По­го­да вкот­ре до­по­мог­ла укра­їн­цям зі­бра­ти хо­ро­ший вро­жай. Не­по­га­но вро­ди­ла кар­топ­ля та ін­ші ово­чі, ці­ни на них ціл­ком прий­нят­ні. Буль­бу у се­лян мож­на при­дба­ти на­віть по 1 грн 80 коп, цим ак­тив­но ко­рис­тую­ть­ся пе­ре­куп­ни­ки, хо­ча со­бі­вар­тість кар­топ­лі ся­гає 10 грн.

Порадували й ранні зернові й зернобобові, їх зібрали 38 млн т. Лідером за урожайністю стала Вінницька область, де середній показник сягав 54,9 ц із гектара. Всього вінничани намолотили 3 млн т зерна. Найбільший вал зерна зібрали на Одещині — 3,8 млн т. Середня врожайність по Україні, підрахували у Мінагрополітики, — 39,8 ц з гектара проти торішнього 31 ц.
Якщо трохи підвищити середню врожайність, запевняють міністерські фахівці, можна зібрати на 23–25% більше зернових. Цьогоріч у міністерстві сподіваються на рекордний урожай — 62,3 млн т, на 2 млн т більше торішнього.
Пропозиція зерна з урахуванням залишків сягатиме 70 млн т, внутрішнє споживання прогнозується на рівні 23,5 млн т, експортний потенціал — 39,8 млн т, це трохи більше торішнього. Можна буде продати за кордон 15,6 млн т пшениці, з них 8,6 млн т — продовольчої. Взагалі у структурі нинішнього врожаю 55% продовольчої пшениці.

Не про­хо­дить і тиж­ня, щоб ЗМІ не спо­ві­ща­ли про чер­го­ве за­хоп­лен­ня яко­гось гос­по­дар­сько­го об’­єк­та рей­де­ра­ми. А ближ­че до осе­ні по­час­ті­ша­ли на­па­ди на фер­мер­ські гос­по­дар­ства. Бо й справ­ді, що йо­го за­хоп­лю­ва­ти по­сі­ви? Їх же тре­ба до­гля­да­ти, вкла­да­ти кош­ти, пра­цю, щоб от­ри­ма­ти при­бу­ток. Ку­ди ви­гід­ні­ше за­хо­пи­ти го­то­вий уро­жай і ви­ко­рис­та­ти для влас­них по­треб.

«Бу­ло ва­ше, ста­ло на­ше»
Один з останніх прикладів такого рейдерства стався на Дніпропетровщині у Новомосковському районі. Фермерів кількох господарств ураз позбавили результатів річної праці: на їхні посіви рейдери загнали потужну техніку і вивезли невідомо куди весь урожай.
Оскільки управу на своїх кривдників селяни не знайшли, частина постраждалих узялася за мисливські рушниці й забарикадувалася за мішками з піском на підступах до своїх ланів. Решта подалася шукати правди в столицю. Пікетували Адміністрацію Президента, Генеральну прокуратуру.

На остан­ньо­му са­мі­ті G20 за­яв­ле­ні об­го­во­рен­ня пер­спек­тив ін­но­ва­цій­ної еко­но­мі­ки ві­ді­йшли на дру­гий план, по­сту­пи­вшись пе­ре­го­во­рам про Ук­раї­ну і Си­рію з учас­тю Ро­сії.

Київ за підтримки Парижа і Берліна інтерпретує зміст переговорів інакше, ніж Москва. Не вдаючись у хитрі пастки, розставлені в Мінських домовленостях для України, варто лише зазначити, що з цього приводу їх імплементація віддавна буксує, але саме від неї залежить пом’якшення антиросійських економічних санкцій і нормалізація відносин Росії із Заходом.
Без західної допомоги Путін не витягне Росію з рецесії. Він пам’ятає про часткову міжнародну ізоляцію Кремля, намагаючись розбити її коштовними військовими комбінаціями у формі сирійської інтервенції. Не були сприйняті навіть мирні сигнали, послані Путіним західним елітам в інтерв’ю агентству Блумберг, даному за день до китайського саміту.
Але за відсутності Порошенка в Китаї Олланд і Меркель не погодилися на тристоронній формат переговорів про Україну без України. Результатом двосторонніх зустрічей стали туманні обриси продовження нормандського чотирикутника. Проте навіть таку декларацію європейських лідерів не підтвердила офіційна заява Кремля.

11 ве­рес­ня у Бі­ло­ру­сі від­бу­ли­ся пар­ла­мент­ські ви­бо­ри. Згід­но з офі­цій­ни­ми ре­зуль­та­та­ми 108 зі 110 місць здо­бу­ли про­влад­ні кан­ди­да­ти, а два ман­да­ти здо­бу­ли пред­став­ни­ки де­мо­кра­тич­них сил.

За одностайною оцінкою незалежних білоруських спостерігачів, як під час формування виборчих комісій, так і під час голосування зафіксовано численні порушення виборчого права і принципів демократії, зокрема різкого завищення активності виборців.
Президент Олександр Лукашенко розраховує, що імітація демократичного характеру виборів буде достатньою підставою для продовження ініційованого на початку цього року діалогу з ЄС і США.
У білоруській авторитарній системі центром влади є президент і його адміністрація, а парламент відіграє другорядну роль, яка зводиться переважно до підтримки законів, підготовлених адміністрацією президента або урядом.
Під час каденції останнього білоруського парламенту він запропонував лише три проекти законів, що становить 1% від загальної кількості. Парламентські вибори у Білорусі — лише позбавлений змісту ритуал і становлять доповнення до головної маніфестації сили і стабільності режиму, тобто президентських виборів.