галереї «Мистецька збірка» на Терещенківській.
Художник розповідає: «Відносно нещодавно я оселився на Подолі, в будинку, що має більш як столітню історію. День за днем, повертаючись додому, я пізнавав усе нові й нові таємниці древнього Подолу. Інколи я виходив на вулицю пізно ввечері і зазирав у найтемніші і найтаємничіші місцинки, відкриваючи для себе старі будинки, які вночі оживають і сяють внутрішнім світлом, витісняючи з мапи і розчиняючи в темряві схематичні і безликі новобудови».

Не мож­на зви­ну­ва­чу­ва­ти Шіл­ле­ра чи Ге­те в то­му, що Ні­меч­чи­ні до­ве­ло­ся пе­ре­жи­ти фа­шизм. Так са­мо До­сто­єв­ський, Тол­стой чи Пуш­кін не мо­жуть від­по­ві­да­ти за дії сьо­го­час­них крем­лів­ських вож­дів. Це доб­ре ро­зу­мі­ють в ук­ра­їн­ських те­ат­рах, де про­дов­жу­ють ста­ви­ти ро­сій­ську кла­си­ку. А не­що­дав­но Олек­сандр Ка­ту­нін вті­лив на сце­ні Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го дра­ма­тич­но­го те­ат­ру на По­до­лі ко­ме­дію Олек­сан­дра Ос­тров­сько­го «Ліс».

П’єса «Ліс» була написана у 1870-му, а через рік відбулася її перша прем’єра в Александрійському театрі (Петербург). Після цього комедію багато разів ставили як у Росії, так і за кордоном, вона була перекладена на різні мови, в тому числі й українську. Серед українських сценічних прочитань «Лісу» варто відзначити постановку 1938 року Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка, де грали уславлені актори Мар’ян Крушельницький та Данило Антонович, а також виставу Одеського українського театру, здійснену в 1940 році. Наразі ж постановки легендарної п’єси дочекалася і столиця.

До­сі си­ту­ація в До­нець­ко­му аеро­пор­ту за­ли­шає­ть­ся кри­тич­ною. По­бли­зу аеро­пор­ту в се­лі Піс­ки дис­ло­кує­ть­ся доб­ро­воль­чий ба­таль­йон ОУН. Про си­ту­ацію на пе­ре­до­вій роз­по­вів ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» за­ступ­ник коман­ди­ра ба­таль­йо­ну ОУН Бо­рис Гу­ме­нюк.

Війна та втрати ще попереду
— Пане Борисе, розкажіть про батальйон ОУН.
— Батальйон ОУН — наймолодший серед батальйонів. Я починав свою службу в батальйоні «Азов». Коли виникла необхідність створити новий батальйон, недовго думаючи назвали його ОУН. Від 4 серпня ми на передовій. З 12 серпня — в щоденному вогневому контакті з ворогом. Увесь час перебуваємо в селі Піски, що праворуч від аеропорту. Прикриваємо правий фланг наших кіборгів.
— Розкажіть про реальні втрати в батальйоні.
— Якщо говорити про батальйон ОУН, то в нас немає загиблих, хоча є 13 поранених, у тому числі львів’яни. Двом пораненим надали першу допомогу в медичних закладах Дніпропетровщини. Нині вони продовжують курс реабілітації.

5 ГРУДНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВОЛОНТЕРІВ

Юлія Се­ме­нець та її ко­ле­ги до­по­ма­га­ють по­ра­не­ним ук­ра­їн­ським бій­цям лі­ка­ми, одя­гом та про­дук­та­ми хар­чу­ван­ня.

Нині Збройні Сили, інші військові формування відстоюють територіальну цілісність і державний суверенітет України. Вони мужньо протистоять місцевим бойовикам та російським військам. Незважаючи на всі старання держави, їм не вистачає не лише сучасної бойової техніки і нових озброєнь, а й багато чого іншого: бронежилетів, обмундирування, продуктів харчування.
Потребують допомоги співвітчизників і ті з них, хто дістав поранення і тепер перебуває у військових госпіталях. Зважаючи на ситуацію, що склалася, на допомогу захисникам Батьківщини прийшли тисячі небайдужих до їхньої долі людей.
Юлія Семенець, яка очолює Координаційний центр допомоги пораненим у зоні антитерористичної операції, — одна з них. Ми попросили її розповісти про волонтерську діяльність, що вдалося зробити.
— Я давно займаюся бізнесом, який приносить мені непогані статки, — розповіла Юлія Тарасівна. — Тож донедавна досить упевнено почувалася.

В Ук­раї­ні за­раз є два фрон­ти: один на пів­ден­но­му схо­ді, дру­гий — еко­но­міч­ний, за­явив на Ук­ра­їн­сько­му зер­но­во­му конг­ре­сі, ор­га­ні­зо­ва­но­му ІА «АПК-Ін­форм» та Ук­ра­їн­ською зер­но­вою асо­ці­аці­єю ви­ко­нав­чий ди­рек­тор Між­на­род­но­го фон­ду Блей­зе­ра Олег Ус­тен­ко.

На державний бюджет тисне боргове навантаження — у наступному році треба віддати 0,5 млрд позичених доларів. Нині українські боргові розписки продаються з колосальним дисконтом — за кожний долар дають лише 85 центів. Дохідність вітчизняних цінних паперів перевищує 21%. Українські єврооблігації, які країна випустила на 2,6 млрд дол. і які треба погасити у 2015-му, теж торгуються зі значною знижкою — 81 цент за «зелений». Тож дохід для покупців перевищує 28%.
Кредитно-дефолтні свопи, які свідчать про ризик роботи інвесторів в Україні, сягають 1600 базисних пунктів. Це означає, що кожен, хто наважиться кредитувати нашу економіку і хоче гарантовано забрати зароблене у ній, має бути готовим заплатити 160 тис. дол. з кожного мільйона. Це дуже погані параметри. Гірше, ніж Україна, виглядає лише Венесуела і Аргентина: у Венесуелі страховка за ризик — 240–250 тис. дол. за кожний мільйон, в Аргентині — 220 тис. дол.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» переселенцям призначають і продовжують виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення й надають соціальні послуги за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою, йдеться в повідомленні Мінсоцполітики України.
Слід зауважити, що соціальні виплати, які були призначені або продовжені переселенцям до набрання чинності цією постановою, проводяться за фактичним місцем їхнього проживання (перебування) в разі видачі їм до 31 грудня 2014 р. довідки про взяття на облік.
Особам, які переміщуються з Криму або районів проведення АТО, для отримання довідки про взяття на облік потрібно звернутися до територіального управління соціального захисту населення за фактичним місцем проживання (перебування).