Ко­ли 27 лю­то­го ро­сій­ські аг­ре­со­ри за­хо­пи­ли бу­ди­нок уря­ду і пар­ла­мен­ту Кри­му у Сім­фе­ро­по­лі, Во­ло­ди­мир Пу­тін пе­рей­шов Ру­бі­кон. Бе­рез­не­ва анек­сія Кри­му від­кри­ла еру но­вої гло­баль­ної кон­фрон­та­ції між Ро­сією і За­хо­дом.

Майже через 10 місяців після приєднання Криму до Росії, що так зачепило Захід і змінило карту Європи, ніхто не усвідомив до кінця наслідки рішення, прийнятого російським президентом, — написано в коментарі агенції АФП.
Але для багатьох 2014-й став роком Путіна; цього року відбулася зміна поведінки російської держави і зміст її відповіді на світові виклики. Коли в Україні виганяли президента Віктора Януковича, Путін уже мав великий досвід керівництва російською державою. Перебуваючи 15 років при владі як президент або прем’єр, він пережив трьох американських президентів, кількох лідерів Франції і британських прем’єрів.

Днями відбувся черговий саміт держав Ради співробітництва країн Перської затоки. Ця регіональна структура виникла на початку 90-х років у відповідь на іракські й іранські погрози регіональній безпеці, наочним прикладом чого стала іраксько-іранська війна 1980–1988 років. Ще потужніший імпульс співпраці між нафтовидобувними еміратами Перської затоки дала агресія саддамівського Іраку проти Кувейту 1990 року.
Колективна допомога еміратів Перської затоки (фінансами та військами) міжнародній коаліції, створеній заради звільнення Кувейту з-під іракської окупації, стала позитивним прикладом ефективності інтеграції. Тому не дивно, що впродовж 90-х років Рада співробітництва країн Перської затоки досить інтенсивно розвивалася. За зразок було взято досягнення інтеграції у форматі Європейського Союзу.
Серйозним випробуванням для еміратів Перської затоки стали події «Арабської весни» 2011 року. Стрімка зміна правлячих режимів у більшості країн Північної Африки та Близького Сходу поставила під сумнів легітимність правлячих монархічних режимів. Найбільше клопоту завдали виступи шиїтської більшості проти правлячої сунітської династії на Бахрейні. Зрештою, 2012 року ці протести були придушені саудівською армією.

У Казахстані 14–15 грудня 2014 року відбулася зустріч голів урядів країн Шанхайської організації співробітництва. Показово, що напередодні цієї події, в п’ятницю 12 грудня, Росія та Китай як постійні члени Ради Безпеки ООН підтримали продовження місії НАТО в Афганістані. У відповідь таліби здійснили низку терористичних атак на сили НАТО в цій країні. Цей приклад доводить, що проблеми регіональної безпеки в Центральній Азії залишаються ключовими аспектами роботи ШОС.
Власне, ця організація й створювалася як своєрідний військово-політичний блок, покликаний зберегти існуючий геополітичний статус-кво в Центральній Азії та посилити міжнародні позиції Росії й Китаю. Лише настання глобальної економічної кризи після 2008 року актуалізувало проблематику торговельно-економічного співробітництва на порядку денному ШОС.
Нинішня зустріч голів урядів країн ШОС проходила на тлі серйозних зрушень на Світовому ринку. Стрімке падіння цін на нафту поки що виглядає вигідним для Китаю як одного з найбільших споживачів енергоресурсів.

На­при­кін­ці по­точ­но­го тиж­ня но­вий склад Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії на чо­лі з Жа­ном-Кло­дом Юн­ке­ром зби­рає свій пер­ший пов­но­цін­ний ро­бо­чий са­міт. На по­ряд­ку ден­но­му за­ли­ша­ють­ся склад­ні еко­но­міч­ні пи­тан­ня. Еко­но­міс­ти-скеп­ти­ки став­лять під сум­нів ре­аліс­тич­ність пла­нів но­вої Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії за­лу­чи­ти у сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку еко­но­мі­ки кра­їн Єв­ро­со­юзу до­дат­ко­во май­же сто міль­яр­дів єв­ро, адже про­дов­жен­ня стаг­на­ції єв­ро­пей­ської еко­но­мі­ки не сприяє рай­дуж­ним очі­ку­ван­ням.

Тому бундесканцлер Ангела Меркель знову закликала підтримати угоду про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі між Євросоюзом і США, яка, на її думку, допоможе Європі вийти з економічної кризи. Утім, профспілки та інші лобістські структури у країнах Євросоюзу таку точку зору не поділяють, та бачать у проекті угоди «ліберальну американізацію» європейських соціальних стандартів, скорочення робочих місць та нові проблеми з бюджетними дефіцитами.
Напруженим залишається становище в кризових країнах Півдня Європи. Іспанія ледь долає проблеми кризи у відносинах зі своєю «сепаратистською» провінцією Каталонією. Однак напруження між Мадридом і Барселоною дещо відволікло увагу іспанського суспільства від економічної кризи.

У Брюс­се­лі 15 груд­ня 2014 ро­ку з ві­зи­том по­бу­вав Прем’­єр-мі­ністр Ук­раї­ни Ар­се­ній Яце­нюк, який узяв участь у пер­шо­му за­сі­дан­ні Ра­ди асо­ці­ації «Ук­раї­на — Єв­ро­пей­ський Со­юз». Ство­рен­ня цієї ін­сти­ту­ції пе­ред­ба­че­но по­ло­жен­ня­ми Уго­ди про асо­ці­ацію, від­по­від­но до по­ло­жень якої во­на є ге­не­раль­ним шта­бом, який ор­га­ні­зо­вує та спря­мо­вує про­цес ре­алі­за­ції по­ло­жень за­зна­че­ної уго­ди. Важ­ли­вість цьо­го інст­ру­мен­ту єв­ро­пей­ської ін­тег­ра­ції Ук­раї­ни по­ля­гає в йо­го функ­ціо­наль­но­сті, яка має за­без­пе­чу­ва­ти ефек­тив­ність взає­мо­дії на­шої дер­жа­ви та Єв­ро­со­юзу.

До речі, сам факт існування Ради асоціації, передбаченої Угодою про асоціацію, спростовує твердження опонентів європейського вибору про те, що згадана угода нічим не відрізняється від «асоціаційних угод», які підписували з Євросоюзом держави, котрі не в Європі.
Тобто ця інституція не просто є символом поглибленого співробітництва України з Євросоюзом, а й вирізняє саме Угоду про асоціацію з Україною від усіх попередніх угод про асоціацію, які Євросоюз підписував у 90-ті роки. Фактично Рада асоціації є механізмом, який забезпечує рівноправність учасників співробітництва та створює умови для поступового переходу до повного членства України в Євросоюзі.

Чи­ма­ло екс­пер­тів з ре­фор­му­ван­ня віт­чиз­ня­ної пра­во­охо­рон­ної сис­те­ми су­шить го­ло­ву над тим, як обій­ти пра­ви­ло ариф­ме­ти­ки: змі­ни­ти під­су­мок, по­мі­няв­ши міс­ця­ми скла­до­ві. А са­ме — ре­фор­му­ва­ти ук­ра­їн­ську мі­лі­цію в ук­ра­їн­ську по­лі­цію на ба­зі іс­ну­ючої пра­во­охо­рон­ної сис­те­ми, яка се­бе дав­но ском­про­ме­ту­ва­ла. І від цієї сум­нів­ної пе­ре­ста­но­вки от­ри­ма­ти прин­ци­по­во якіс­ний ре­зуль­тат, який би від­по­ві­дав за­пи­там су­спіль­ства. Утім, уже за­раз зро­зу­мі­ло, що зав­дан­ня не мож­на роз­в’яза­ти ли­ше фор­маль­ним пе­ре­йме­ну­ван­ням мі­лі­ції на по­лі­цію.

Із «мен­тів» у по­ліс­ме­ни
Коли в Україні кажуть про реформування міліції, що вже давно на часі, багато хто киває в бік Заходу. Мовляв, довірити реформу «своїм» — це марно витратити гроші та остаточно підірвати довіру населення до правоохоронців. Схоже, без допомоги іноземців і тут не обійтися.
На Полтавщині, де чималий загін правоохоронців, нині теж переймаються майбутньою реформою, яка вже постукала у двері міліцейських підрозділів. Необхідність реформування «системи» в самій міліції відкрито ніхто не заперечує. Принаймні, на офіційному рівні. Як було днями, коли актову залу УМВС України в Полтавській області заповнили працівники обласного управління і районних відділів міліції Полтави. Усі, хто ставав до мікрофона, висловлювалися за реформування МВС, бо цього потребують суспільство і нібито самі міліціонери.

По­са­да сек­ре­та­ря Ра­ди на­ціо­наль­ної без­пе­ки й обо­ро­ни Ук­раї­ни зав­жди ви­кли­ка­ла в су­спіль­стві не­аби­який ін­те­рес. Ще з тих ча­сів, ко­ли екс-пре­зи­дент Лео­нід Куч­ма, по­діб­но до сво­го ро­сій­сько­го ко­ле­ги Бо­ри­са Єль­ци­на, при­зна­чив сек­ре­та­рем РНБО од­но­го зі сво­їх кон­ку­рен­тів на ви­бо­рах гла­ви дер­жа­ви — Єв­ге­на Мар­чу­ка.

Відтоді спливло багато води, і нинішні вершителі українських доль люблять повторювати, мовляв, не варто надто покладатися на «стару кучмівську політичну братію»... У тому сенсі, що вона, хоча й володіє значними запасами умінь та навичок, нині вже не є авангардом вітчизняних політичних процесів, а тому формальне призначення самого Леоніда Даниловича куратором переговорів із сепаратистськими «ДНР» та «ЛНД», по суті, є повторенням вершин дипломатії початку 2000-х років у наш час.
Така прелюдія зроблена нами зовсім не випадково. Адже саме цього тижня Президент Петро Порошенко, після дуже тривалих роздумів (від серпня місяця), нарешті призначив секретаря Ради національної безпеки й оборони України. Цю відповідальну посаду обійняв фактичний попередник Петра Олексійовича на посаді глави держави — Олександр Турчинов.

Найкращим хмарочосом світу визнали Il Bosco Verticale («Вертикальний ліс»), який розташувався в Мілані. У змаганні на звання найкращої будівлі брало участь понад 800 хмарочосів зі всієї планети, повідомляє gazeta.ua. Il Bosco Verticale — дві висотні будівлі 111 і 78 метрів. Головна їхня особливість — гармонійне поєднання архітектури і природи.
Премія заснована Музеєм архітектури у Франкфурті й присуджується кожні два роки міждисциплінарною та міжнародною колегією. Її фахівці оцінюють будівлі, висота яких перевищує 100 метрів. Оцінюють хмарочоси за такими критеріями, як стійкість, дизайн, житлові приміщення, а також інтеграція з навколишнім середовищем.

Дерево дитячих бажань з’явилося у храмі Пресвятої Євхаристії у Львові, повідомляє radiokultura.org. Тут стартувала щорічна акція до Дня Святого Миколая, під час якої кожен охочий може стати помічником Чудотворця. Для цього слід прийти до храму, зняти із символічного деревця паперове серце з номерком та обміняти його на дитячого листа.
Свої прохання до Святого Миколая писали діти-сироти й діти з малозабезпечених сімей. Цьогоріч, окрім звичних речей, вони також просили, аби вояки на сході не мерзли та щоб закінчилася війна в Україні.

Десять світлин-переможців української частини найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» визначено, повідомляє life.pravda.com.ua. Найкращою роботою визнано фото Олександра Левицького і Дмитра Шаматажі — розписи Іллінської церкви Свято-Іллінського чоловічого монастиря в Одесі. На другому — світлина Юрія Клименка, що зображує купол і розписи стелі Семінарської церкви резиденції митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці), на третьому — фото Святогірського монастиря (Донецька область) Костянтина Брижниченка.
Цього року фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» зібрав понад 45 тисяч фотографій культурної спадщини з усіх куточків України. У міжнародному змаганні Wiki Loves Monuments Україна посіла перше місце, побивши власні минулорічні рекорди.