Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 20, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 26 Липень 2019 15:54

«Маю крила за плечима...»

Rate this item
(2 votes)

Нині скрізь можна почути, що все українське стає популярним брендом у світі. А самобутність українців, про що останніми роками багато говорять і пишуть, викликає непідробну зацікавленість через унікальні культурні коріння нації, її пам’ятки давнини та ментальність народу тощо.
Можливо, тому останнім часом ми справді все частіше повертаємося до витоків духовних цінностей свого народу, які стають своєрідною візитівкою країни, культура якої проклала місток між минулим і сучасним. А зводять цей місток люди, які часто живуть поряд, — наші прості земляки, для яких народна творчість стала сенсом життя.

Полтавський край по праву вважають багатим на таких людей, творчість яких усіляко сприяє процесу відродження української самобутності, що стає естафетою передачі духовного надбання минувшини сучасним українцям.

Цікаво, що народною творчістю дуже часто захоплюються цілими родинами, в яких духовний початок бере гору над матеріальною стороною буття.
Одна з таких полтавських сімей — родина Ваценків, де дві жінки-берегині роду, матір та дочка — члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України. А молодший син опановує народний спів та мистецтво гри на бандурі в одному зі столичних навчальних закладів.
Цими днями у залах Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка вони представили на суд земляків свій творчий родинний проект «Древо України», який об’єднав творчі доробки обдарованих полтавок — українську витинанку і мереживо бісероплетіння.
«Українське народне мистецтво дуже сьогодні популярне. Зокрема, витинанки як символ українського народу, оберег нашого життя. Мистецтво витинанок стало однією з неповторних яскравих і самобутніх сторінок українського декоративного мистецтва, — пояснила кореспонденту «ДУ» мету виставки Тетяна Ваценко. — А моя дочка Тетянка захоплюється і бісероплетінням, робить жіночі прикраси. Без яких українська жінка раніше навіть з хати не виходила. На прикладі своєї родини демонструємо на виставці, як можна це втілювати у життя...»
Відвідувачі виставки мають чудову нагоду помилуватися справжніми витворами народного мистецтва, які створили вмілі руки цих обдарованих жінок. Тетяна Ваценко презентувала півтора десятка витинанок, у яких поєднуються народні пісні з квітковими орнаментами. Кожна робота — плід багатогодинної творчої праці майстрині.
У завершеному вигляді вони вражають логічною завершеністю ліній, витонченим художнім смаком, своєю гармонією. На перший погляд здається, що паперові витинанки майстрині чимось схожі одна на одну. Але це тільки на перший погляд, адже всі вони мають властиві тільки їм мотиви, кольори й сюжети.
Єдине, що поєднує експонати виставки, яку Т. Ваценко назвала «Древо України», — так те, що її витинанки як витвори народного мистецтва, яким досконало володіє художниця, символізують безсмертя, нескінченність та різноманітність культурної спадщини. Кожне паперове дерево, що народилося з-під невтомних рук майстрині, неповторне і має свою назву. Причому, говорить сама самобутня художниця, вона недовго вагалася, добираючи назви для своїх доробок.
«Я просто взяла безсмертні рядки з творів Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, народних українських пісень тощо. Тому попід кожним деревом можна прочитати, приміром, «Садок вишневий коло хати», «Де згода в сімействі, там мир і тишина», «Світе тихий, краю милий, моя Україно», «Боже єдиний, великий, нам Україну храни!»...» — зізнається Т. Ваценко.
Майстриня, яка згуртувала у творчості навколо себе і своїх дітей, прийшла у народне мистецтво із солідним творчим багажем. Т. Ваценко свого часу закінчила художню школу, пізнала секрети художньої творчості в Полтавському педагогічному інституті на факультеті образотворчого і прикладного мистецтва. Нині вона працює художником-оформлювачем у Полтавській обласній музичній філармонії.
Її дочка Тетянка остаточно ще не пов’язала себе з професійною стезею художника. Випурхнувши із сімейного гніздечка, вона оселилася в столиці, де закінчила Київський славістичний університет. А тепер працює ведучою програм на «Емігрантському радіо».
Але потяг до народної творчості не облишив дівчину. Тож увесь свій вільний час Тетянка присвячує улюбленій справі — бісероплетінню. Її дивні мережива, неперевершені за красою намиста, оригінальні серги та єдині у своєму роді жіночі прикраси нині охоче купують і українці, і іноземці.
Особливий інтерес викликають так звані силянки — різнобарвні широкі жіночі прикраси з бісеру на шию. Сама майстриня не змогла приїхати на відкриття виставки, але її художні експонати займають там своє почесне місце. Поряд з роботами її вчителя і матері...
«Витинанка серйозно увійшла в моє життя десь десять років тому, — пригадала Тетяна Ваценко. — За цей час було багато зроблено у творчому плані. І я, очевидно, справді дечого досягла, як говорять поціновувачі моїх робіт. Ця виставка, мабуть, тридцята чи тридцять друга за ліком.
Колись я підрахувала, що брала участь не менш ніж у півсотні різних виставок, фестивалів, ярмарків тощо. Ми з донькою багато їздимо за кордон як активісти товариства «Україна і світ». Узимку були в українському земляцтві в Естонії і Угорщині.
У вересні збираємося до Барселони, де пройде п’ятий Міжнародний український фестиваль «Україна-фест». Туди з’їдуться українці з усього світу і ми представимо зарубіжним землякам роботи з Полтавського краю...»
Т. Ваценко знають не тільки як майстриню витинанки. Талановита полтавка відома ще і як поетеса, котра пише вірші для дітей. З-під її пера народилися кілька книжок, в яких поетичним словом художниця прищеплює маленьким читачам почуття доброти, любові до своєї країни, рідних і близьких тощо.
А на виставці майстриня ножиць і гострого різака прочитала відвідувачам виставки свої вірші «для дорослих». У них вона розкрила секрети своєї майстерності і любові до народної творчості. Є там і такі рядки:
На зміну ночі іде зоря —
Прекрасний час для витинання!
Різець нестримно сотворя
Всі мої мрії і сподівання...

Так легко і трепетно мені,
Бо маю крила за плечима...
Всі болі і радощі земні
Я серцем бачу, не очима...

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото автора

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».