Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
У Центральному будинку художника НСХУ відкрилася персональна виставка Івана Малишенка, присвячена ювілею митця.
Іван Малишенко народився в селі Ясногородка, що на Київщині. Неповторна краса рідних краєвидів уже з ранніх літ пробудила в Івана потяг до малювання. Але лише у зрілому віці він отримав можливість навчатись у професіоналів — заслужених художників України М. Родіна, М. Гуляєва, В. Забашти, В. Трофіменка.
Набуті знання дали можливість І. Малишенку працювати у столичних видавництвах «Мистецтво», «Веселка», «Урожай», «Радянська школа». 1986 року він став членом Спілки художників-графіків.
Нині скрізь можна почути, що все українське стає популярним брендом у світі. А самобутність українців, про що останніми роками багато говорять і пишуть, викликає непідробну зацікавленість через унікальні культурні коріння нації, її пам’ятки давнини та ментальність народу тощо.
Можливо, тому останнім часом ми справді все частіше повертаємося до витоків духовних цінностей свого народу, які стають своєрідною візитівкою країни, культура якої проклала місток між минулим і сучасним. А зводять цей місток люди, які часто живуть поряд, — наші прості земляки, для яких народна творчість стала сенсом життя.
Полтавський край по праву вважають багатим на таких людей, творчість яких усіляко сприяє процесу відродження української самобутності, що стає естафетою передачі духовного надбання минувшини сучасним українцям.
28 ЛИПНЯ — 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФЕДОРОВИЧА ФІРЦАКА (1899–1970), УКРАЇНСЬКОГО БОРЦЯ, БОКСЕРА, АРТИСТА ЦИРКУ
Народився Іван Федорович Фірцак у селі Білки Іршавського району на Закарпатті (на той час — комітат Берег, Угорське королівство, Австро-Угорщина) у селянській родині, яка належала до середняків.
Неймовірна фізична сила юнака швидко привернула до нього увагу. У 20 років він подався на заробітки до Праги. У 1919 році завдяки рекомендаційному листу Вацлава Прохазцки, що служив нотарем у Білках, Іван Фірцак потрапляє на празький завод, власником якого був брат чиновника.
30 ЛИПНЯ — 105 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАВЛА ІВАНОВИЧА МУРАВСЬКОГО (1914–2014), УКРАЇНСЬКОГО ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА, ПЕДАГОГА
Народився Павло Муравський 30 липня 1914 року у селі Дмитрашківка на Вінниччині. До 16 років хлопець жив там разом із матір’ю Дарією Юхимівною та старшим братом Дмитром (батько Іван Павлович загинув у 1915 році на Першій світовій війні, коли Павлові було дев’ять місяців).
Найпершу співочу науку Павло засвоїв із народної пісні. А першими вчителями й наставниками з музики були його дядько по матері Сергій Юхимович Могилевський та двоюрідний брат Степан Андрійович Білянський, який закінчив Тульчинський педтехнікум, де співав у хорі під керівництвом самого Миколи Леонтовича.
Павло разом із дядьком Сергієм співав у сільському академічному хорі, яким керував його двоюрідний брат Степан Білянський.
Упродовж останніх десятиліть завдяки дерегуляції, поширенню новітніх технологій, інформації, кредитних карток у світі значно зросли обсяги споживчого кредитування.
Таке зростання часто призводить до негативних соціальних наслідків, зокрема до збільшення заборгованості фізичних осіб і ризиків неплатоспроможності боржників через утрату роботи, хворобу, розлучення, особливо у період фінансових криз. Саме тому у світі приділяється велика увага питанням банкрутства фізосіб, проблемам споживчого банкрутства.
Законодавство зарубіжних країн у цій сфері різне за своєю історією й підходами. Історичний досвід, ідеологія, культурні особливості, конкретна ситуація (приміром, фінансова криза) суттєво впливають на вирішення проблем споживчої неплатоспроможності.
Двадцять сім років тому, 21 липня 1992 року капітан 2-го рангу Микола Жибарєв був одним з організаторів переходу сторожового корабля Чорноморського флоту під український прапор.
Улітку 1992 року російські мас-медіа повідомили про «безпрецедентний випадок зради офіцера Чорноморського флоту, до якої причетні українські націоналісти, а також спецслужби».
Вчинок Миколи Євгеновича вони порівнювали з вчинком Анатолія Біленка, який на початку 70-х перегнав до Японії надсучасний — на той час — винищувач, попросивши заодно і політичного притулку.
А газета Чорноморського флоту назвала Жибарєва «другим Сабліним» — офіцером, що намагався у 1975 році підняти на військовому кораблі повстання проти тодішньої компартійної влади...
Зазвичай інформаційним приводом для обговорення проблеми, пов’язаної з продукуванням та переробкою сміття, є катастрофи на полігонах (на подобу львівської), загорання чи закриття звалищ без виділення площ під нові або ж раптові промислові викиди (на зразок кримського «Титану»).
Цього разу приводом стало повідомлення про входження України в топ-десятку країн із найбільшим обсягом сміття на одного жителя.
Якщо проаналізувати зміст оголошень про запрошення на роботу спеціалістів або пошук працівників навіть без досвіду роботи, якими нині заповнені шпальти полтавських газет та суціль обклеєні стовпи і паркани, то можна помітити одну загальну тенденцію: практично в кожному запрошенні гарантується вчасна виплата зарплати. Навіть є оголошення, в яких зазначається, що зароблене виплачуватимуть двічі на місяць або щотижня...
Така реальність сьогодення. Через те що в Україні через масову трудову міграцію скрізь спостерігається брак робочих рук і представники підприємств ладні на всілякі поступки, аби заманити спеціалістів. У крайньому випадку, заповнити вакансії працівниками без досвіду роботи.
Президент Володимир Зеленський підписав Указ про заходи щодо протидії рейдерству в Україні.
Про це повідомляє прес-служба Глави держави.
«Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про заходи щодо протидії рейдерству». Документ містить набір інструментів, що будуть впроваджені найближчим часом для належного захисту власників бізнесу та протидії позбавленню їх майнових прав», — ідеться в повідомленні.
За даними ОП, указ серед іншого передбачає розробку та ухвалення найближчим часом законопроекту для усунення прогалин у законодавстві, що дають змогу рейдерам нищити бізнес і відбирати нерухомість.
Посланці лідера опозиції Хуана Гуайдо і президента Ніколаса Мадуро повернулися на караїбський острів Барбадос і відновили переговори. Але жодних перспектив порозуміння поки не видно.
Щоправда, делегації виглядали серйозно. З боку Мадуро переговори ведуть міністри транспорту і закордонних справ. Гуайдо представляє його заступник в опозиційному парламенті.
Але дуже серйозними є розбіжності в позиціях. Опозиція, яка відмовляє режиму Мадуро у праві на управління через його махінації під час минулорічних президентських виборів та терору щодо опозиції і цивільних, вимагає його відставки, створення тимчасового уряду і нових виборів під міжнародним контролем.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».