Здається, що створення такого гучного інформаційного приводу, як своєрідний сепаратистський форум у російській столиці, є спробою змінити порядок денний інформаційного простору, який склався після «виборів» у Держдуму в окупованому Криму.
Свідченням російської офіційної державної підтримки сепаратизму є той факт, що на проведення нинішньої зустрічі організатори отримали президентський грант. Крім того, додатковим ідеологічним обґрунтуванням цього сепаратистського форуму є спроба використання антизахідних і антиглобалістських рухів.
Участь у цьогорічному заході взяли сепаратисти з Каталонії, Північної Ірландії, Західної Сахари, Шотландії та інших країн. Чимало делегатів прибули із США, зокрема це прихильники незалежності Гавайїв, Пуерто-Ріко, а також сепаратисти з Каліфорнії і Техасу.
Звичайно, для Кремля надто самонадіяно сподіватися на свою спроможність фінансувати всі згадані сепаратистські рухи. Вони розвиваються за власною логікою і мають свої специфічні історичні причини.
Зокрема, можемо побачити, що сепаратистські настрої у багатьох європейських країнах обумовлені як етнополітичними факторами, так і переважно утопічними сподіваннями скористатись із певного послаблення національних держав в умовах глобалізації.
Яскравий приклад цих тенденцій дає Велика Британія. Нагадаємо, що 2015 року шотландські націоналісти провели референдум щодо незалежності від Великої Британії, але програли його. У червні 2016 року британські європейські скептики провели референдум щодо виходу з Євросоюзу, позитивний результат якого забезпечив відновлення сепаратистських настроїв у Шотландії.
Зрозуміло, що структурна криза Євросоюзу, який вимушений вести переговори про вихід Великої Британії, грає на руку Росії. Кремль намагається скористатись із того факту, що ЄС залишає Британія, яка вважається історичним ворогом російської імперії. Тому навіть політична підтримка британських сепаратистських рухів із Кремля їх помітно дискредитує в очах прихильників демократичних цінностей.
Але російські політики хочуть такою «підтримкою» показати свій «глобальний вплив» на європейські справи. Ще більший пропагандистський ефект має політичне спонсорство сепаратистських настроїв в окремих штатах США.
Ідея «розпаду США» на окремі штати залишається блакитною мрією російських імперських яструбів, які навіть не стурбовані тенденцією до дезінтеграції суб’єктів Російської Федерації, аби тільки побачити успіхи сепаратистів у «ворожих» до Росії країнах. Звичайно, ці процеси мають не лише інформаційно-пропагандистський зміст, а й об’єктивні причини.
Сучасна система міжнародних відносин наполегливо шукає новий баланс між глобалізацією і «регіоналізацією». Обидва ці процеси провокують нинішню кризу, яка кидає виклик стабільності національних держав, позначається на діяльності транснаціональних корпорацій, які не визнають національних кордонів. У протифазі цим процесам залишаються деякі сепаратистські рухи, які фіксують протиріччя між політикою та економікою, централізацією і децентралізацією.
Світова структура різко ускладнилась і знаходити прості відповіді на непрості запитання є справою безперспективною. Тож московський сепаратистський форум продовжує виконувати головним чином пропагандистську роль. Правда, весь цей спектакль нагадує гру з вогнем на бензоколонці.

Андрій МАРТИНОВ