Норвегія з її незвичними ландшафтами, їх мінливим освітленням, землею і небом, що в негоду зливаються в одне ціле, спочатку відвернула, а потім потужно вразила уявлення Ольги Петрової. Шлях від первісних емоцій до живописних полотен виявився досить довгим. Три роки вона працювала над творами норвезького циклу й наразі вирішила, що може представити їх глядачам.
Картини серії «Норвегія» віддзеркалюють вдалий синтез особистих якостей авторки. Петрова-науковець втілила в ній свої філософські та культурологічні рефлексії. Петрова-мрійниця поєднала міфи про вікінгів з усвідомленням прагматичного коду нації. Петрова-художниця надала досконалої живописної форми рухливим емоціям.
Живописні образи її Норвегії побудовано на відчутті рубіжного краю, останньої межі, що називається землею обітованою. Тут панує атмосфера першотворення, суцільне царство Природи, до якої й досі не дісталась цивілізація. Головними героями живописного циклу є архетипи цієї землі — одвічна трійця Норвегії: Вода, Твердь та Небо у їх неосяжному та різкому зіткненні.
Жорсткий стиль норвезького епосу — «Стародавні еди», що й досі залишається живою поезією країни вікінгів, став одним із стилетворних джерел цієї живописної серії.
Строгий, кришталевий і дещо тривожний образ Норвегії був тонко відчутий серцем художниці та артистично переданий мовою фарб, що постає у живописі Ольги Петрової, як величний епос та водночас як потаємний особистий щоденник.
У живописній «Норвегії» Петрової реальні враження від країни поєдналися з легендами та сюрреалістичними образами. Композиції написано в незвичній для колориста Петрової холодній, аскетичній палітрі. У ній передано послання до Самотності, що є історичною сутністю цієї землі.
Олена КОСЕНКО