Днями на Валаамі відбулися чергові переговори Володимира Путіна та Олександра Лукашенка. За їхніми підсумками було повідомлено, що до осені сторони мають визначитися щодо стратегії розвитку Союзної Держави. У Москві і Мінську активно циркулюють чутки щодо бажання Кремля інтенсифікувати політичну інтеграцію, аби у 2024 році була нагода для Володимира Путіна пересісти з крісла президента Росії у крісло президента Союзної Держави.
Але такий сценарій не влаштовує Олександра Лукашенка. За останні два десятиліття він філігранно маневрував між бажанням Росії «поглинути» Білорусь і отриманням преференцій від торговельно-економічної співпраці, віддаючи перевагу координації політики, а не злиттю двох держав.
Проте цього разу Росія намагається посилити військово-політичний напрямок співпраці, аби остаточно легалізувати присутність російської армії на території Білорусі під приводом захисту Союзної Держави. Лукашенко намагається відстоювати білоруський суверенітет у своєму розумінні, зокрема плекаючи білоруську культурну ідентичність та звертаючись до європейських структур із натяками на потребу виключити Білорусь з ізоляції.
За цих обставин Росія створює передумови для невідворотності інтеграції, в тому числі за рахунок інтенсифікації співпраці між регіонами двох держав. Але поки що Лукашенко не готовий піти на остаточну відмову від таких символів суверенітету, як національна армія, національна валюта та правова система.