Складна фінансова ситуація в Україні на тлі розбалансованої економіки не дає можливості бізнесу працювати в нормальному режимі, підкреслює О. Устенко, і виклики, які були в цьому році, будуть перенесені на наступний. Нинішній рік Україна закінчить з дефіцитом держбюджету у понад 10% ВВП. Це без урахування обсягів рекапіталізації банків, яка незабаром має відбутися. Її потреби, за оцінками експерта, сягають 3% ВВП, тож сумарний дефіцит держфінансів дорівнюватиме 13% ВВП. Коли греки падали у кризову прірву, мали саме 13% дефіциту держбюджету.
З одного боку, великий дефіцит кошторису — відповідальність держави. З іншого — влада не може фондувати його ні на внутрішньому, ні на зовнішньому фінринку. Гостро відчувають цю проблему аграрії — вони не в змозі вийти на зовнішній ринок капіталу. Теоретично це можна зробити, але за кредити доведеться заплатити 20% річних, що означатиме самогубство для агробізнесу.
Без популізму
Цьогоріч економіка України впаде на 7%, прогнозує експерт. Це не дає можливості піднятися до рівня, з якого вона падала у кризові 2008–2009 роки. Вітчизняна економіка все ще не піднялася навіть до рівня 1991 року: за часи незалежності змогла досягти лише 65–70%. Аби подолати нинішні виклики, влада має відмовитися від популізму, який панував у країні понад двадцять років, і піти на різке скорочення дефіциту держфінансів, аби вивести країну з кризи.
Проблема в тому, що низка реформ, на які влада має наважитися наприкінці цього року і в наступному, є вкрай непопулярними. Дефіцит державного кошторису сформований з великими дірками. Перша велика діра, яка оцінюється у 7% ВВП, — дефіцит «Нафтогазу». На жаль, зміни в газових тарифах для населення, які відбулися цьогоріч, позитиву не принесли.
Підвищення тарифів на 56% при 100% девальвації гривні не зберегли статус-кво, а відкинули ситуацію з «Нафтогазом» на складний початок 2014-го. Аби повернутися на позиції статус-кво, треба було підвищити газові тарифи ще на 44%. Уряд на це не пішов. Експерт вважає, що наступного року необхідно відмовитися від системи субсидування «Нафтогазу», довести його дефіцит до нуля, а всі дотації, які йшли на цю компанію й підживлювали корупційні канали, з яких отримували зиск ринкові гравці, близькі до влади, переорієнтувати на населення. Так вдасться зекономити до чверті субсидій, які зараз виділяються «Нафтогазу».
Друга велика діра — Пенсійний фонд, сумарний дефіцит якого сягає 2% ВВП. Аби зменшити його, уряд має продовжити пенсійну реформу, запровадити другий рівень пенсійної системи і спробувати закласти механізм, який би дозволив існувати солідарній системі й фондувати нову накопичувальну систему.
За такого розкладу немає іншого виходу, як підвищувати пенсійний вік для чоловіків і жінок до 62 років — в іншому разі колапс пенсійної системи може початися не через два-три роки, як прогнозувалося раніше, а через рік.
Третя велика діра у держфінансах — державні закупівлі. На думку експерта, треба змінити логіку цієї процедури: не стимулювати за допомогою держзакупівель окремі вітчизняні підприємства, а спробувати зекономити гроші платників податків, розширивши конкуренцію на цьому ринку, натомість дати можливість іноземцям брати участь у тендерних процедурах державних закупівель. Це дозволить зекономити до половини коштів, які зараз витрачаються на держзакупівлі.
Країна вже отримала два транші від МВФ у 3,4 млрд дол., 1,5 млрд євро — від Євросоюзу, свій внесок зробили також Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку. А уряд США надав нашій державі спеціальні гарантії, які дали можливість Україні розмістити на зовнішніх ринках капіталу цінні папери на 1 млрд дол. під 2,8% річних.
Без американських гарантій за зовнішніми зобов’язаннями довелося б платити кредиторам 14% річних. Якщо уряд не вдасться до непопулярних, болючих заходів, які можуть зачепити майже всіх гравців ринку й більшість населення, є колосальний ризик, що Україна не зможе продовжувати співпрацю з міжнародними фінансовими інститутами. Тоді дефіцит держбюджету доведеться монетизувати, тобто вмикати друкарський верстат Нацбанку.
Загрози
Експерт вважає: чим менше держави в нашому житті, тим краще для бізнесу і людей. Україна не та країна, яка може дозволити собі потужно впливати на всі сфери життя. Зараз більше половини ВВП країни розподіляється через державний бюджет. Це неадекватний розподіл, що свідчить лише про бажання держави впливати на фінансові потоки й ніби будувати соціальну модель економіки, не маючи достатніх ресурсів.
Доцільно впродовж наступного року зменшити перерозподіл коштів через держкошторис до 40%, а також започаткувати децентралізацію влади — передати фінансові потоки на місця разом з управлінськими функціями. Якщо лише дати більше влади на місця і не потурбуватися про додаткові механізми її фінансування, можна зіткнутись із процесами, які відбувались у деяких латиноамериканських країнах. В Аргентині уряд передав чимало своїх повноважень в регіони, а про фінансові ресурси забув. Це збурило народ, і в столицю довелося вводити війська.
Відчуття близькості додаткових кризових явищ в економіці у вищого державного керівництва є, вважає експерт. Тож воно наважиться запровадити низку непопулярних і складних для нього реформ. Наступний рік для вітчизняної економіки буде складним, але якщо запрацюють реформи, ВВП впаде на 5%. Україна буде далека від економічного піку 2008 року і ще далі від рівня 1991-го.
Але реформи допоможуть закласти основи для більш активного економічного зростання у 2016 році, який може стати роком відродження вітчизняної економіки. Для цього треба запускати маховик високошвидкісних реформ, аби вони змінили якість бізнесу та інвестиційного клімату.
Надії та інвестиції
Від готовності влади запустити маховик реформ залежатиме й приплив валюти в Україну, адже іноземні гроші в державу не заходять лише від експорту, а йдуть у вигляді прямих іноземних інвестицій. На жаль, нинішній рік був абсолютно провальним для інвестицій. Можна аргументувати це подіями на сході країни. Мовляв, інвестори чекають закінчення війни, аби вирішити — вкладати гроші в українську економіку чи ні.
Та це не означає, що не треба було виконувати домашнє завдання — намагатися поліпшити ситуацію в економіці країни. Уперше впродовж новітньої економічної історії зафіксовано мінус у припливі прямих іноземних інвестицій в Україну — їх активно виводили з країни. Навіть у найгірші часи іноземний бізнес вкладав у нашу економіку 1–3 млрд дол. У наступному році експерт прогнозує на тлі запуску реформ незначний приплив інвестицій — лише млрд дол.
Тож девальваційний тиск на гривню триватиме, адже буде дефіцит рахунку поточних операцій, який не перекриватиметься припливом інвестицій і фінансовими ресурсами від міжнародних фінансових організацій. Позики МВФ будуть закачуватися до золотовалютних резервів НБУ, а потім частково використовуватимуться для інтервенцій на валютному ринку.
Є прогнози, що у 2015 році Нацбанк проводитиме більш зважений курс у монетарній політиці й не допустить накачування ринку ліквідністю, аби не було додаткового тиску на курс національної валюти. Це непогано з точки зору макроекономічної та курсової стабільності, але може призвести до серйозних проблем для всіх ринкових гравців, у тому числі й аграріїв.
Як тільки буде розв’язано конфлікт на Сході України, бодай наполовину, потенційні інвестори в першу чергу звертатимуть увагу на наш аграрний сектор, вважає експерт. Агрокомпанії, яким нині вдається виживати у непростій економічній і політичній ситуації, можуть претендувати на додатковий приплив інвестицій.
Потенціал
Незважаючи на проблеми, Україна нарощуватиме аграрний потенціал, адже у світі великі проблеми з харчами. Наша країна має колосальні ресурси. Дослідження свідчать, що 80% інвесторів, які до кризи працювали в Україні, зокрема в аграрному секторі, були готові збільшити обсяг своїх вкладень у нашу економіку, якби були вирішені три основні для них проблеми.
Вони пов’язані з корупцією, адміністративними бар’єрами для ведення бізнесу і вадами судової системи. Упродовж найближчих десяти років в українське сільське господарство треба вкласти 50 млрд дол., по 5 млрд щороку, аби досягти європейського рівня виробництва (торік Україна отримала всього 3,5 млрд дол.). Для світового масштабу 50 млрд дол. — це не так багато: економіка Євросоюзу становить 16 трлн дол., американська — 15 трлн.
Якщо земля в Україні стане товаром, то сільгоспвиробники після кризи зможуть активно залучати не тільки інвестиції, а й банківські кредити, тому що у них є велика потреба в обігових коштах. Комерційні банки нині дають позики під великі відсотки і на дуже короткий строк. Легально вести бізнес під 25% за позики для аграріїв нереально. Земельна застава чи заставні договори оренди, які укладаються на 10–20 років, спростили б ситуацію з банківськими кредитами.
Сприяють розвитку аграрного бізнесу податкові пільги, але їх вимагає скасувати МВФ. Загальна ж податкова система в нашій країні не стимулює бізнес. Йому складно існувати у конкурентному оточенні, бо у сусідів, зокрема в Польщі, сумарний податковий тиск помірніший, тож український бізнес ховається у тінь.
Це рівноцінні сектори. Змінити ситуацію можна, вважає експерт, за рахунок зниження податкового тиску. Тоді економічні агенти працюватимуть активніше, відраховуватимуть додаткові гроші в держбюджет, оскільки податковий тягар поменшає. Та треба перекрити часовий лаг недоотримання податків до початку економічної активності. Це можна зробити за рахунок міжнародних фінінститутів, зокрема МВФ.
Останнім часом МВФ ухвалює непритаманні йому рішення — позичає гроші на часткове покриття дефіциту українського держбюджету, а не переказує всі кошти до золотовалютних резервів НБУ. Це свідчить про те, що у майбутньому МВФ може погодитися на фінансування тимчасових розривів у фінансових ресурсах України.
Олена КОСЕНКО
