За­слу­же­ний ху­дож­ник Ук­раї­ни Ана­то­лій Мар­чук (а ще — ака­де­мік Ук­ра­їн­ської ака­де­мії ге­раль­ди­ки, на­уко­вий рад­ник Еко­ло­гіч­ної ака­де­мії на­ук Ук­раї­ни) — лю­ди­на на­про­чуд ко­му­ні­ка­бель­на, яка вель­ми по­люб­ляє то­ва­ри­ство і спіл­ку­ван­ня. Сло­во — від­го­лос. По­ба­чив — від­ре­агу­вав. На­штовх­нув­ся на чу­жу емо­цію — мит­тє­во за­ви­ру­вав влас­ною.

А от у творчих виплесках енергійний Анатолій Марчук не поспішає бурхливо фонтанувати. Він виважений, глибинний, постійно намагається торкнутися небес істин (до речі, його вважають неперевершеним майстром відтворення неба). Комунікабельний Марчук мало звертає увагу на чиїсь смаки-зауваження. Упертий, прислухається, зазвичай, до власних внутрішніх порад, які «надиктовують» йому дивні твори в стилі авангардного реалізму (авангардом називає власний погляд на світ) і мало не протилежні за стилістикою акварелі. Тож ніби існують два Марчуки — авангардист-експериментатор і традиціоналіст. Та в будь-якому разі в його картинах — українські повітря, вода, тваринність і рослинність на тлі Всесвіту.

Твор­ці філь­му «Доб­ро­воль­ці Бо­жої Чо­ти» пла­ну­ють ви­тра­ти­ти кош­ти, зі­бра­ні з пе­ре­гля­дів, аби від­пра­ви­ти стріч­ку на 100 най­го­лов­ні­ших фес­ти­ва­лів сві­ту. Про це на прес-кон­фе­рен­ції в Іва­но-Фран­ків­ську роз­по­вів один із ре­жи­се­рів філь­му Лео­нід Кан­тер, по­ві­дом­ляє Укр­ін­форм.

Ще одним режисером документально-художнього фільму є Іван Ясній. Стрічку знімали з березня. Її герої — бійці АТО, які мужньо стояли на захисті своєї країни в Донецькому аеропорту, Пісках та інших містечках Донбасу. Тривалість фільму — 85 хвилин. Фільм зняли без жодного сценарію і жодного коментаря за кадром. У стрічці — лише роздуми бійців. Війна, каже режисер, зробила їх справжніми філософами, які тепер напевно знають, що таке щастя.

Кілька років тому з легкої руки директора та художнього керівника Київського драматичного театру «Браво» Любові Титаренко столична публіка відкрила для себе самобутнього драматурга з Дніпропетровщини Влада Апостоловського.
Його п’єси «Чоловік у відрядженні, або Роги на щастя» та «Вовк у овечій шкурі» вже знайшли свого глядача. А нещодавно Юрій Потапенко здійснив у театрі постановку вистави «Янголи поза розкладом» за п’єсою митця «Новорічний єралаш».
«Уперше ця п’єса була поставлена кілька років тому в перекладі українською мовою у Дніпропетровському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка. А нині, завдяки підтримці заслуженого діяча мистецтв України Любові Титаренко, цей твір уже мають змогу побачити і театрали Києва.

У На­ціо­наль­но­му му­зеї мис­тецтв іме­ні Бог­да­на та Вар­ва­ри Ха­нен­ків відкрито ви­став­ку жи­во­пи­су Оль­ги Пет­ро­вої «Нор­ве­гія», під­го­тов­ле­ну за учас­ті По­соль­ства Нор­ве­гії в Ук­раї­ні. Цей жи­во­пис­ний цикл став ху­дож­нім зві­том про по­до­рож Оль­ги Пет­ро­вої на бать­ків­щи­ну Іб­се­на, Грі­га, Мун­ка. Він про­дов­жує її арт-роз­по­ві­ді про Іс­па­нію (2003), Япо­нію (2005), кра­їни Схо­ду (2007) та Фран­цію (2009), що вже бу­ли пред­став­ле­ні в Му­зеї Ха­нен­ків.

Ольга Петрова — художниця, мистецтвознавиця, доктор філософії, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія», академік Академії гуманітарних наук (Санкт-Петербург). З 1986 року — член Національної спілки художників України. Живе та працює в Києві. Роботи Ольги Петрової були представлені на персональних та групових виставках в Україні, Японії, Австрії, Німеччині, Індії, Болгарії, США, Норвегії, Великобританії.

Рі­шен­ням жу­рі Ук­ра­їн­ської асо­ці­ації пись­мен­ни­ків со­ці­аль­но-ху­дож­ньої лі­те­ра­ту­ри та Ук­ра­їн­сько­го фон­ду куль­ту­ри за­слу­же­но­го жур­на­ліс­та Ук­раї­ни Во­ло­ди­ми­ра Стад­ни­чен­ка і стар­шо­го пас­то­ра єван­гель­ської церк­ви «Хрис­ти­ян­ська на­дія» Ва­ле­рія Ре­ше­тин­сько­го ви­зна­но ла­уре­ата­ми Між­на­род­ної лі­те­ра­тур­ної пре­мії іме­ні Ми­ко­ли Син­га­їв­сько­го в но­мі­на­ції «пуб­лі­цис­ти­ка». Ви­со­кої по­чес­ної від­зна­ки но­мі­нан­ти удо­стоє­ні за кни­гу «Учи­тель з На­за­ре­та і учень із Чор­нух».

Відомий український поет, прозаїк і перекладач із слов’янських мов Микола Сингаївський пішов із життя 22 лютого 2013 року. Він один із небагатьох літераторів, який усе життя трудився на штатній роботі. Тривалий час був завідувачем відділу культури в газеті «Молода гвардія», потім — головним редактором республіканських часописів «Піонерія», «Ранок», десять років завідував відділом культури в газеті «Демократична Україна».

Та­кої дум­ки до­три­мує­ть­ся ке­рів­ник про­ек­ту Між­на­род­ної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку) «Роз­ви­ток аг­ро­стра­ху­ван­ня в Ук­раї­ні», док­тор сіль­сько­гос­по­дар­ських на­ук Га­рі Ро­ше. Він пе­ре­ко­на­ний, що че­рез та­ку си­ту­ацію по­тер­па­ють усі учас­ни­ки аг­ро­стра­хо­во­го рин­ку і, на­сам­пе­ред, — сіль­гос­пви­роб­ни­ки. Во­ни по­збав­ле­ні мож­ли­во­сті ухва­лю­ва­ти ви­ва­же­ні рі­шен­ня про ви­бір стра­хо­вих ком­па­ній, з яки­ми зби­раю­ть­ся на­ла­го­джу­ва­ти спів­пра­цю. Як на­слі­док, охо­чих от­ри­ма­ти аг­ро­стра­хо­ві по­слу­ги в Ук­раї­ні, по­при ста­біль­не по­си­лен­ня по­зи­цій аг­рар­но­го сек­то­ра в на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ці, на­ра­зі за­ли­шає­ть­ся вкрай ма­ло.
Де­таль­ні­ше про ос­нов­ні проб­ле­ми, які по­ро­джує не­про­зо­рість аг­рар­но­го рин­ку, — в ін­тер­в’ю з Га­рі Ро­ше.

Невтішні тенденції на ринку праці, причини яких сягають ще двадцятирічної давнини, набирають обертів і нині. Саме тому експерти не виключають, що рівень безробіття в Україні може досягти 40%.
Про це сказав професор кафедри Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України Василь Костриця на прес-конференції «Українське безробіття: портрет у повний зріст», повідомляє кореспондент Укрінформу.
«За підсумками ІІІ кварталу 2014 р., рівень безробіття, обчислений за методологією МОП, становив 9,3%. Я думаю, що за рік цей показник становитиме понад 10%», — сказав В. Костриця, уточнивши, що остаточні дані за минулий рік Держстат ще не оприлюднив.
Він зауважив, що до цього числа безробітних слід додати й 7,5 млн людей працездатного віку, які не є активними на ринку праці: «Якщо порахувати тих, хто фактично покинув ринок праці, ми й сьогодні маємо показник, який наближається до 40%».

Упродовж січня 2015 р. послугами Державної служби зайнятості скористалося 588,5 тис. безробітних. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями в цей період, становила 93,5 тис., ідеться в повідомленні Державного центру зайнятості.
У січні 2015 р. за направленням Державної служби зайнятості було працевлаштовано 22,0 тис. осіб із числа зареєстрованих безробітних. Крім того, за сприяння служби зайнятості роботу отримали 15,3 тис. осіб із числа інших категорій громадян (особи, які навчаються, бажають змінити роботу, пенсіонери тощо).
Чисельність працевлаштованих безробітних із числа осіб з додатковими гарантіями у сприянні працевлаштуванню (батьки, які мають дітей віком до шести років, випускники навчальних закладів, діти-сироти, люди з інвалідністю тощо) становила 4,4 тис. осіб.

Мі­ністр со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Пав­ло Розенко на­го­ло­шує, що під­ви­щу­ва­ти ці­ни на газ для на­се­лен­ня та жит­ло­во-ко­му­наль­ні по­слу­ги не­мож­ли­во без сут­тє­во­го ре­фор­му­ван­ня сис­те­ми ад­рес­но­го на­дан­ня со­ці­аль­ної до­по­мо­ги, зок­ре­ма суб­си­дій.

Про це він заявив в ефірі Першого національного телеканалу.
«Насамперед будуть зняті штучні бар’єри і ті критерії, які, на мій погляд, є несправедливими», — сказав П. Розенко.
Міністр соціальної політики пояснив, що раніше до доходу родини враховувалася наявність паю та автомобіля. Проте зрозуміло, що реальні прибутки від земельних ділянок мало хто отримує, а автомобіль для представника малого чи середнього бізнесу не розкіш, а засіб для існування, а отже, ці критерії будуть зняті, за рахунок чого спроститься система надання субсидій.
Він також підкреслив, що для оформлення субсидій не треба буде стояти у черзі в управлінні соцзахисту і відповідні документи можна буде надіслати поштою. «Це буде одна сторінка заяви на отримання субсидії і одна сторінка декларації, де зазначатимуться лише реальні доходи сім’ї. Ми уникнемо черг і значно покращимо систему і якість надання послуг», — наголосив П. Розенко.

На по­чат­ку ми­ну­ло­го ро­ку Ук­раї­на взя­ла курс на єв­ро­ін­тег­ра­цію, на при­єд­нан­ня до зо­ни віль­ної тор­гів­лі з Єв­ро­со­юзом. Бу­ла під­пи­са­на Уго­да про асо­ці­ацію з ЄС, але під тис­ком Ро­сії вве­ден­ня в дію ЗВТ від­кла­ли до кін­ця 2015 ро­ку. Тож, за за­ду­мом пів­ніч­ної су­сід­ки, Ук­раї­на ма­ла б при­галь­му­ва­ти єв­ро­пей­ський по­ступ. Цьо­го не ста­ло­ся. На­ша кра­їна де­мон­струє по­зи­тив­ну ди­на­мі­ку в ухва­лен­ні за­ко­нів, не­об­хід­них для при­єд­нан­ня до ЗВТ із кра­їна­ми ЄС.

Євросоюз відкрив свої двері для українських товарів, надавши преференції в торгівлі, але активно підкорювати європейський ринок поки не вдається, адже наші стандарти не відповідають тамтешнім. Тож треба їх змінювати в процесі реформ. Угода про асоціацію з ЄС є ефективним інструментом для проведення комплексних реформ, які мають враховувати європейські норми, вимоги та стандарти.
Угода про асоціацію — економічний документ, 80% якого присвячено опису різнопланових галузевих реформ, що стосуються майже всіх сфер економічної діяльності держави. Представники експертної спільноти розробили Дорожню Карту єврореформ, необхідних для запуску ЗВТ з ЄС. Це перелік законотворчих завдань на 2015 рік для Верховної Ради. Дорожня Карта охоплює реформи у чотирьох сферах: митниці, безпечності харчових продуктів, енергетиці, антимонопольному законодавстві.